Рішення № 116577012, 25.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року Справа№200/7350/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про:

визнання протиправним та скасування рішення №056650009613 від 23.11.2023, визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періодів з 10.08.2010 по 09.10.2010, з 30.09.2002 по 11.10.2002, з 01.03.2003 по 16.03.2003, з 01.06.2003 по 12.06.2003, з 01.09.2003 по 11.09.2003, з 01.12.2003 по 17.12.2003, з 01.02.2004 по 12.02.2004, з 01.08.2004 по 04.08.2004, 31.10.2004, 28.02.2005, 31.08.2005, 28.02.2006, 31.07.2006, 31.01.2007, з 20.02.2008 по 05.12.2008;

зобов`язання зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 та Постановою №202 періоди з 10.08.2010 по 09.10.2010, з 30.09.2002 по 11.10.2002, з 01.03.2003 по 16.03.2003, з 01.06.2003 по 12.06.2003, з 01.09.2003 по 11.09.2003, з 01.12.2003 по 17.12.2003, з 01.02.2004 по 12.02.2004, з 01.08.2004 по 04.08.2004, 31.10.2004, 28.02.2005, 31.08.2005, 28.02.2006, 31.07.2006, 31.01.2007, з 20.02.2008 по 05.12.2008 та призначити з дати звернення 20.11.2023 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням віку за Списком №1 відповідно до 4 абзацу п."а" ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 20.11.2023 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви додав необхідні для цього документи. Рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області від 23.11.2023 року № 056650009613 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового 25 років стажу, з посиланням на п.3 ст.114 ЗУ 1058. Вважає рішення протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, оскільки трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці.

12 січня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно запису в завізованій копії дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 05.03.2002 року з 10.08.2000 по 09.10.2000, з 03.01.2001 по 09.11.2001 та з 12.11.2001 по 31.12.2001, оскільки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Зараховано згідно даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб. Враховуючи зазначене вище, у позивача відсутнє право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 23.07.2030 року.

16 січня 2024 року від позивача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній спростовував аргументи, наведені у відзиві на позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вказав, що відповідачем зазначено, що він звернувся із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до норм ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, проте у заяві 20.11.2023 року, жодного посилання немає на Закон 1058 та статтю 114 цього Закону. Зазначив, що у Роз`ясненні Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.1998 року № 02-219сл-09/2 та від 20.08.2001 року № 02-714-9 зазначено, що час простою (переведення на іншу роботу, в разі простою, строком на 1 місяць (ст.34 КЗпП України) та періоди відпусток без збереження заробітної плати працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році, а отже має право на зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком №1.

Ухвалою суду від 22 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, яку надати до суду у строк до 17 січня 2024 року.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області 1 березня 1997 року.

Судом встановлено, що 20.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні документи.

Звернення позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вік заявника: 43 роки, Страховий стаж складає 23 роки 4 місяці 0 днів, з урахуванням кратності 43 роки 4 місяці 0 дні. Пільговий стаж особи відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підземних роботах складає: провідні професії (20 років) 5 років 6 місяців 1 день; за професіями згідно постанови № 202 (25 років) - 20 років 2 місяці 19 днів; за списком № 1 20 років 3 місяці 19 днів і зниження пенсійного віку на 10 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно запису в завізований копії дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 05.03.2002 року з 10.08.2000 по 09.10.2000, з 03.01.2001 по 09.11.2001 та з 12.11.2001 по 31.12.2001, оскільки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Зараховано згідно даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV(далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № І-р/2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 3 Наказу № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно п. 10. Наказу № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на час внесення до трудової книжки позивача відомостей про роботу в спірні періоди, надалі - КЗППУ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 по справі № 311/2865/13-а.

Виходячи з комплексного аналізу зазначених вище положень ст. 48 КЗППУ, ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, ч.ч.2, 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, Наказу №383 та Порядку №637, а також означених позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки для зарахування періодів роботи до пільгового стажу мають містити відомості, які надають органу, що здійснює призначення пенсії, можливість ідентифікувати період роботи як такий, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу без надання уточнюючої довідки та інших документів, визначених законодавством.

До таких відомостей слід віднести: найменування професії, яке відповідає відповідному Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; інформація щодо роботи впродовж повного робочого дня у відповідних умовах, зокрема, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, спірним питанням є - не зарахування відповідачем до пільгової роботи позивача окремих видів роботи за Списком №1 та розгляд заяви позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах не за п. а ст.13 Закону № 1788-ХІІ в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, а відповідно до положень частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV (Список №1).

