Рішення № 116601210, 24.01.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 Справа № 905/532/23 (904/5009/23)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М. за участю секретаря судового засідання Бакаєва А.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД", м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг

про стягнення сплачених лізингових платежів в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016 р. у розмірі 1 400 000,00 грн.

Представники:

від позивача: Мотуз О.В. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД"

від відповідача: Іванова С.О. - представник Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД", м. Кривий Ріг (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ (далі - відповідач), в якій позивач просив:

1. стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНАТАР ТРЕЙД» (50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 6, код ЄДРПОУ 39600574) сплачені ним лізингові платежі в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016 р. у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйонів гривень 00 копійок);

2. судові витрати покласти на відповідача;

3. передати матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД" до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення сплачених ним лізингових платежів в рахунок сплати вартості об`єкта лізингу по договору фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016 р. до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи 905/532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНАТАР ТРЕЙД» (50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 6, код ЄДРПОУ 39600574).

4. залучити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до справи, як третю особу на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №905/532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНАТАР ТРЕЙД» (50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 6, код ЄДРПОУ 39600574) та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.10.2023 об 11:00 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 задоволено клопотання представника позивача №08-09/23 від 11.09.2023 про витребування доказів, витребувано від відповідача - Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «КАНАТАР ТРЕЙД» (50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, будинок 6, код ЄДРПОУ 39600574) грошових коштів у розмірі 8 897 646,70 грн. як сплати лізингових платежів в рахунок вартості об`єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016 р. - для дослідження судом.

02.10.2023 від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 1 400 000,00 грн., та заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке слід задовольнити.

13.10.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшов відзив від 13.10.2023 Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", в якому представник відповідача просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

16.10.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшло клопотання від 13.10.2023 Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 з додатками, зокрема:

- копія виписки по рахунку № НОМЕР_2 ;

- копії платіжних доручень щодо оплати позивачем лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016 р.

В судове засідання 16.10.2023 представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилась.

16.10.2023 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено:

- клопотання №28-09/23 від 28.09.2023 представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД" про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - задовольнити;

- перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №905/532/23 (904/5009/23) за правилами загального позовного провадження;

- призначити підготовче засідання на 08.11.2023 на 10:10 год., зал судових засідань №3-201;

- запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД" подати до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 08.11.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД" надійшло усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомлення з клопотанням від 13.10.2023 Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 з додатками.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД" про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволено, відкладено підготовче засідання на 22.11.2023 на 10:00 год.

08.11.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив №16-10/23 від 16.10.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД", в якій в.о. директора позивача наполягає на позовних вимогах з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №28-09/23 від 28.09.2023 та підтримує в повному обсязі.

20.11.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без участі представника, а також письмові пояснення №13-10/23 від 13.10.2023, в яких третя особа просить задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД" в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023 об 11:00 год.

08.12.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення від 08.12.2023 третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 11.12.2023 заслухано вступне слово представників позивача та відповідача, досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 24.01.2024 на 10:00 год.

У судовому засіданні 24.01.2024 представник позивача наполягав на необхідності задоволення позовних вимог.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "КАНАТАР ТРЕЙД" у повному обсязі.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.01.2024 оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно позивача господарським судом Дніпропетровської області 17.07.2023 відкрито провадження у справі №905/532/23 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії процедури розпорядження майном.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», новим найменуванням якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - банк, відповідач, лізингодавець, АТ КБ «ПриватБанк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Канатар Трейд» (далі - позивач, лізингоодержувач, ТОВ «Канатар Трейд») укладено договір фінансового лізингу №4К16029ЛИ (далі - договір лізингу).

Згідно умов договору лізингу банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно у банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до умов договору лізингу (п.6.2.11) лізингоодержувач зобов`язується сплатити банку лізинговий платіж: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, пов`язані з виконанням договору.

Згідно акту №1 прийому-передачі майна від 01.07.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк» передало, а ТОВ «Канатар Трейд» прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке є об`єктом лізингу.

11.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу, у якій сторони погодили розірвання договору лізингу, а актами прийому-передачі майна від 11.12.2019, 17.12.2019, 18.12.2019 ТОВ «Канатар Трейд» повернув АТ КБ «ПриватБанк» об`єкти лізингу.

За час дії договору лізингу ТОВ «Канатар Трейд» як лізингоодержувач за договором, сплатив АТ КБ «ПриватБанк», як лізингодавцю, лізингові платежі, як сплату частини вартості об`єкту лізингу, на загальну суму 8 897 646,70 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та копією виписки по рахунку для сплати вартості предмету лізингу № 20719050001888 (а.с. 82-103, т.1).

Позивач стверджує, що у зв`язку з розірванням договору фінансового лізингу має право на повернення банком сплачених ним лізингових платежів як попередню оплату за неотримане ним у майбутньому майно (об`єкт лізингу) на суму 8 897 646,70 грн. на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

12.05.2023 позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку вимогу про повернення сплачених коштів у сумі 8 897 646,70 грн. протягом семи днів з моменту отримання вимоги, однак на дату звернення до господарського суду відповідачем вимога не виконана.

Позиція позивача підтримана третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - керівником позивача Колєвашко Олексієм Геннадійовичем.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором лізингу виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.07.2016.

Між тим, позивач - лізингоодержувач порушував свої зобов`язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів.

У зв`язку з цим, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ «Канатар Трейд» заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16029ЛИ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2019 по справі №904/5496/18 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Канатар Трейд» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором фінансового лізингу №4К16029ЛИ від 01.07.2016: 28 689 331,30 грн. - простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 30 665 785,69 грн. - простроченої заборгованості з винагороди за користування майном; 13 792 054,92 грн. - пені за порушення грошового зобов`язання; 672 350 грн. - витрат на сплату судового збору.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами першою-другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Чинною на даний час редакцією ст.17 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу.

