Постанова № 11656222, 27.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2010 р. справа № 2а-20074/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Масло І.В.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

представника позивачаЧебаненка Є.О.,

представника відповідачаЛисицької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Ротор» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 18 625 грн. та пені у сумі 452,79 грн., -

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до донецького окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «НВП Ротор» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 18 625 грн. та пені у сумі 452,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «НВП Ротор» порушені вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2009 році 16 осіб та нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце, на підприємстві фактично інваліди не працювали за даними звіту.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання ТОВ «НВП Ротор» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, яка розрахована відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складає 18 625 грн.

Оскільки відповідачем станом на 05.07.2010 року адміністративно-господарські санкції не сплачені, позивач просив стягнути з ТОВ «НВП Ротор» на користь Державного бюджету України вказану суму санкцій, а також пеню за порушення термінів сплати відповідно до ч. 2 ст. 20 вказаного Закону та п. 4 Постанови у сумі 452,79 грн. (а.с. 3-5).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Крім того, надав суду пояснення (а.с. 70), з яких вбачається, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним, тобто до нормативу зараховуються інваліди, які знаходяться у штатному розкладі роботодавця. Протягом 2009 року на підприємстві обліковувалась інвалід ІІ групи за основним місцем роботи ОСОБА_3 як працівник, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Відповідно до п. 3.2.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Держкомстату від 28.09.2005 за № 286, при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, визначені п.п. 2.4 та 2.5. Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у звязку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором, що не дає можливості зарахувати ОСОБА_3 до передбаченого законодавством нормативу у відповідності до діючих норм. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала заперечення (а.с. 19), з яких вбачається, що протягом 2009 року в них обліковувалась інвалід ІІ групи за основним місцем роботи ОСОБА_3, але вона знаходилась та зараз знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тобто вона значиться у штаті підприємства. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вони надавали інформацію Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а також надавали звіт позивачеві. Протягом 2009 року вони надавали звіт про наявність вакансій по формі 3ПН, що підтверджується довідкою Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості за № 02/1043 від 07.09.2010. Зазначила, що на місце ОСОБА_3 вони можуть працевлаштувати інваліда тільки тимчасово (на час її відпустки). Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Також, відповідно до п. п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів, є юридичною особою, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 045050 (а.с. 9).

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Ротор» (ЄДРПОУ 30627221) зареєстровано в якості юридичної особи 08.12.1999 виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 300108 (а.с. 48), довідкою № 7-22-464 з ЄДРПОУ (а.с. 47).

Відповідач здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту, затвердженого протоколом № 1 від 06.12.1999 (а.с. 38-46) зі змінами, затвердженими рішеннями зборів учасників (протоколом № 3 від 25.01.02; протоколом № 1/2003 від 30.01.03; протоколом № 2/2003 від 27.02.03; протоколом № 6 від 25.06.04) (а.с. 23-34, 35-37, 49-51, 52-54).

Між сторонам склалися правовідносини, що витікають із Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Крім того, відповідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачаться зі Звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с. 6), що поданий відповідачем позивачу у відповідності до зазначеного Закону і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 16 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить - 1 особа. Фактично на підприємстві протягом 2009 року обліковувалася 1 особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, але ця особа знаходилася у відпустці по догляду за дитиною.

У відповідності до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем надавалися протягом 2009 року такі звіти до Донецького міського центру зайнятості, у яких вказувалося про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, що підтверджується довідками Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості за № 02/1043 від 07.09.2010 (а.с. 20) та за № 02/1138 від 24.09.2010.

Тобто, зазначені вище вимоги законодавства були відповідачем дотримані.

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За приписами ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобовязана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Відповідно до п.3 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Також п.5 цього Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, аналіз зазначених вимог законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Крім того, п.10 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, вказує, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК, а не підприємством, як це зазначає позивач.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Також суд зазначає, що на ТОВ «НВП «Ротор» протягом 2009 року обліковувалась ОСОБА_4, яка є інвалідом ІІ групи згідно з довідкою МСЕК серії ДОН-05 № 176514 (а.с. 61).

Згідно з наданою суду трудовою книжкою, вона працює у ТОВ «НВП Ротор» з 02.12.2002 (а.с. 63-64).

Протягом 2009 року ОСОБА_4 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача на п. 3.2.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Держкомстату від 28.09.2005 за № 286 з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону.

Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

З аналізу зазначених норм випливає, що обчислення середньооблікової чисельності працівників здійснюється з метою розрахунку кількості робочих місць за нормативом для працевлаштування інвалідів у разі, коли на підприємстві працює більше, ніж 25 осіб.

Такий висновок суду також підтверджується положеннями Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007р. N 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384.

Так, за змістом п.п. 3.1 цієї Інструкції, у рядку 01 Звіту відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).

Тобто, п. 3.1 Інструкції прямо вказує, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік розраховується підприємством для подальшого її відображення у рядку 01 Звіту.

У п. 3.3 цієї Інструкції вказано, що відображення кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" здійснюється у рядку 03 Звіту. Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Таким чином, вимоги Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами), застосовуються тільки для визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу для подальшого визначення показнику рядка 03 Звіту на підприємствах, де працює від 25 осіб.

Отже, для ТОВ «НВП Ротор», де працює 16 осіб, не є необхідним обчислення показника рядку 03, оскільки в силу п. 3.3 Інструкції цей показник дорівнює 1 особі.

Крім того, жодним з нормативно-правових актів не ставиться у залежність дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів від того, чи знаходиться працівник-інвалід у декретній відпустці.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не доказав обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у звязку із чим відмовляє у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Ротор» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 18 625 грн. та пені у сумі 452,79 грн. - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 27 вересня 2010 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 01 жовтня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Масло І.В.