Позивач у своїй позовній заяві зазначав, що до його пільгового стажу за Списком №1 та Постанови №202 відповідачем були не зараховані періоди роботи 10.08.2010 року по 09.10.2010 рік, з 30.09.2002 року по 11.10.2002 року, з 01.03.2003 року по 16.03.2003 року, з 01.06.2003 року по 12.06.2003 року, з 01.09.2003 року по 11.09.2003 року, з 01.12.2003 року по 17.12.2003 року, з 01.02.2004 року по 12.02.2004 року, з 01.08.2004 року по 04.08.2004 року, 31.10.2004 р,,28.02.2005 р, 31.08.2005 р, 28.02.2006 р, 31.07.2006, 31.01.2007 р,з 20.02.2008 року по 05.12.2008 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення відповідача від 23.11.2023 року №056650009613 вбачається, що позивачу зараховано період його роботи на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підземних роботах складає: провідні професії (20 років) 5 років 6 місяців 1 день; за професіями згідно постанови № 202 (25 років) - 20 років 2 місяці 19 днів; за списком № 1 20 років 3 місяці 19 днів і зниження пенсійного віку на 10 років та вказано, що до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи з урахуванням відволікань.

З рішення відповідача не можливо встановити, які саме періоди не були зараховані позивачу до пільгового стажу.

Проте, з відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що до страхового стажу позивача зараховано періоди з 30.09.2002 по 11.10.2002, з 01.03.2003 по 16.03.2003, з 01.06.2003 по 12.06.2003, з 01.09.2003 по 11.09.2003, з 01.12.2003 по 17.12.2003, з 01.02.2004 по 12.02.2004, з 01.08.2004 по 04.08.2004, 31.10.2004, 28.02.2005, 31.08.2005, 28.02.2006, 31.07.2006, 31.01.2007, оскільки згідно з довідкою 01/11- 271/14 від 16.11.2023 року про роботу у ДП ВК Краснолиманська ОСОБА_1 в зазначені періоди перебував у відпустках, у зв`язку з чим ці періоди не підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи. Також, до страхового стажу зараховано період з 20.02.2008 по 05.12.2008, оскільки за цей період не надана пільгова довідка.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 05 березня 2002 року, щодо спірних періодів, наявні наступні записи:

13.05.2002 року прийнятий прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті (запис №8);

01.07.2004 року переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті (запис №9);

11.02.2008 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП (запис №10);

20.02.2008 року прийнятий горним майстром підземним з повним робочим днем в шахті (запис №11)

05.12.2008 року звільнений за ст.36 п.1 КЗпП України за згодою сторін (запис №14).

Період роботи позивача за професією прохідник відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та ст. 14 Про пенсійне забезпечення.

Період роботи позивача за професією гірський майстер відноситься до робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, останній у спірні періоди виконував роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗП3014А2 та код ЗПЗ013А1).

Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно зазначеного довідника код підстави ЗП3014А2 - це працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого.

Код підстави ЗПЗ013А1 - це працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць

Також, позивачем, разом із заявою про призначення пенсії надана пільгова довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01/11-271/13 від 16.11.2023 року та накази про атестацію робочих місць №1690 від 31.12.1997 року, №2099 від 27.12.2002 року, №1724 від 24.11.2003 року та №2145 від 19.11.2008 року.

Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.

Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Оскільки, записи в трудовій книжці та відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування повним чином підтверджують зайнятість позивача на роботах з повним робочим днем під землею, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи.

Стосовно доводів відповідача з приводу не зарахування до стажу періодів роботи позивача часу його перебування в учбовій відпустці, суд зазначає наступне.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 №713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР(далі Закон №504/96-ВР) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Відпустки без збереження заробітної плати є видом відпустки (п. 5ст. 4 Закону №504/96-ВР).

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Відтак, час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Висновок відповідає правовій позиції, наведений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а.

Позивач у період 13.05.2002 року по 11.02.2008 року працював підземним учнем гірничого робітника з повним робочим днем на підземній роботі на ДП Вугільна компанія Краснолиманська, що підтверджується записом в трудовій книжці.

Отже, періоди перебування в учбовій відпустці у період роботи з 30.09.2002 по 11.10.2002, з 01.03.2003 по 16.03.2003, з 01.06.2003 по 12.06.2003, з 01.09.2003 по 11.09.2003, з 01.12.2003 по 17.12.2003, з 01.02.2004 по 12.02.2004, з 01.08.2004 по 04.08.2004, 31.10.2004, 28.02.2005, 31.08.2005, 28.02.2006, 31.07.2006, 31.01.2007 повинні бути зараховані до пільгового стажу.

Позовна вимога, щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 10.08.2010 року по 09.10.2010 рік задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи Форми РС-право ППВП ПФУ сформованої від 23.11.2023 цей період зараховано позивачу за ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.

Відносно позовних вимог позивача стосовно зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 20.11.2023 року із зменшенням віку передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII, на 1 рік за кожний повний рік роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ відповідно до п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, Рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20-а, Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, суд першої інстанції зазначив наступне.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції до 01.04.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.04.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України Про пенсійне забезпечення. Так, статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Конституційний Суд України 23.01.2020 за результатами розгляду справи № 1-5/2018 (746/15) прийняв рішення № 1-р/2020 та вирішив таке:

- визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Суд зауважує, що як згідно редакції пункту а) частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, так і відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах чоловіки мають після досягнення 50 років.

Також, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії слід враховувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 квітня 2021 року в зразковій справі №360/3611/20, відповідно до яких має право на призначення пенсії особа, яка:

звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;

на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;

набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення.

Отже, право на призначення пенсії особа має, якщо відповідає одночасно всім переліченим вище в Законі № 1788 умовам.

При цьому застосування законодавцем терміну після досягнення 50 років свідчить про встановлення мінімального віку в 50 років для призначення пенсії на пільгових умовах за п. а ч.1 ст. 13 Закону № 1788, що є обов`язковою умовою.

Положення абзацу четвертого п. а ч.1 ст. 13 Закону № 1788 про те, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам, - є додатковою можливістю вийти на пенсію раніше 60-річного віку за певної умови, проте, не раніше 50 років. Приписи абзацу четвертого п. а ч.1 ст. 13 Закону № 1788 підлягають застосуванню у нерозривному взаємозв`язку з нормами попередніх абзаців цього ж пункту.

При цьому суд звертає увагу, що вимога пільгового стажу містить вислів не менше 10 років, тобто, при наявності більше 10 років такого стажу все одно право на призначення пенсії виникає після досягнення 50 років.

Враховуючи те, що на дату звернення позивачу виповнилось 43 роки (при необхідному віку 50 років), права на призначення пенсії за наведених ним підстав позивач не має.

Інших підстав для призначення йому пенсії позивач не навів.

Відтак, задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію є необґрунтованим, тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зарахуванням певних періодів роботи до пільгового стажу.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №056650009613 від 23.11.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 20.11.2023 року про призначення пенсії;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зарахувавши до пільгового стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним КМУ періоди роботи з 30.09.2002 року по 11.10.2002 року, з 01.03.2003 року по 16.03.2003 року, з 01.06.2003 року по 12.06.2003 року, з 01.09.2003 року по 11.09.2003 року, з 01.12.2003 року по 17.12.2003 року, з 01.02.2004 року по 12.02.2004 року, з 01.08.2004 року по 04.08.2004 року, 31.10.2004 року, 28.02.2005 року, 31.08.2005 року, 28.02.2006 року, 31.07.2006 року, 31.01.2007 року, з 20.02.2008 року по 05.12.2008 року.

При прийнятті рішення суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позовна заява подана до суду через систему Електронний Суд, а отже, відповідно до положень Закону України Про судовий збір застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути належну суму судового збору у розмірі 858,88 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №056650009613 від 23.11.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 20.11.2023 року про призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 23.11.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зарахувавши до пільгового стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним КМУ періоди роботи з 30.09.2002 року по 11.10.2002 року, з 01.03.2003 року по 16.03.2003 року, з 01.06.2003 року по 12.06.2003 року, з 01.09.2003 року по 11.09.2003 року, з 01.12.2003 року по 17.12.2003 року, з 01.02.2004 року по 12.02.2004 року, з 01.08.2004 року по 04.08.2004 року, 31.10.2004 року, 28.02.2005 року, 31.08.2005 року, 28.02.2006 року, 31.07.2006 року, 31.01.2007 року, з 20.02.2008 року по 05.12.2008 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, 61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Кошкош