Статтею 628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний).

До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 693 ЦК України регулює правовідносини щодо попередньої оплати товару. Так, частиною другою вищеозначеної статті встановлено, що у випадку, якщо продавець, який одержав попередню суму оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

При прийнятті рішення у даній справі господарським судом враховано, що договір фінансового лізингу від 01.07.2016 (з урахуванням додаткових угод) не було визнано недійсним повністю або частково, а тому його умови є обов`язковими для виконання сторонами.

Пунктом 6.2 договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4К16029ЛИ визначено зобов`язання лізингоодержувача - позивача у даній справі.

Підпунктом 6.2.4 договору, зокрема, встановлено, що лізингоодержувач зобов`язується повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, у якому воно було отримане з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Тобто, виходячи з умов даного пункту договору, позивач був зобов`язаний сплатити відповідачу всі лізингові платежі ( у тому числі і відшкодування вартості предмету лізингу), що обчислені на дату розірвання договору лізингу - 11.12.2019, чого зроблено не було.

При розірванні договору лізингу - 11.12.2019 повноважними представниками сторін укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4К16029ЛИ, пунктом 3 якої передбачено, що у зв`язку із розірванням договору, лізингоодержувач не має права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов`язанням до моменту розірвання договору. Положення цієї додаткової угоди не може тлумачитись неоднозначно, адже пунктом 3 угоди чітко передбачено, що лізингоодержувач погодився на те, що все, сплачене у складі лізингових платежів, не підлягає поверненню лізингодавцем.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як свідчать матеріали справи, сторони погодили умови договору щодо порядку і умов сплати лізингових платежів та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.ст. 193,198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наполягаючи на необхідності задоволення позовних вимог, позивач посилався на необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності у договірних відносинах, які є загальними засадами цивільного законодавства, що закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України. Позивач наголошував на тому, що виходячи із цих принципів учасники договірних відносин, якими є сторони даного спору, повинні дбати про права та інтереси всіх учасників договору та не завдавати шкоди їх правам та інтересам. При цьому принцип обмеження свободи договору може бути застосований як норма прямої дії.

Господарський суд, з урахуванням змісту договору лізингу вважає, що ні при укладанні основного договору лізингу, ні при укладанні додаткової угоди від 11.12.2019, не було порушено принципів справедливості, добросовісності та розумності по відношенню до ТОВ «Канатар Трейд», які є визначальними в господарських правовідносинах.

Більше того, суд зауважує, що саме позивачем не виконувались зобов`язання по сплаті лізингових платежів, що і стало в подальшому причиною для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та підставою для розірвання договору лізингу. Після розірвання договору у 2019 році, позивач, незважаючи на пункт 6.2.4 договору лізингу, так і не сплатив банку заборгованість за лізинговими платежами. Сума заборгованості позивача перед відповідачем визнана Господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 17.07.2023 становить 31 338 135,69 грн., додатково заявлена кредитором АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у справі про банкрутство - 30 665 785,69 грн. За наявності такої значної заборгованості про сплаті лізингових платежів на дату розірвання договору лізингу ствердження позивача про його добросовісну поведінку при виконанні умов договору лізингу підлягають відхиленню.

Договором лізингу, що був укладений сторонами, не передбачено, що у разі його дострокового розірвання лізингоодержувач вправі вимагати від лізингодавця повернення сум, сплачених у складі лізингових платежів як відшкодування вартості предмету лізингу.

Відсутня така норма і в чинному законодавстві про лізинг, а стаття 653 Цивільного кодексу України передбачає умову, що можливість повернення того, що було виконане сторонами до розірвання договору, має бути встановлено договором або законом.

З цих же підстав суд не застосовує положення частини другої статті 693 ЦК України, оскільки сторони врегулювали ці відносини самостійно у додатковій угоді від 11.12.2019.

Неможливо у даному випадку застосувати і положення ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки розірвання договору відбулось після передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Більше того, дана стаття встановлює, що при розірванні договору лізингу лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу.

Згідно з частиною другою ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачено актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Частина третя статті 6 ЦК України унормовує, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, стаття 6 ЦК України визначає співвідношення договору з актами цивільного законодавства, яке ґрунтується на положеннях принципу свободи договору і поширюється на будь-який правочин.

Юридичне значення статті 6 ЦК України полягає в закріпленні презумпції диспозитивного значення актів цивільного законодавства, що проявляється в наданні сторонам права в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини за згодою між собою. При цьому норми актів цивільного законодавства мають імперативне значення лише тоді, коли це прямо передбачено відповідними спеціальними правилами.

З огляду на вищеозначене, суд прийшов до висновку, що через підписання сторонами при розірванні договору лізингу 11.12.2019 додаткової угоди і зазначення в ній положення про те, що лізингоодержувач не має права вимагати повернення того, що було виконано ним за зобов`язанням до моменту розірвання договору (п.3) позивач втратив право на повернення сум сплачених у складі лізингових платежів як відшкодування вартості предмету лізингу і тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Решта доводів і поданих доказів суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Позивачем не доведено існування ані умов договору, ані законодавчих норм, які б підтверджували виникнення заборгованості у АТ КБ «ПриватБанк» з повернення лізингових платежів як сплати частини вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНАТАР ТРЕЙД", м. Кривий Ріг сплачених лізингових платежів в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4К16029ЛИ у розмірі 1 400 000,00 грн. - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 256 - 258 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 29.01.2024 .

Суддя Н.М. Камша