Постанова № 11656620, 06.10.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2554/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Висоцької Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїдо Головного управління юстиції в Полтавській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській областіпро визнання неправомірними дій, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2010 року Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїзвернулося до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Головного управління юстиції в Полтавській областіпро визнання дій заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Кругового С.В. при винесенні постанови про арешт коштів Головного управління неправомірними; скасування постанови начальника підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 04 березня 2010 року про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позову зазначає, що 15 березня 2010 року на адресу позивача надійшла постанова про арешт коштів, за виконавчим листом № 2а-324, що виданий Київським районним судом м. Полтави про стягнення з Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2003, 2004, 2005 роки в сумі 1898 грн 85 коп. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету.

Крім того, на думку позивача, рішення суду не виконане з незалежних від нього причин: Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації не є головним розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, що підтверджується Типовим положенням про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790. Вважає, що виконання судового рішення може бути проведено тільки за рахунок коштів, які будуть додатково виділені Міністерством фінансів України для Міністерства праці та соціальної політики України на виконання судового рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2010 року справу передано до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року справа прийнята до провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, клопотань не надали.

Головне управління юстиції в Полтавській області у письмових запереченнях посилалося на те, що дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області при винесенні постанови про арешт коштів боржника ВП № 14052692 від 04 березня 2010 року ґрунтуються на вимогах Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що посилання позивача на відсутність коштів у боржника - державного органу, не може бути поважною причиною невиконання судового рішення, що набрало законної сили, та є порушенням прав стягувача - громадянина України на судовий захист, що свідчить про законність та обґрунтованість дій державного виконавця.

У відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що неявка відповідачів не є перешкодою для розгляду справи, а тому справа може бути вирішена за даної явки та на підставі наявних в ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2010 року постановою Київського районного суду м. Полтави по справі № 2-а-324/2006 за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги стягнуто з Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004 рік в сумі 342 грн 35 коп.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Київського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2006 року скасовано та постановлено нову постанову, якою стягнуто з Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2003, 2004, 2005 роки в сумі 1898 грн 85 коп.

По даній справі 19 грудня 2006 року видано виконавчий лист № 2-а-324/2006.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 04 серпня 2009 року було відкрито виконавче провадження ВП № 14052692 з примусового виконання зазначеного судового рішення та надано строк для добровільного виконання постанови до 11 серпня 2009 року.

Судом встановлено, що 19 січня 2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області направлено запит № 96 до позивача про надання відомостей щодо рахунків, відкритих на імя Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.

Листом від 25 січня 2010 року № 06-834 Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації повідомило Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області повідомило про наявність відкритих в органах Державного казначейства реєстраційного рахунку 35210009000238 за програмою КПКВ 2501250 КЕКВ 1341 "компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у випадку звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та реєстраційного рахунку за програмою 2501150 КЕКВ 1341, 1134 "Щорічна разова грошова допомога жертвам нациських переслідувань"35214005000238 (код 03195234).

Постановою підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ВП № 14052692 від 04 березня 2010 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-а-324/2006, що виданий Київським районним судом м. Полтави 19 грудня 2006 року, про стягнення з Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2003, 2004, 2005 роки в сумі 1898 грн 85 коп., накладено арешт на кошти у межах 1898 грн 85 коп., що належать боржнику та містяться на рахунках: ГУДК України у Полтавській області, р/р 35214005000238, МФО 831019, код 03195234, КПКВ 2501150, КЕКВ 1341, 1134; 35210009000238, МФО 931019, код 03195234, КПКВ 2501250, КЕКВ 1341.

Позивач не погодився з даним рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом (абзац другий частини другої статті 5 Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" процедура звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається, зокрема, на кошти боржника, у тому числі на рахунках в установах банків.

Положеннями статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок накладення арешту та вилучення майна боржника.

Зокрема, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Системний аналіз статей 50, 55 цього Закону дає підстави стверджувати, що накладення арешту на банківський рахунок є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду.

Згідно з пунктами 1, 6 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції у цивільних справах та господарських судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Мін'юсту України.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному законом України "Про виконавче провадження".

Судом оцінюється критично твердження позивача про те, що безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету виходячи з наступного.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 N 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" розроблена на виконання частини другої статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Бюджетного кодексу України.

Пунктами 16, 30-32 зазначеного Порядку встановлено, що примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця (далі - постанова про арешт).

Постанова про арешт може виконуватися протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж протягом останнього робочого дня з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи у період завершення бюджетного року. Постанова про арешт знімається з обліку в останній робочий день одночасно із закриттям рахунка боржника, після чого повертається протягом трьох робочих днів органу, який її прийняв, з повідомленням про стан її виконання або причини невиконання.

Якщо до органу Державного казначейства разом надійшло кілька постанов про арешт, вони виконуються у порядку надходження в межах відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів), кодом економічної класифікації видатків бюджету (загальним фондом бюджету) та в межах наявних коштів у частині власних надходжень (за спеціальним фондом бюджету).

Постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.

Арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку.

Орган Державного казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, оформлену в порядку, встановленому Мін'юстом, із зазначенням найменування боржника та суми коштів, яка підлягає арешту та списанню.

У разі потреби накладення арешту на окремий рахунок боржника чи окремий код економічної класифікації видатків бюджету державний виконавець у постанові про арешт може зазначити номер такого рахунка чи коду економічної класифікації.

З огляду на приписи зазначених норм матеріального права та Конституції України дії державного виконавця Головного управління юстиції у Полтавській області в частині винесення оспорюваної постанови про накладання арешту на кошти суд вважає правомірними та такими, що відповідають вимогам закону.

Твердження позивача щодо неможливості виконати рішення суду через відсутність фінансування суд оцінює критично, зважаючи на те, що, зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обовязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обовязок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відсутність відповідного фінансування не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.

Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України “Про виконавче провадження”, проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до закону:

- частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії;

- статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем, в межах наданих йому повноважень та в порядку встановленому законом, вжито заходів щодо примусового виконання виконавчого провадження № 14052692 та правомірно винесено постанову від 04 березня 2010 року про накладення арешту на кошти Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.

Порушень законодавства з боку відповідача не встановлено, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Головного управління юстиції в Полтавській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про визнання неправомірними дій, скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко