Ухвала суду № 116572059, 11.01.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1324/24

Провадження № 1-кс/761/1611/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 241 001 000 001 04 від 09.01.2024, у якому

гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Торез Донецької області, громадянин України, українець, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, перебуває у зареєстрованому шлюбі, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , мешкає за адресою - АДРЕСА_2 , судимий,

підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. КиєвіОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 10.01.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до якої останній, не пізніше 13 год. 45 хв. 09.01.2024 незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 4-метилметкатинон, та почав її незаконно зберігати з метою збуту.

У подальшому, ОСОБА_4 з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на збут психотропної речовини безконтактним способом, а саме шляхом залишення психотропної речовини 4-метилметкатинон на відкритих для загального доступу ділянках місцевості, з метою реалізації свого умислу на збут вказаної психотропної речовини, маючи при собі раніше незаконно придбану психотропну речовину, обіг якої заборонено, 4-метилметкатинон, прибув до парку «Бабин Яр» за адресою: м. Київ, вул. Ю. Іллєнка.

Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у цьому парку розпочав підшукувати місце для подальшого схову вказаної психотропної речовини від сторонніх осіб на відкритій місцевості у відкритому для загального доступу місці, де був виявлений та затриманий працівниками Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Під час особистого обшуку ОСОБА_4 працівниками поліції у останнього виявлено та вилучено двадцять два згортки, обмотані полімерною клейкою стрічкою чорного кольору однакової форми.

За результатами проведення експертного дослідження вмісту двох згортків встановлено, що їх вмістом є кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, а саме 4-метилметкатинон, сумарною масою 1,402 г.

Вказана речовина відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2000 № 770 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

На думку слідчого, існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових:

- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

- чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що такі дії цілком вірогідні з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Керуючись наведеним, слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 є раніше судимим, не має міцних соціальних зв`язків, утриманців, постійного місця роботи, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування.

Зазначені чинники у сукупності з покаранням, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, приводять до переконання, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених сторонами, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.

У силу ст. 178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому діянь.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Максимальне покарання, передбачене за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачає позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.

Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, утримуючи його в ІТТ ГУ НП у м. Києві.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою визначити по 08 березня 2024 року включно.

На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1