Рішення № 116509877, 24.01.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р.Справа № 916/4492/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства "ХЕРСОНСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 00131771),

до відповідача: Комунального підприємства "Херсонської бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 14; код ЄДРПОУ 03355620),

про стягнення 219249,14 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Акціонерне товариство "ХЕРСОНСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Херсонської бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради про стягнення суми заборгованості у розмірі 219249,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати вартості спожитої теплової енергії за умовами укладеного 01.11.2020 договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 434.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 справу № 916/4492/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою від 20.10.2023 суд відкрив провадження у справі № 916/4492/23. Прийняв справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановив здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем у справі 26.10.2023 (т. 1, а.с. 56).

Станом на 24.01.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 01 листопада 2020 року між Акціонерним товариством «Херсонська теплоцентраль» (надалі - виконавець або позивач) і Комунальним підприємством "Херсонської бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради (надалі - споживач або відповідач) був укладений договір № 434 з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно умов п. 3 Договору, зокрема, споживання теплової енергії здійснюється за адресами: м. Херсон, вул. Українська, 3.

За змістом п. 13, п. 14 Договору, обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. У разі коли будівля на дату укладення цього договору не обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла обсяг споживання послуги у будівлі визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

Згідно з п. 23 Договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів розподілювачів теплової енергії) щомісяця здійснюється споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. У разі коли зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснює споживач, він щомісяця з 25 по 30 число передає показання вузлів розподільного обліку теплової енергії (приладів - розподілювачів теплової енергії) виконавцю в один із таких способів: за номером телефону, зазначеним у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору; на адресу електронної пошти, зазначену у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору; через електронну систему обліку розрахунків споживачів, зазначену у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору.

За умовами п. 36-38 Договору, тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 1 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Виконавець формує та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 55-58 Договору, він набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2021. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними. Умови цього договору, крім ціни (вартості) послуги, можуть бути змінені виключно за згодою сторін. У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги відповідно до Порядку зміни умов договору та ціни (тарифу).

Відповідно до даних розрахунку спожитої теплової енергії (т.1, а.с. 23), всього позивачем у період листопад 2021 року березень 2023 року було спожито 49,56 Гкал/год. теплової енергії на суму 315460,31 грн (у листопаді 2021 року спожито 2,79 Гкал/год. на суму 9353,38 грн; у грудні 2021 року спожито 5,83 Гкал/год. на суму 40609,27 грн; у січні 2022 року спожито 9,07 Гкал/год. на суму 73812,64 грн; у лютому 2022 року спожито 5,61 Гкал/год. на суму 45654,77 грн; у березні 2022 року спожито 5,83 Гкал/год. на суму 41856,37 грн; у грудні 2022 року спожито 5,34 Гкал/год. на суму 27229,00 грн; у січні 2023 року спожито 6,00 Гкал/год. на суму 30594,38 грн; у лютому 2023 року спожито 4,45 Гкал/год. на суму 22690,84 грн; у березні 2023 року спожито 4,64 Гкал/год. на суму 23659,66 грн).

Для здійснення оплати позивачем направлялись відповідачу рахунки і акти за спірний період, що підтверджується листом від 30.05.2023 № 06-1/567 з доказами направлення (т. 1, а.с. 20-21), рахунками і актами (т.1, а.с. 24-37), поясненнями позивача та не заперечується відповідачем. Також, позивач направляв відповідачу вимогу від 17.05.2023 № 06-1/510 про оплату заборгованості (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до наявної у справі довідки, складеної позивачем (т.1, а.с. 18), відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково у розмірі 9353,38 грн у 2021 році та 86857,79 грн у 2022 році. На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати матеріали справи доказів не містять.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині повного та своєчасного розрахунку з оплати наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 219249,14 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Судом встановлено, що укладений між позивачем і відповідачем Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198: система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об`єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з`єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено обов`язок споживача своєчасно вносити платежі за послуги теплопостачання.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р "Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення", плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки АТ «Херсонська теплоцентраль» щодо руху заборгованості КП "Херсонського БТІ" ХОР за період з 01.11.2021 по 01.06.2023, за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 219249,14 грн.

Як свідчать матеріали справи позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки за спожиту теплову енергію: у листопаді 2021 року на суму 9353,38 грн; у грудні 2021 року на суму 40609,27 грн; у січні 2022 року на суму 73812,64 грн; у лютому 2022 року на суму 45654,77 грн; у березні 2022 року на суму 41856,37 грн; у грудні 2022 року на суму 27229,00 грн; у січні 2023 року на суму 30594,38 грн; у лютому 2023 року на суму 22690,84 грн; у березні 2023 року на суму 23659,66 грн.

Факт надання позивачем послуг підтверджується доданими до матеріалів справи відомостями про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника, складним на вказаний період. Матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача вказаних рахунків разом з актами виконаних робіт за спожиту теплову енергію.

Проаналізувавши умови, зміст прав та обов`язків сторін Договору, на підставі яких виникли зобов`язання сторін Договору, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови Договору в частині надання відповідачу послуг з централізованого опалення та водопостачання гарячої води. Проте, відповідачем порушено умови Договору в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Доказів сплати, заперечень або спростування наявної заборгованості перед позивачем, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором у розмірі 219249,14 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2631,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Херсонської бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 14; код ЄДРПОУ 03355620) на користь Акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль" (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, будинок 1, код ЄДРПОУ 00131771) суму заборгованості у розмірі 219249,14 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2631,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 24 січня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.