Ухвала суду № 11659625, 28.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2010 р. м. КиївК-22791/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівБрайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 року

та постанову Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 року

по справі №25/117-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаг-телеком"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Очаг-телеком" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0007792302/0 від 13.09.2006 року, №0007792302/1 від 02.11.2006 року, № 0007792302/2 від 18.12.2006 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 року позовні вимоги задоволено та визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на безпідставність їх прийняття.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства TOB "Очаг-Телеком" при взаємовідносинах з TOB "Богдан-K" за період з 01.03.2005 року по 01.01.2006 року, про що складено акт № 402/23-02/33350588 від 08.09.2006 року.

На підставі акту та в результаті процедури адміністративного оскарження, за порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0007792302/0 від 13.09.2006 року, №0007792302/1 від 02.11.2006 року та № 0007792302/2 від 18.12.2006 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 790164 грн. (в тому числі 526776 грн. основного платежу, 263388 грн. штрафних санкцій).

Згідно акту перевірки податкові накладні, виписані позивачу TOB "Богдан-K", не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплаченого ПДВ, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.03.2006 року, яким визнані недійсними статут та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства з моменту його видачі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладені позивачем з TOB "Богдан-K" угоди на момент розгляду справи є чинними. Факт реального виконання зобовязань сторонами за угодою відповідачем не заперечується. Податкові накладні містять всі перераховані відомості і, таким чином, відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Підстави вважати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ TOB "Богдан-K" з моменту їх реєстрації та видачі відсутні, в звязку із скасуванням рішення Святошинського районного суду від 10.03.2006 р., а тому законні підстави для донарахування податку на додану вартість TOB "Очаг-Телеком" та застосування штрафних санкцій у податкового органу відсутні. За вказаних обставин, оскільки, на думку судів, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість TOB "Богдан-K" у встановленому законом порядку до бюджету, суди дійшли висновків про помилковість твердження податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податкового зобовязання з ПДВ у період проведення перевірки, відповідно і донарахування позивачу ПДВ спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до приписів статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, в процесі розгляду даної справи судами було залишено поза увагою доводи відповідача щодо правових наслідків існування вироку Голосіївського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 1-485 відносно ОСОБА_4, засудженої 13.07.2006р. за ст. 27 ч. 2, ст.205 ч. 1 КК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовні вимоги, зокрема, про визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи вимоги позивача шляхом визнання нечинними податкових повідомлень-рішень не врахував наступне.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 року та постанову Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 року по справі №25/117-А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) Голубєва Г.К.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Рибченко А.О.

(підпис) Федоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 01.10.2010р.