Ухвала суду № 116518211, 24.01.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

24 січня 2024 року справа № 580/5087/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шапошник Я.О.,

представника позивача - Кирмана О.Д. (згідно з ордером),

представника відповідача 2 Любченко М.І. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань Державної реєстрації Черкаської міської ради, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання реєстраційних документів недійсними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Управління з питань Державної реєстрації Черкаської міської ради (далі відповідач 1), Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач 2).

Позивач у позовних вимогах просить:

- зобов`язати Управління з питань Державної реєстрації Черкаської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про скасування реєстраційної дії щодо проведення державної реєстрації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в якості фізичної особи-підприємця;

- зобов`язати ГУ ДПС у Черкаській області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 , як фізичну особу- підприємця з моменту взяття на облік.

09.08.2023 до суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права із пропуском строку звернення до суду, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач дізнався про порушення свого права коли його представник ОСОБА_2 звернувся з адвокатським запитом від 02.09.2022 до відповідача 1 щодо надання копій матеріалів реєстраційних документів стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні заперечив щодо залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що позивач з 06.03.2022 проходить службу в Збройних силах України, а у адвоката не було повноважень на звернення до суду від імені позивача, лише були повноваження на звернення до міської ради.

Представник відповідача 2 підтримала заявлене клопотання.

Представник Управління з питань Державної реєстрації Черкаської міської ради у підготовче засідання не прибув, подав клопотання про проведення судового засідання 24.01.2024 за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін та вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Спір у цій справі стосується питання реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

Як зазначено позивачем в позові з дій Державної виконавчої служби, які виразилися в блокуванні заробітної плати, що знаходиться на картковому рахунку стало відомо, що причиною накладення арешту на кошти є наявність боргів перед ГУ ДПС в Черкаській області позивача, як фізичної особи-підприємця. Проте позивач стверджує, що не вчиняв дій щодо реєстрації як фізичної особи-підприємця. Наполягав на тому, що йому не було відомо про реєстрацію позивача як фізичну особу-підприємця.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (далі -ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 3.1 розділу 3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.06.2017 №610 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770) (далі - Порядок №610) визначено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-62271-17 платнику ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 в сумі 15819,54 грн.

Податкова вимога була направлена на адресу позивача, яка зазначена в позові рекомендованим листом: АДРЕСА_1 та вручена ОСОБА_1 особисто 20.11.2018 (а.с.185).

Абзацом 1, 3 пункту 6 розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017за № 902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

В силу положень податкового законодавства, податкова вимога вважається врученою позивачеві у день, зазначений поштою в повідомленні про вручення.

Отже позивачу про те що він зареєстрований як фізична особа-підприємець стало відомо 20.11.2018 з моменту вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.11.2018 №Ф-62271-17, проте до Черкаського окружного адміністративного суду позивач з даним позовом звернувся 21.06.2023, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства.

Таким чином позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Стосовно посилання позивача, щодо запровадження воєнного стану на території Україні та проходження з 06.03.2022 служби в Збройних силах України для поновлення процесуального строку, то слід зазначити наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та наразі не скасовано.

В силу правової позиції постанови Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Верховний Суд зазначив, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Позивач жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з 20.11.2018 не подав. Обставини, на які посилається представник позивача, а саме до початку військової агресії російської федерації проти України.

Отже строк звернення до суду позивачем пропущено ще до введення воєнного стану в Україні, тому посилання на вказану обставину та проходження служби в Збройних силах України як на поважну причину пропуску строку звернення до суду є недоречним.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Суд звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п.47 рішення).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

З огляду на вищезазначене судом встановлено, що позивачу станом на 20.11.2018 було відомо про реєстрацію його як фізичної особи-підприємця. Натомість у справі відсутні докази, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду починаючи з 20.05.2019. Тобто позивачем порушені строки звернення до суду більше ніж на два роки до початку подій на які представник позивача посилається, як на поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи, що ні позивачем, ні його представником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд приходить до висновку про залишення позову ОСОБА_1 до Управління з питань Державної реєстрації Черкаської міської ради, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання реєстраційних документів недійсними та зобов`язання вчинити дії без розгляду.

Керуючись статтями 240, 243, 248, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління з питань Державної реєстрації Черкаської міської ради, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання реєстраційних документів недійсними та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, що передбачені ст.ст.295 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 24.01.2024.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА