Рішення № 116454550, 22.01.2024, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2222/23

ЄУН № 226/2222/23

Провадження №2/226/613/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Клепка Л.І.,

при секретарі Філіпповській Т.Г.,

розглянувши всудовому засіданнів залісуду вмісті МирноградДонецької областів порядкуспрощеного провадженнясправу запозовом ОСОБА_1 , вінтересах якогодіє адвокатТрун ОльгаВалентинівна,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., звернувся з позовом, уточненим до початку судового розгляду по суті, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування вимог зазначив, що з 15.03.2018 по 23.12.2020 він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 23.12.2020 його булозвільнено зТОВ «Краснолиманське»за власнимбажанням зач.3ст.38КЗпП Україниу зв`язкуз невиконаннямвласником законодавствапро працю. При звільненні відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України не здійснив з ним остаточного розрахунку, що в подальшому змусило його звернутися до суду за захистом своїх трудових прав. Рішенням Димитровського міського суду від 07.08.2023 з відповідача на його користь було стягнуто заборгованість з заробітної плати в розмірі 130109,84 грн. 03.11.2023 судове рішення виконано в повному обсязі у примусовому порядку. У зв`язку з проведенням з ним несвоєчасного розрахунку при звільненні позивач відповідно до ст.117 КЗпП України просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Так як у день звільнення він працював, то період розрахунку середнього заробітку визначає, починаючи з 24.12.2020 по 24 червня 2021 року в межах шести місяців, який з урахуванням 122 робочих днів та середньоденного заробітку 1130,59 грн становить 137931,98 грн. З урахуванням принципу співмірності просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2020 року по 24 червня 2021 року в розмірі 130000 гривень.

Розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Представник відповідача, не скориставшись правом подачі відзиву на позов, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 з 15.03.2018 по 23.12.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 23.12.2020 згідно наказу №3579/к був звільнений з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с.14зв.).

Згідно наказу, останнім днем роботи позивача було 23 грудня 2020 року.

Факту не проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні відповідач не спростовує.

Рішенням Димитровського міського суду від 07.08.2023 з відповідача на користь позивача була стягнута невиплачена йому при звільненні заборгованість з заробітної плати в розмірі 130109,84 грн (а.с.15-17).

Вказана сума була перерахована йому відповідачем 03.11.2023 (а.с.17).

Згідно ст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України встановлено, щовласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, яка передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно достатті 117 КЗпП України,у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленимиЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. При цьому слід мати також на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, розміру простроченої заборгованості, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, причини, з якою була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Факт порушення відповідачем строків розрахунку з позивачем, зазначених устатті 116КЗпП України, підтверджується рішенням Димитровського міського суду від 07.08.2023, за яким з відповідача на користь позивача було стягнуто 130109,84 грн. заборгованості з заробітної плати. Вказана заборгованість була відшкодована позивачеві 03.11.2023, що підтверджується розрахунковою операцією (а.с.17).

Отже, непроведення відповідачем розрахунку з позивачем у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд погоджується з позивачем, що середній заробітокза часзатримки розрахункуза заявленийним періодз 24.12.2020 по 24.06.2021складає 137931,98 грн. (1130,59 грн. х122 дн.).

Разом з тим, приймаючи до уваги встановлені обставини, виходячи зпринципів розумності,справедливості тапропорційності,а такождотримання розумногобалансу міжінтересами працівникаі роботодавця,суд вважаєза необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 70000 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Вирішуючи питання судового збору, суд вважає за необхідне, відповідно до ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним при зверненні до суду витрати за сплату судового пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 578,09 грн.

Керуючись ст.ст.2,5,12,13,141,259,263-265,274,352,354,355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересахякого дієадвокат ТрунОльга Валентинівна,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю"Краснолиманське",юридична адреса:01001,м.Київ,вул.Прорізна 12-а,ЄДРПОУ 32281519, накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 70000 (сімдесят тисяч) грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 578 (п`ятсот сімдесят вісім) грн 09 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка