Рішення № 116496769, 22.01.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9940/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі :

головуючого судді Юрківа О.Р.,

з участю:

секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,

представника позивача Кузьмича О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення страхового відшкодування. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14.07.2023 року у м. Львові на вул. Героїв УПА, 73 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «RENAULT MANAGER», д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», д.н.з. НОМЕР_4 на праві приватної власності належить позивачу - ОСОБА_1 , який є батьком особи, яка керувала транспортним засобом на момент ДТП. Враховуючи, що дана ДТП сталася за участі лише забезпечених транспортних засобів, травмованих (загиблих) людей не було, ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водіїв у останніх були відсутні, то такі, досягнувши згоди щодо обставин скоєння ДТП, керуючись пунктом 33.2. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961- IV) спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якого вину у настанні ДТП визнав ОСОБА_2 - водій транспортного засобу марки «RENAULT MANAGER», д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 . Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «RENAULT MANAGER», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у Приватного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» і обов`язок щодо відшкодування завданої потерпілому шкоди у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі за шкоду, заподіяну майну потерпілих та з урахуванням франшизи у розмірі 1600,00 грн., згідно із ст. 22 Закон № 1961-IV покладається на страховика, то останньому позивачем було подано відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 № 1961-IV усі необхідні документи для одержання страхового відшкодування, а саме: повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 14.07.2023 року, заяву про виплату страхового відшкодування від 09.08.2023 року, а також надано представнику Страховика для огляду належний позивачу транспортний засіб. З огляду на те, що ПрАТ АСК «Скарбниця» не узгодила із позивачем розміру страхового відшкодування, то останній, скориставшись передбаченим ст. 34.4 Закону № 1961 -IV правом, з метою визначення розміру завданого йому внаслідок даної ДТП збитку, був змушений звернутись до судового експерта у відповідній галузі для проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 102 від 30.07.2023 року, складеного за результатами судової автотоварознавчої експертизи згідно з договором № 219 від 20.07.2023 року, підготовленого для подання до суду згідно ч. 5 ст. 106 ЦПК України, вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Volkswagen Tiguan», ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження у ДТП 14.07.2022 року, з врахуванням результатів його обстеження 20.07.2022 року, в цінах на дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ, становить 31350,92 грн. Однак, 03.11.2023 року на картковий рахунок позивача страховиком було перераховано лише 10405,51 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 30.10.2023- 10.11.2023 року від 18.11.2023 року № HFMBV0571GLFGEFT та скриншотом від 03.11.2023 року. Тому позивач зазначає, що сума недоплаченої суми страхового відшкодування із урахування суми франшизи складає 19345,41 грн.

Станом на час складення позову, завдані позивачу збитки у повному обсязі не відшкодовані ПрАТ АСК «Скарбниця», у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

15.12.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення понесених судових витрат.

19.12.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.01.2024 року до суду надійшла відповідь на позовну заяву від представника позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча Приватне акціонернетовариство «Акціонернастрахова компанія«Скарбниця» булоналежним чиномповідомлене продату,час тамісце проведеннясудового засідання,про причининеявки судне повідомив. З відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову. Позивач зазначає, що наданий вдповідачу позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження №102 від 30.07.2023 року, складеного за результатами судової автотоварознавчої експертизи згідно Договору №219 від 20.0.2023 року за замовленням позивача не міг бути прийнятий відповідачем, оскільки використання останнього, не регулюється вимогами Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та іншими нормативно-правовими актами. Відповідачем було проведено виплату на користь Позивача у розмірі 10 405,51 грн. на підставі страхового акту складеного представниками ПрАТ «AT «СКАРБНИЦЯ». А тому представник відповідача вважає, що посилання позивача, що з відповідача слід стягнути недоплачену суму страхового відшкодування є необгрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші матеріали справи, суд встановив такі обставини.

14.07.2023 року у м. Львові на вул. Героїв УПА, 73 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «RENAULT MANAGER», д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», д.н.з. НОМЕР_4 на праві приватної власності належить позивачу - ОСОБА_1 , який є батьком особи, яка керувала транспортним засобом на момент ДТП.

Враховуючи, що дана ДТП сталася за участі лише забезпечених транспортних засобів, учасники ДТП спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якого вину у настанні ДТП визнав ОСОБА_2 - водій транспортного засобу марки «RENAULT MANAGER», д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 /а. с. 12/.

Власником транспортного засобу ВАЗ 211140, н.з. НОМЕР_6 , є ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу / а. с. 8/.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», д.н.з. НОМЕР_3 , застрахована у Приватного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» / а. с. 48/.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 14.07.2023 року, заявою про виплату страхового відшкодування від 09.08.2023 року. Також представнику страховика було надано для огляду належний позивачу транспортний засіб.

Відповідно до висновку експерта № 102 від 30.07.2023 року, складеного за результатами судової автотоварознавчої експертизи згідно з договором № 219 від 20.07.2023 року, підготовленого для подання до суду згідно ч. 5 ст. 106 ЦПК України, вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Volkswagen Tiguan», ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження у ДТП 14.07.2022 року, з врахуванням результатів його обстеження 20.07.2022 року, в цінах на дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ, становить 31350,92 грн. /а. с. 21-47/.

03.11.2023 року на картковий рахунок позивача страховиком було перераховано грошові кошти у розмірі 10405,51 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 30.10.2023- 10.11.2023 року від 18.11.2023 року № HFMBV0571GLFGEFT та скриншотом від 03.11.2023 року / а. с. 16-17/.

За проведення експертизи позивач сплатив 4000 грн. 00 коп., про що свідчить договір, акт виконаних робіт та рахунок.

Відповідно до частин першої другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статей 3, 5 зазначеного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтю 6 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до статті 9 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Статтею 979 ЦК Українивизначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно дост. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992р."Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно дост. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

У відповідності дост. 990 ЦК Українистраховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Статями22,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п. 1 ч. 2ст. 22 ЦК Україниреальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно дост.9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до даних роз`яснень у п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття526, частина друга статті625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 36.5 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При цьому у зв`язку з пошкодженням майна відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного- комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

При цьому, згідно з п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що ОСОБА_2 відповідальність якого була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Тому вирішуючи питання стягнення матеріальної шкоди з врахуванням позовних вимог, суд приходить до висновку, що на користь позивача з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» слід стягнути 19345,41 грн. матеріальної шкоди, оскількина момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», а виплата страхового відшкодування позивачу не була виплачена повністю. Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження в судовому засіданні та позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в т.ч витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів солідарно на користь позивача необхідно стягнути судові витрати суму сплаченого судового збору пропорційно до частини тих позовних вимог, які задоволені судом.

Оскільки позивач поніс витрати пов`язані із проведенням експертного дослідження визначення вартості матеріальних збитків у розмірі 4000, 00 гривень, тому суд вважає, що такі витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 133, 141ЦПК України звідповідача підлягаєстягненню судовийзбір накористь державив розмірі1073,60 коп.

Окрім цього, згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Встановлено, що до матеріалів справи позивачем долучено ордер серії ВС №1243339 на надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №15/11/23 від 15.11.2023 року; копію договору про надання правової (правничої) допомоги №15/11/23 від 15.11.2023 року; акт виконаних робіт №15/12/23 від 15.12.2023 року; рахунок №15/12/23 від 15.12.2023 року згідно з яким ОСОБА_1 необхідно сплатити адвокату Кузьмичу В.В. 5000, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, заявлені витрати в розмірі 5000,00 грн. є сумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 5000, 00 грн., тобто суму яка є належним чином підтвердженою, сумірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Керуючись ст.ст.5,12,19,81,141,258-259,263-265 ЦПКУкраїни, ст.ст. 22, 23, 263, 625, 988, 990, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України,Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «Акціонернастрахова компанія«Скарбниця» простягнення страховоговідшкодування задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 страхову виплату в розмірі 19345, 41 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 4000, 00 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 1073, 60 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

Повний текст рішення проголошено 23.01.2024 року о 16 год. 20 хв.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Р.Юрків.