Рішення № 116569777, 26.01.2024, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/60/24

Справа № 356/948/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2024 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Харченко Ж.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі, ОСОБА_1 , вона перебуває в шлюбі, зареєстрованому 28 липня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 66. Від шлюбу з відповідачем мають малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як стверджує позивач, подружнє життя між нею та відповідачем не склалося. Почуття любові, поваги, довіри та взаєморозуміння, що існували раніше, назавжди зникли. Спільне господарство ними не ведеться, шлюбні відносини фактично припинені. Спору щодо розподілу спільного нажитого майна немає. ОСОБА_2 вказує, що збереження шлюбу з відповідачем буде суперечити її інтересам. Зважаючи на викладене вище, позивач просить суд розірвати шлюб, не надаючи терміну для примирення. Разом з тим, відповідач має власні джерела доходів, а отже як батько не лише може, але й зобов`язаний надавати допомогу на утримання спільних дітей. За відсутності добровільної згоди відповідача щодо способу та розміру його участі в утриманні спільних дітей, за захистом своїх прав позивач змушена звернутися з відповідним позовом до суду.

Відтак, ОСОБА_2 просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 липня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 66. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти у вигляді частини усіх видів доходу, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

18.12.2023 було прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про що винесено відповідну ухвалу.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2 подала до канцелярії суду клопотання (зареєстроване канцелярією суду за вх. № 125 від 15.01.2024), у якому вказала, що позовні вимоги по справі № 356/948/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підтримує та просить суд розгляд справи проводити в спрощеному провадженні за її відсутності (а.с. 32 ).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів не заперечував. Пояснив, що дитина проживає разом з матір`ю.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Заслухавши відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

Так, згідно з ч. 1, 7-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 (набула чинності для України 27.09.1991) передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Як передбачено ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 5 статті 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.07.2012, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 28.07.2012 зареєстрували шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області 28.07.2012 було зроблено відповідний актовий запис за № 66. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 (а.с. 6).

Позивач та відповідач мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.04.2017 Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 7).

Як зазначила позивач у позовній заяві, відповідач має власні джерела доходів, а отже як батько не лише може, але й зобов`язаний надавати допомогу на утримання дитини.За відсутності добровільної згоди відповідача щодо способу та розміру його участі в утриманні дитини за захистом своїх прав позивач змушена звернутися з відповідним позовом до суду.

На спростування заявлених позовних вимог про стягнення аліментів відповідач ОСОБА_1 не надав жодних заперечень, натомість вказав, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини і те, що дитина проживає зараз із матір`ю.

Суд вважає, що розмір аліментів на одну дитину - заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є достатнім, не є завищеним та не буде порушувати майнові права дитини.

Відповідно до п. 1) ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

В силу приписів ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу, суд виходить з такого.

Так, згідно з ч. 1, 6 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Частиною першою статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. (ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

Подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалося. Почуття любові, поваги, довіри та взаєморозуміння, що існували раніше, назавжди зникли. Спільне господарство ними не ведеться, шлюбні відносини фактично припинені. Спору щодо розподілу спільного нажитого майна немає. ОСОБА_2 вказує, що збереження шлюб з відповідачем буде суперечити її інтересам.

Відповідач жодним чином заявлені до нього позовні вимоги про розірвання шлюбу не спростував, проти розірвання шлюбу не заперечував, про що зазначив у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відмова в розірванні шлюбу матиме ознаки примушування до шлюбу, що є недопустимим.

Відтак, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатила судовий збір в сумі 1073,60 грн (а.с. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивач не заявила. Тому суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з огляду на задоволення позову в частині стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі статей 7, 24, 105, 112, 141, 180, 182-183, 191 Сімейного кодексу України, статті 5 Закону України "Про судовий збір", керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,- задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 липня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 66 від 28 липня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08.12.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строкуна апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ,

Реквізити для сплати судового збору: стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Суддя Т. В. Дудар