Ухвала суду № 11657434, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6293/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2009 року за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», Приватного підприємства «Еконт»про стягнення коштів, одержаних за нікчемним договором у розмірі 473400, 61 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року позивач Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», Приватного підприємства «Еконт»про стягнення з відповідачів в дохід держави кошти, одержані за договором №26-05/6 від 26.05.2005 року, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у звязку з його нікчемністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2009 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити вимоги позивача.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2005 року між TOB «Солстрой»та ПП «Еконт»укладений договір № 26-05/6, за яким ПП «Еконт»взяло на себе зобов'язання виконати на умовах даного договору повний комплекс робіт згідно з проектною документацією, ДБН, ТУ та діючими вимогами до якості по діамантовому різанню, свердлінню отворів в моноліті, бетоні і залізобетоні на об'єкті будівництва «Житловий будинок по вул. Григоренка, 7а у мкр. Осокорки Північні у м. Києві» на загальну суму 473 400, 61 грн..

Згідно акту виконаних підрядних робіт, умови вище зазначеного договору виконано в повному обсязі.

За результатами документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстой»позивачем 26.05.2009 року складено акт № 194/42-30/30210582, відповідно до якого встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для висновку позивача про завищення валових витрат стала встановлена ним нікчемність Договору № 26-05/6, а також виписаних на їх підставі податкових накладних у зв'язку з тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2007 у справі № 2-1719/07 було визнано недійсним з моменту реєстрації статут Приватного підприємства «Еконт», а також Свідоцтво платника податку на додану вартість №37092895, з чого позивач зробив висновок, що підприємницька діяльність ПП «Еконт»проводилась невстановленими особами.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною першою названої статті якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом наведеної норми, у разі, якщо сторонами виконаний нікчемний договір, стягнення з добросовісної сторони в дохід держави провадиться за умови повернення їй усього одержаного за таким правочином недобросовісною стороною, тобто, в даному випадку, повернення недобросовісною стороною коштів.

Зі змісту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2007 року у справі № 2-119/07 про визнання недійсними установчих документів та Свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Еконт»вбачається, що в межах даної справи не досліджувалась наявність протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, при укладенні договору № 26-05/6.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняє недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Зазначеним судовим рішенням не може підтверджуватися, наявність у сторін при укладенні Договору № 26-05/6 протиправного умислу, що завідомо суперечного інтересам держави і суспільства.

Доводи апелянта, що сторони за договором Договором № 26-05/6 прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Зобовязання за Договором №25-05/6 між ТОВ «Солсторой»та ПП «Еконт»виконанні сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами виконання підрядних робіт, платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання. Суми, віднесені TOB «Солстрой»до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність у TOB «Солстрой»та ПП «Еконт»умислу на укладення Договору № 26-05/6 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

В основу висновків позивача щодо нікчемності правочину покладені висновки акту перевірки, які не підтверджено відповідними документальними доказами.

Згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за спірним договором не дотримано вимоги ст. 250 ГК України, щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», Приватного підприємства «Еконт»про стягнення коштів, одержаних за нікчемним договором у розмірі 473400, 61 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 11.10.2010 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.