Вирок № 116566817, 26.01.2024, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/5099/23

ВИРОК

Іменем України

26 січня 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2

та учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.01.2023 № 22023020000000015, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, громадянина України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , освіта повна середня, одруженого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 436-2 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (точні місце, дата та час розслідуванням не встановлені) створив особисту сторінку (обліковий запис) у російській соціальній мережі «ВКонтакте» (www.vk.com) під іменем « ОСОБА_4 » ( ОСОБА_4 ), на якій в розділі персональної інформації про користувача розмістив особисті дані та фото. В подальшому ОСОБА_4 , знаючи про блокування доступу до російської соціальної мережі «ВКонтакте» (www.vk.com) на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 15.05.2017 №133, продовженого на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2020, затвердженого Указом Президента України від 14.05.2020 №184, використовуючи спеціалізовану програму для обходу блокування - «VPN», умисно, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, розуміючи публічний комунікативний характер соціальної мережі щодо можливості поширення у ній інформації як серед своїх друзів, так і серед невизначеного кола осіб, постійно використовував власну сторінку у соціальній мережі «ВКонтакте» (www.vk.com ), у тому числі з метою вчинення злочинів. Водночас, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , та маючи проросійськи налаштовану позицію, за допомогою належного йому мобільного телефону марки «Tecno Camon 17P» (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_1 ), який має доступ до мережі Інтернет та зазначений обліковий запис ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у забороненій російській соціальній мережі «ВКонтакте» (www.vk.com) поширював антиукраїнський інформаційний контент релігійної спрямованості та пропагандистського характеру, який містить матеріали із закликами до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, а також із запереченням збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту. Поширені ОСОБА_4 публікації є публічними та загально розповсюдженими для користувачів зазначеної соціальної мережі. Крім того, слідством установлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , точні дата та час розслідуванням не встановлені, за допомогою належного йому мобільного телефону марки «Тесnо Camon 17P» (IMEI 1: НОМЕР_1 ) (IME 2: НОМЕР_1 ) та особистого абонентського номера оператора мобільного зв?язку НОМЕР_2 із доступом до мережі Інтернет, попередньо завантаживши мобільний додаток, зареєстрував особистий обліковий запис у месенджері «Telegram» та обрав ім?я користувача « ОСОБА_4 ». У подальшому, ОСОБА_4 у месенджері «Telegram» створив спільноту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в яку запросив та долучив близьких та знайомих йому осіб - користувачів месенджера «Telegram». Зазначену спільноту ОСОБА_4 використовував з метою поширення у ній серед учасників спільноти антиукраїнського інформаційного контенту релігійної спрямованості та пропагандистського характеру, який містить матеріали із закликами до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, а також із запереченнями збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту. Поширені ОСОБА_4 публікації є публічними та загально розповсюдженими для користувачів вищезазначеної спільноти у месенджері «Telegram».

Так, 24.08.2022 ОСОБА_4 реалізовуючи злочинний умисел, перебуваючи за місцем свого проживання, за вищевказаних обставин, у створеній ним у месенджері «Telegram» спільноті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » поширив серед учасників зазначеної спільноти публікацію (повідомлення) із спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), яка розпочинається реченням: «Заявление о том, что УПЦ никакого отношение не имела к Московскому Патриархату - это апогей лжи, которая началась робкими ссылками на то, что в регистрационных документах Минюста УПЦ зарегистрировали без приставки МП...». Крім того, 22.09.2022 ОСОБА_4 , продовжуючи злочинний умисел, за наведених вище обставин, за допомогою функції «Поделиться публикацией на своей стене» на сторінці свого облікового запису ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що у забороненій російській соціальній мережі «ВКонтакте» (www.vk.com), поширив публікацію із групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », розміщену 21.09.2022 , яка розпочинається реченням: «Сегодня Отечество наше, Русь, историческая Русь проходит через тяжелые испытания. Мы знаем, что происходит на Украине...». Відповідно до висновку експерта №5077/23-21 від 08.09.2023, у тексті наведених публікацій містяться публічні заклики в непрямій формі до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, що є загальнодоступними та розповсюдженими.

Окрім того, 24.08.2022 ОСОБА_4 , реалізовуючи злочинний умисел, перебуваючи за місцем свого проживання, за вищевказаних обставин, у створеній ним у месенджері «Telegram» спільноті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » поширив серед учасників зазначеної спільноти публікацію (повідомлення) із спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), яка розпочинається реченням: «Заявление о том, что УПЦ никакого отношение не имела к Московскому Патриархату - это апогей лжи, которая началась робкими ссылками на то, что в регистрационных документах Минюста УПЦ зарегистрировали без приставки MII...». Також 22.09.2022 ОСОБА_4 , продовжуючи злочинний умисел, за наведених вище обставин, за допомогою функції «Поделиться публикацией на своей стене» на сторінці свого облікового запису ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що у забороненій російській соціальній мережі «ВКонтакте» (www.vk.com), поширив публікацію із групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », розміщену 21.09.2022 , яка розпочинається реченням: «Сегодня Отечество наше, Русь, историческая Русь проходит через тяжелые испытания. Мы знаем, что происходит на Украине... ». Відповідно до висновку експерта №5077/23-21 від 08.09.2023, у тексті наведених публікацій містяться публічні заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.

В судовому засіданні 24.01.2024 обвинувачений ОСОБА_4 винуу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 436-2 КК України, визнав у повному обсязі. Суду показав, що 24.08.2022 в месенджері «Telegram», де у нього була створена його власна сторінка, він поширював туди певну публікацію, але на той час не усвідомлював, що це є порушенням сучасного законодавства. 22.09.2022 у забороненій російській соціальній мережі «ВКонтакте» поширив публікацію із групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », розміщену 21.09.2022. В мережу «ВКонтакте» заходив через програму VPN, усвідомлював, що ця мережа заборонена. Телеграм-канал створив у 2022 році для спілкування зі своїми знайомими з метою ознайомлення із інформацією релігійної спрямованості. Він був адміністратором телеграм-каналу. У спільноті було 4-5 людей (дружина, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - ті кого пам`ятає), яких він сам туди добавляв. Це були просто знайомі люди, з якими він познайомився на богослужіннях в церквах. Назва спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - це день його хіротонії (день, коли його посвятили в священники). За допомогою спільноти тільки декілька разів поширював матеріали, не спілкувалися між собою. Це були матеріали, перепощені зі спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_5». На той момент він був священником московського патріархату, тому поширював такі публікації. На той момент він не розумів, що це були публікації пропагандистської спрямованості, на сьогоднішній день усвідомлює це, кається. На даний момент являється священнослужителем, але юридично за штатом. Церковним статутом не передбачений вихід з патріархату. Обговорення поширених ним публікацій не відбувалося. Це було поширення думок інших людей, а не його особистих думок. Впливати на людей, яким поширював інформацію, не хотів, а хотів дізнатися думку людей з приводу публікації. Під час особистого спілкування можливо обговорювали публікації, але він вже не пам`ятає. У російській соціальній мережі «ВКонтакте» створив акаунт під іменем « ОСОБА_4 », бо « ОСОБА_4 » - це дівоче прізвище його матері. Обліковий запис у вказаній мережі створив ще до війни, кілька років назад. У соціальній мережі «ВКонтакте» також поширював релігійні розмірковування з різних російських спільнот. Про те, що може впливати на людей розміщенням дописів, не розумів, розміщував, щоб обговорювати. У соціальній мережі «ВКонтакте» у нього «в друзях» приблизно 10-20 людей, переважно ці люди з Росії. Не впевнений, що є люди з України. Це було, коли він ще працював у Російській Федерації. Після 2014 року попросили перевестися в єпархію московського патріархату, бо щоб не виходити з московського патріархату потрібно було поїхати в Росію і там служити. Після цього він кілька років шукав там місце, потім місце для служби знайшов у Пензенській області, на батьківщині його батька. Після деякого часу служіння він повернувся в Україну, бо у нього там виникли непорозуміння з єпископом. В Росії служив менше року. Через місяць після початку війни в Україні був знятий з посади настоятеля, залишився без роботи. За місцем свого проживання проводить молитовні служби для своєї родини. На даний час розуміє, що поширення цих дописів було незаконним, не потрібно було цього робити. Дії Росії та московського патріархату не підтримує. Усвідомив свої дії. Після того, коли до нього прийшли працівники поліції і працівники СБУ, не розміщував будь-які публікації. Чи згадує у своїх молитвах патріарха московського патріархату, сказати не може, бо це є молитовне (інтимне) спілкування. За «руській мір» ніяких молитв не читає, молитва політики не стосується. Кається у вчиненому, це було необдумано і безглуздо. Згідний, що це є порушення законодавства, але в момент публікацій цього не усвідомлював.

Прокурор під час судових дебатів просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 , хоч і визнав вину у вчинених злочинах, але під час допиту надав загальні показання, щодо вчинених злочинів зазначив, що це були необдумані кроки, що він не розумів, що робив, однак злочини вчинив у період активної фази війни в Україні. У вчиненому, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_4 не розкаявся, тому можна дійти висновку, що ОСОБА_4 не жалкує з приводу вчинених злочинів, не надає критичної оцінки вчиненим діям, не визнає їх негативних наслідків як для суспільства, так і для держави в цілому. Розкаяння передбачає, крім визнання факту вчиненого правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненні протиправних дій, готовності нести покарання. При обранні міри покарання обвинуваченому просить врахувати особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, а саме: вину визнає, злочини є нетяжкими, під час досудового розслідування переховувався від органів досудового слідства та перебував у розшуку, раніше несудимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліках у лікарів не перебуває. Під час досудового розслідування обвинувачений надав медичні документи, які містять ознаки підроблених та яким надається оцінка під час іншого кримінального провадження. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено. Також просить врахувати, що ОСОБА_4 є священнослужителем, має свій приход, працював священником у Російській Федерації, а також має явну проросійську позицію. Тому просить визнати винним ОСОБА_4 та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 109 КК України - у виді позбавлення волі строком 2 роки без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі строком 3 роки без конфіскації майна, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки без конфіскації майна. Початок строку відбування покарання рахувати з дня його затримання на приведення вироку до виконання. Просив вирішити долю речових доказів, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, вилучене 28.02.2023 в ході обшуку майно конфіскувати у власність державита скасувати арешт, накладений ухвалою суду, а також просив стягнути з обвинуваченого витрати на проведення судової експертизи, відповідно до наданої довідки. Дана міра покарання буде, на думку сторони обвинувачення, дієвою та пропорційною.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судових дебатів зазначив, що повністю визнає свою вину, щиро розкаюється, просив суворо не карати, жалкує про свої дії, богослужінь не проводить, тому ні на кого не впливає, прихожан не має.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_12 під час судових дебатів просив врахувати щире каяття та визнання вини обвинуваченим, злочини є нетяжкими, обставини, які обтяжують покарання, відсутні. Обвинувачений одружений, раніше несудимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Факт підроблення документів, про який зазначив прокурор, нічим не підтверджений. Можна дійти висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 є можливим без ізоляції від суспільства, оскільки обвинувачений зрозумів протиправність своїх дій, під час його допиту пояснив, що не розділяє думку російської церкви та тих репостів, які він поширював. З урахуванням статті 75 КК України просив визначити ОСОБА_4 покарання, яке не пов`язане з позбавлення волі, а саме: призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком терміном 1 рік. Щодо конфіскації речових доказів та стягнення витрат на проведення експертизи не заперечують.

Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого, речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 109 КК України, тобто розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, та за ч. 2 ст. 436-2 КК України, тобто поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, характеризується позитивно, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше несудимий. Згідно з копією особової справи заштатного клірика Вінницької єпархії УПЦ протоієрея ОСОБА_4 , останній був нагороджений грамотами УПЦ МП, служив у РПЦ МП (з 2016 року), з 2021 року служив в УПЦ, з 04.05.2022 звільнений за штат з правом переходу в іншу єпархію. З інформації щодо стану здоров`я ОСОБА_4 , наданої Філією ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області, убачається, що на даний час стан здоров`я ОСОБА_4 визначається як задовільний, за станом здоров`я може перебувати під вартою в умовах СІЗО ДУ «Вінницька УВП (№1)» і може бути етапований без шкоди для здоров`я. Згідно з листом від 11.12.2023 №13 ФОП ОСОБА_14 , ОСОБА_4 дійсно знаходиться під динамічним спостереженням у сімейного лікаря з приводу: новоутворення підщелепної ділянки, неуточнене, правобічна пахова кила, шлункова диспепсія неуточнена, гастроезофагальна рефлюксна хвороба, хронічний калькульозний холецистит, нестійка ремісія біпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. ССРУ помірний, розповсюджений остеохондроз хребта, переважно в попереково-крижовому відділі, стійкий полірадикулярний больовий синдром, складний міопічний астигматизм обох очей, про що в ЕСОЗ (електронній системі охорони здоров?я) зроблено відповідні записи, у період 2022-2023 років пацієнт звертався за медичною допомогою: 25.03.2022 - з приводу новоутворення підщелепної ділянки (створено електронне направлення до (інклолога), 22.09.2022 - з приводу гіпертонічної хвороби, 17.06.2023 та 30.06.2023 - з приводу пахової кили (створено електронне направлення до хірурга та на стаціонарне лікування).

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 під час судових дебатів у судовому засіданні просив врахувати обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, щире каяття.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Такий правовий висновок щодо щирого каяття як обставини, яка пом`якшує покарання, викладено у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 , надаючи показання, не у повній мірі розповідав про всі відомі йому обставини вчиненого злочину, зазначав, що певні обставини він не пам`ятає.

Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки.

Під час судового розгляду судом не установлено, що обвинувачений ОСОБА_4 надає належну критичну оцінку своїй поведінці та своїм діям.

Таким чином, відповідно до ст. 66 КК України, суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , щире каяття.

Будь-яких обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не установлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не установлено.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які є нетяжкими злочинами, позицію державного обвинувача щодо неможливості виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, позицію сторони захисту про можливість призначення покарання, яке не пов`язане з позбавлення волі, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе лише в ізоляції від суспільства, через що суд вважає необхідним для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 обрати йому міру покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна в межах санкції статей обвинувачення, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.

Зі змісту частини першої статті 75 КК України убачається, що якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обов`язковою умовою застосування цього кримінально-правового інституту, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.

На переконання суду визначений вищезазначений вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 без застосування статті 75 КК України буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, й відповідатиме тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , судом враховано ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які хоч і є нетяжким, але направлені проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також те, що дії обвинуваченого становлять суспільну небезпеку, вчинені в умовах воєнного стану на території України. Також судом враховано, що ОСОБА_4 , будучи дорослою людиною, яка має відповідний життєвий досвід, не міг не усвідомлювати тих подій, які відбувалися в Україні, зокрема, з 24 лютого 2022 року - початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та українського народу в цілому.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі є співмірним протиправним діянням обвинуваченого, є необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, є справедливим та достатнім для досягнення мети покарання.

Суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 додаткового покарання у виді конфіскації майна з огляду на наявність на його утриманні неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2023 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.12.2023 частково задоволено письмове клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_4 строком на шістдесят днів, тобто, до 18 лютого 2024 року включно; визначено обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, а саме: 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп., після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України; уразі внесення застави постановлено покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками даного кримінального провадження, - не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з довідкою Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» від 28.12.2023 №4/13362, 26.12.2023 ОСОБА_4 звільнився з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» під заставу на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 21.12.2023.

Тому в строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк перебування його під вартою як попереднє ув`язнення з 19.11.2023 (з моменту затримання) до 26.12.2023, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Відповідно до ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, оскільки на даний час дія запобіжного заходу не припинилася, тому відсутні підстави для повернення застави, що була внесена 26.12.2023 на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 21.12.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Частиною першою статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2023 накладено арешт на вилучене 28.02.2023 в ході обшуку майно, а саме: на мобільний телефон марки «TECNO CAMON 17P», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEL 2: НОМЕР_1 , з сім-картами оператора мобільного зв?язку із номерами телефонів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «PSP5506 DUO», IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 , з сім-картою оператора мобільного зв?язку із номером телефону НОМЕР_8 ; ноутбук марки «Lenovo», S/N: VL-ERNX3.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично використовував майно, яке у нього було вилучено, для виконання об`єктивної сторони злочинів, які скоєно умисно, за їх вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію вилученого майна на користь держави.

Оскільки суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію вилученого 28.02.2023 в ході обшуку майна на користь держави, тому арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2023 на вилучене 28.02.2023 в ході обшуку майно, скасуванню не підлягає.

З обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню (висновок експерта №5077/23-21 від 08.09.2023) в сумі 11949 грн.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109 КК України, ч. 2 ст. 436-2 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 109 КК України - у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання на приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття призначеного судом покарання строк попереднього ув`язнення з часу його затримання, а саме: з 19.11.2023 до 26.12.2023, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України,з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази - вилучене 28.02.2023 в ході обшуку майно, а саме: мобільний телефон марки «TECNO CAMON 17P», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEL 2: НОМЕР_1 , з сім-картами оператора мобільного зв?язку із номерами телефонів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «PSP5506 DUO», IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 , з сім-картою оператора мобільного зв?язку із номером телефону НОМЕР_8 ; ноутбук марки «Lenovo», S/N: VL-ERNX3, - конфіскувати у власність держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню в сумі 11949 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 00 коп.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ ОСОБА_1