Вирок № 116440527, 22.01.2024, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2837/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

сторін судового провадження:

прокурора - ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 42017140000000180 від 29.05.2017про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосільці, Мостиського району, Львівської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, 2009 і 2010 р.н., який працевлаштований з 03.09.2021 в ПП «Д.П.Інвест» на посаді майстра зміни, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, інваліда ІІІ групи, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 , відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області від 07.11.2015, перебуваючи на посаді поліцейського відділу превенції патрульної поліції Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, маючи спеціальне звання старшого сержанта поліції, будучи службовою особою, що обіймає посаду у державному органі та здійснює функції представника влади, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» будучи працівником правоохоронного органу, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність ОСОБА_7 , діями, за відсутності ознак катування.

Так, 04.02.2017 поліцейськими Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , близько 21 год. 00 хв. на території Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: пл. Двірцева, 1 у м. Львові, затримано ОСОБА_7 , у зв`язку з перебуванням останнього в стані алкогольного сп`яніння в громадському місці та доставлено у приміщення превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, розташованого на першому поверсі Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: м. Львів, пл. Двірцева,1.

Після цього, ОСОБА_4 , будучи при виконанні своїх службових обов`язків, знаходячись у приміщенні превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, розташованого на першому поверсі Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: м. Львів, пл. Двірцева,1, діючи умисно, не маючи на те законних підстав, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, за відсутності підстав, передбачених ч. 1 ст. 44Закону України «Про Національну поліцію», з метою покарання та залякування ОСОБА_7 за перебування в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці та висловлення останнім претензій щодо неправомірних дій працівників поліції, без будь-яких законних підстав утримуючи ОСОБА_7 , всупереч його волі, висловлюючись нецензурною лайкою, заподіяв останньому тілесні ушкодження, а саме наніс один удар кулаком правої руки ОСОБА_7 в ділянку грудної клітки та один удар відкритою долонею руки в обличчя ОСОБА_7 , що спричинило фізичний біль і моральні страждання та потерпілий сприйняв вказані дії як залякування.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 365 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - поліцейськими Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області 19.02.2017близько 17 год. 10 хв. на території Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: пл. Двірцева, 1 у м. Львові, затримано ОСОБА_9 , у зв`язку з перебуванням останньої в стані алкогольного сп`яніння в громадському місці та доставлено у приміщення превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, розташованого на першому поверсі Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: м.Львів, пл. Двірцева,1.

Після цього, ОСОБА_4 , будучи при виконанні своїх службових обов`язків, в групі з поліцейським Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 без попередньої змови між собою, знаходячись у приміщенні превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, розташованого на першому поверсі Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, діючи умисно, не маючи на те законних підстав, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, за відсутності підстав, передбачених ч. 1 ст. 44Закону України «Про Національну поліцію», з метою покарання ОСОБА_9 за перебування в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці та висловлення претензій щодо неправомірних дій працівників поліції, без будь-яких законних підстав утримуючи ОСОБА_9 всупереч її волі, висловлюючись нецензурною лайкою, заподіяли останній тілесні ушкодження.

Так, ОСОБА_4 19.02.2017 у період з 17 год. 17 хв. до 17 год. 22 хв., в групі з ОСОБА_5 , спільно завдавали ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Зокрема, ОСОБА_5 долонею своєї правої руки наніс чотири удари ОСОБА_9 в ділянку сідниць та один удар правою ногою в ділянку сідниць. Одночасно ОСОБА_4 , вийнявши з поясного ременя спецзасіб - гумову палицю наніс нею два удари в ділянку сідниць ОСОБА_9 , що завдало їй сильного фізичного болю та моральних страждань.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України.

ОСОБА_5 відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області від 07.11.2015, перебуваючи на посаді поліцейського відділу превенції патрульної поліції Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, маючи спеціальне звання старшого сержанта поліції, будучи службовою особою, що обіймає посаду у державному органі та здійснює функції представника влади, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» будучи працівником правоохоронного органу, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність ОСОБА_9 , діями, за відсутності ознак катування.

Так, 19.02.2017 поліцейськими Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 близько 17 год. 10 хв. на території Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою пл.Двірцева, 1 у м.Львові, затримано ОСОБА_9 , у зв`язку з перебуванням останньої в стані алкогольного сп`яніння в громадському місці, та доставлено у приміщення превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, розташованого на першому поверсі Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: м.Львів, пл. Двірцева,1.

Після цього, ОСОБА_5 , будучи при виконанні своїх службових обов`язків, в групі з поліцейським Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 без попередньої змови між собою, знаходячись у приміщенні превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, розташованого на першому поверсі Головного залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, діючи умисно, не маючи на те законних підстав, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, за відсутності підстав, передбачених ч. 1 ст. 44Закону України «Про Національну поліцію», з метою покарання ОСОБА_9 за перебування в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці та висловлення претензій щодо неправомірних дій працівників поліції, без будь-яких законних підстав утримуючи ОСОБА_9 всупереч її волі, висловлюючись нецензурною лайкою, заподіяли останній тілесні ушкодження.

Так, ОСОБА_5 19.02.2017 у період з 17 год. 17 хв. до 17 год. 22 хв., у групі з ОСОБА_4 , спільно завдавали ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Зокрема, ОСОБА_5 долонею своєї правої руки наніс чотири удари ОСОБА_9 в ділянку сідниць та один удар правою ногою в ділянку сідниць. Одночасно ОСОБА_4 , вийнявши з поясного ременя спецзасіб - гумову палицю наніс нею два удари в ділянку сідниць ОСОБА_9 , що завдало їй сильного фізичного болю та моральних страждань.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 28, ч.2 ст.365 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав. Пояснив, що дійсно з 2008 до 2017 року працював в правоохоронних органах, на посаді поліцейського Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області. Можливо і доставляв ОСОБА_7 у приміщення превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, розташованого на першому поверсі Головного Залізничного вокзалу станції «Львів», за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, можливо і складав протоколи. Однак, заперечив показання ОСОБА_7 про те, що останній знав його, оскільки пересікалися в громадському транспорті, покликаючись на те, що він родом з Мостиського району, але в 2009 році переїхав в інший населений пункт, тому не міг пересікатися зі ОСОБА_7 . Також зазначає, що ОСОБА_5 під час подій, які інкриміновані по епізоду зі ОСОБА_7 був на стаціонарному лікуванні, тому показання ОСОБА_7 про те, що він був разом з ОСОБА_5 не відповідають дійсності. Щодо особи ОСОБА_7 , то зазначив, що він був в стані алкогольного сп`яніння та неадекватному стані. Заперечив проти застосування фізичної сили стосовно ОСОБА_7 . По епізоду з ОСОБА_9 також припускає, що міг її доставляти у приміщення превентивної діяльності Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, однак заперечив застосування фізичної сили щодо ОСОБА_9 . Під час дослідження в судовому засіданні відео і звукозапису на еоектронному носії матеріалів НСРД обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що не впізнає себе на відео під час подій, які мали місце 04.02.2017 з потерпілим ОСОБА_7 , ні під час подій, які мали місце 19.02.2017 з потерпілою ОСОБА_9 у приміщенні превентивної діяльності, ні не впізнає себе по голосу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Вважає, що нових фактичних обставин кримінального правопорушення встановлено не було, зміна обвинувачення відбулася незаконно, повноважень, передбачених КПК України щодо зміни обвинувачення прокуратура не мала, тому нове обвинувачення є недопустимим, з огляду на вимоги ч. 3 п. 3 ст. 87 КПК України. Також вважає бездоказовим змінене обвинувачення, так як щодо нього не збиралися жодні докази, не проводилося досудове розслідування та судовий розгляд. Первісне обвинувачення, зокрема стосовно кваліфікації правопорушень, є хибним навіть з точки зору сторони обвинувачення. При цьому, пояснив, що дійсно з 2015 до 2018 року працював в правоохоронних органах, на посаді поліцейського Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області. В його службові обов`язки, серед іншого, входило охорона громадського порядку, запобігання вчиненню правопорушень. Службу несли на Залізничному вокзалі ст. Львів на пл. Двірцевій. Заявив, що не пам`ятає жодного конфлікту з жодною особою в 2017 році. Особу на прізвище ОСОБА_9 він не пам`ятає і не знає, не пам`ятає ніякого конфлікту з нею, жодного разу на досудовому розслідуванні її не бачив. Однак не може стверджувати про доставлення ним чи запрошення ОСОБА_9 у приміщення превентивної діяльності Залізничного ВП. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не завдавав. Під час дослідження в судовому засіданні відео і звукозапису на електронному носії матеріалів НСРД в період 19.02.2017 з 17:17 до 17:22 обвинувачений ОСОБА_5 заявив, що не впізнає себе ні по зовнішньому вигляду, ні по голосу.

Незважаючи на невизнання винуватості обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх винуватість у вчиненні інкримінованих діянь підтверджується такими доказами.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області від 07.11.2015, призначені на посади поліцейських відділу превенції патрульної поліції Залізничного ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Згідно з витягом з наказу начальника ГУ НП у Львівській області «По особовому складу» № 433/ос від 01.12.2016, старшого сержанта поліції ОСОБА_4 призначено на посаду поліцейського відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП (арк. 178).

Згідно з витягом з наказу начальника ГУ НП у Львівській області «По особовому складу» № 265/ос від 24.03.2017 старшого сержанта поліції ОСОБА_4 призначено на посаду поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП (арк. 175, 177).

Згідно з витягом з наказу начальника ГУ НП у Львівській області «По особовому складу» № 433/ос від 01.12.2016, старшого сержанта поліції ОСОБА_5 призначено на посаду поліцейського відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП (арк. 179).

Згідно з витягом з наказу начальника ГУ НП у Львівській області «По особовому складу» № 265/ос від 24.03.2017 старшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду поліцейського сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП (арк. 174, 180).

Відповідно до вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також неухильно їх додержуватись.

Стаття 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 18 вищевказаного закону встановлює обов`язки поліцейського, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть зокрема кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 9 ч. 1 ст. 23 вищевказаного Закону поліція, відповідно до покладених на неї завдань здійснює зокрема: превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати у межах своєї компетенції заходи для їх усунення; вживати заходи з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживати заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснювати своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; доставляти у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України за епізодом щодо вчинення ним протиправних дій стосовно потерпілого ОСОБА_7 підтверджується такими доказами.

Згідно з витягами з єдиного реєстру досудових розслідувань, 09.03.2017 та 29.05.2017 внесено відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, на підставі заяви ОСОБА_7 від 09.03.2017 про те, що 04.02.2017 близько 21:00 години у приміщенні чергової частини відділу превенції Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області працівниками поліції спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Особа, яку повідомлено про підозру - ОСОБА_4 (арк. 3, 24).

За змістом заяви ОСОБА_7 від 09.03.2017, йому роз`яснено ст. 383 КК України, він 04.02.2017 він перебував на території головного вокзалу м. Львова, де його безпідставно затримали працівники поліції, доставили в приміщення чергової частини, де побили та викрали 150 гривень, одного з них він знає, це ОСОБА_10 , інші двоє йому не відомі. Просить притягнути їх до передбаченої законом відповідальності (арк. 26).

Заявою від 09.03.2017 про залучення ОСОБА_7 потерпілим у кримінальному провадженні № 42017140000000014 від 16.01.2017 р., оскільки внаслідок вчиненого кримінального правопорушення 04.02.2017 (побиття і спричинення тілесних ушкоджень) працівниками поліції на території головного Залізничного вокзалу м. Львова йому завдано шкоду (арк. 32).

Пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 09.03.2017 (арк 33, 34).

Показаннями потерпілого ОСОБА_7 , допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що проживає в с. Малі Мокряни Мостиського району, події мали місце у 2017 році, ОСОБА_4 - працівник поліції, з яким дуже добре були знайомі, так як пересікалися в громадському транспорті і платив йому по 50 грн. за ночівлю на вокзалі. В той день, точної дати не пам`ятає, він не встиг на маршрутку і мав намір разом із співмешканкою ОСОБА_11 переночувати на вокзалі. Будучи в залі очікувань, до нього підійшли працівники поліції - ОСОБА_16, ОСОБА_12 та ще один працівник поліції. ОСОБА_4 він чітко впізнає, бо дуже добре його знав. Працівники поліції доставили його в чергову частину, в роздягалку. Співмешканка ОСОБА_11 чекала під дверима, була свідком подій, однак не може дати показання, оскільки рік тому померла. Потерпілий висловлював заперечення щодо неправомірних дій працівників поліції, які без будь-яких законних підстав утримували його, пояснив, що не вчинив жодних правопорушень і не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Потерпілий конкретно вказав саме на ОСОБА_4 , як на особу, яка наносила йому тілесні ушкодження. При цьому, завдавав чотири удари ногою: в ділянку грудної клітки, потерпілий нахилився, ОСОБА_4 завдав йому удар в обличчя, внаслідок чого, вибив зуби, на яких тримався місток, які потерпілий виплюнув на підлогу, обвинувачений копав їх до дверей і до ОСОБА_11 висловлювався так: «мразь, підніми». Після того як він виплюнув протезовані зуби, ОСОБА_4 висловився «як не будеш піднімати» і завдав ще два удари ногою по спині. В тому приміщенні його утримували хвилин 30. ОСОБА_4 висловлював претензії, що він не платить за те, що перебуває на вокзалі вночі, але потерпілий відмовився платити того дня. Після побиття, він вийшов на вулицю, де в парку переночував і зранку поїхав додому. Зазначив, що підписав заяву про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності. За медичною допомогою не звертався, оскільки не мав коштів на протезування зубів, терпів біль, не міг повноцінно харчуватися, за відсутності зубів, приймав медикаменти. Також, в судовому засіданні, за участі потерпілого, було продемонстровано відео- та звукозапис подій, зафіксований на електронних носіях, під час перегляду якого, потерпілий вказав, що бачить себе на відео і обвинуваченого ОСОБА_4 , який сидить за столом, зазначивши, що на відео зафіксований факт нанесення йому ОСОБА_4 удару рукою, а також удару в груди кулаком. При цьому пояснив, що більшість подій мали місце в іншому приміщенні (роздягалці), не зафіксовані на відео, де ОСОБА_4 завдав йому чотири удари ногою, вибив зуби, на яких тримався місток. Потерпілий заявив, що на відео зображено вже завершення подій і нанесення ударів, а більшість подій відбувалися в іншому приміщенні до того. Підсумовуючи наведене, потерпілий чітко заявив, що ОСОБА_4 завдавав йому тілесних ушкоджень, внаслідок чого потерпілий зазнав фізичного болю, терпів. Просить покарати обвинуваченого ОСОБА_4 , який навіть не попросив в нього вибачення.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка дала показання про те, що працює фельдшером в с. Малі Мокряни. Потерпілого ОСОБА_7 знає, відносин ніяких. Він проживав зі співмешканкою ОСОБА_11 , яка померла. Не пам`ятає чи в лютому-березні 2017 року ОСОБА_7 звертався за медичною допомогою. Зі слів односельчан ій відомо, що ОСОБА_7 побили, а з його слів відомо, що вибили зуби.

Відповідно до висновку експерта № 330 від 09.03.2017-28.03.2017, яка призначена та проведена на підставі постанови слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_14 від 09.03.2017, при проведенні судово-медичної експертизи у гр-на ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено. Виявлено відсутність зубів на верхній щелепі. Лунки третіх зубів дещо нижче рівня країв альвеолярних паростків без запальних та травматичних змін слизової оболонки ясен. Стан лунок цих зубів вказує на те, що вони могли бути втрачені до місяця часу. Чи мала місце травма зубів 04.02.2017 встановити неможливо у зв`язку з відсутністю тілесних ушкоджень або слідів їх загоєння, які б відповідали періоду лютого 2017 року, в ділянці рота і відсутністю документації про звернення за медичною допомогою з цього приводу на даний час. З метою визначення причини змін шкіри на нижніх кінцівках у гр-на ОСОБА_7 необхідна консультація лікаря-хірурга (арк. 37, 38).

Згідно з матеріалами доручення (в порядку ст. 40 КПК України) старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_15 від 15.03.2017 (арк. 42-47), головний лікар Судововишнянської комунальної міської лікарні повідомив, що ОСОБА_7 за 2017 рік за медичною допомогою не звертався, при цьому надав копію амбулаторної картки ОСОБА_7 , в якій відсутні записи про звернення.

Даними протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 15.05.2017, за участі понятих, підтверджується, що ОСОБА_7 впізнав особу за наведеними у протоколі ознаками під № 4, який спричиняв йому разом з ОСОБА_4 , якого знає візуально, тілесні ушкодження в приміщенні чергової частини поліції на Залізничному вокзалі, а саме в кабінеті, схожому на роздягальню. За даними довідки до протоколу особа, зображена на фото під № 4 - ОСОБА_8 (арк. 54-57).

Даними протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 15.05.2017, за участі понятих, підтверджується, що ОСОБА_7 впізнав особу, зображену під фото № 4, вказав, що його прізвище ОСОБА_16 , якого знав візуально раніше, він в приміщенні чергової частини на вокзалі наносив потерпілому тілесні ушкодження, зазначив, що цю особу впізнав за рисами обличчя, неодноразово пересікався з ним в громадському транспорті. За даними довідки до протоколу особа, зображена на фото під № 4 - ОСОБА_4 (арк. 58-61).

За даними протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль місця від 28.02.2017 №197т/42-13/01 -17 та додатком до нього на оптичному диску - відеозаписом, здійсненим у приміщенні лінійного відділення на станції Львів Залізничного ВП ГУ РІП у Львівській області в період з 21:07 до 21:14 04.02.2017, на яких зафіксовано вчинення працівником поліції ОСОБА_4 неправомірних дій стосовно ОСОБА_7 , зокрема видно, як ОСОБА_4 21:13 встає з-за столу, підходить до ОСОБА_7 відводить по середині кімнати та ставить перед собою. Слоцький тримає руки в сторонах і в цей момент ОСОБА_4 правою рукою наносить йому удар в ділянку живота, від чого ОСОБА_7 починає падати на підлогу (арк. 205-207).

Висновком експерта №1994-Е від 17.12.2022, з якого вбачається, що на досліджуваному оптичному диску зафіксоване усне мовлення ОСОБА_4 (арк. 125-135 Том № 4).

Даними протоколу огляду від 15.06.2017 разом з ксерокопією документів, які містяться у вказаному журналі на 7 арк., згідно якого журнал прошитий та пронумерований на 300 арк., останній запис здійснено 25.02.2017 за № 814. Під № 228 за 04.02.2017 в журналі записано ОСОБА_7 , як запрошеного в приміщення Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області працівниками поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (арк. 273-280).

Крім цього, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України за епізодом щодо вчинення ними протиправних дій стосовно потерпілої ОСОБА_9 підтверджується такими доказами.

Згідно з витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 09.03.2017 та 29.05.2017 внесено відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, на підставі заяви ОСОБА_9 від 07.03.2017 про те, що 19.02.2017 р. близько 15:30 години у приміщенні чергової частини відділу превенції Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області на Головному залізничному вокзалі працівниками поліції спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_9 . Особи, яких повідомлено про підозру - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (арк. 3, 68).

Згідно із заявою ОСОБА_9 від 06.03.2017, їй роз`яснено зміст ст. 383 КК України, остання заявила про те, що 19.02.2017 близько 15:30 працівниками поліції на території головного Залізничного вокзалу Львова їй спричинено тілесні ушкодження, зокрема, двоє працівників поліції безпідставно доставили її в приміщення чергової частини відділу поліції на території Залізничного вокзалу, спричиняли їй тілесні ушкодження, спочатку руками та ногами, після чого - гумовим кийком. Раніше в правоохоронні органи не зверталася, оскільки боялася за своє життя. Після перегляду новин по телебаченню вирішила звернутися про притягнення працівників поліції до відповідальності (арк. 70).

Заявою від 18.05.2017 про залучення ОСОБА_9 потерпілою у кримінальному провадженні № 42017140000000014 від 16.01.2017 р., оскільки внаслідок вчиненого кримінального правопорушення 19.02.2017 (побиття і спричинення тілесних ушкоджень) працівниками поліції на території головного Залізничного вокзалу м. Львова їй завдано шкоду (арк. 75).

Пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 18.05.2017 (арк 76, 77).

Даними протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 18.05.2017, за участі понятих, підтверджується, що ОСОБА_9 впізнала особу за наведеними у протоколі ознаками під № 4, який бив її гумовою палицею. За даними довідки до протоколу особа, зображена на фото під № 4 - ОСОБА_4 (арк. 78-81).

Даними протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 18.05.2017, за участі понятих, підтверджується, що ОСОБА_9 впізнала особу за наведеними у протоколі ознаками під № 1, який наносив їй тілесні ушкодження. За даними довідки до протоколу особа, зображена на фото під № 1 - ОСОБА_5 (арк. 82-85).

За даними протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль місця від 28.02.2017 №197т/42-13/01-17 та додатком до нього на оптичному диску - відеозаписом, здійсненим у приміщенні лінійного відділення на станції Львів Залізничного ВП ГУ РІП у Львівській області в період з 17:17 по 17:52 19.02.2017, на яких зафіксовано вчинення працівниками поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неправомірних дій стосовно потерпілої ОСОБА_9 , а саме ОСОБА_4 утримуючи ОСОБА_9 за дві руки вказує на стіл ОСОБА_5 , та утримуючи ОСОБА_9 , нагинає її на стіл. ОСОБА_4 каже: «давай її сюда», ОСОБА_5 лівою рукою утримує ОСОБА_9 , а правою наносить чотири удари долонею в область сідниць. ОСОБА_9 виривається від ОСОБА_5 та стає збоку, при чому її продовжує утримувати ОСОБА_4 ОСОБА_5 , наносить удар правою ногою в область сідниць ОСОБА_9 , остання виривається від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та стає біля вікна. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неодноразово висловлюються нецензурно в сторону ОСОБА_9 , ОСОБА_4 дістає резинову палку, а в цей час ОСОБА_5 обома руками ловить ОСОБА_9 , спирає її до столу та утримує. ОСОБА_4 наносить 2 удари резиновою палкою в область сідниць ОСОБА_9 , остання виривається від ОСОБА_5 та стає біля столу. На вимогу ОСОБА_4 надати документи, ОСОБА_9 відкриває сумку, починає в ній щось шукати, в цей час до неї швидко підходить ОСОБА_4 та наносить удар резиновою палкою в область сідниць. До ОСОБА_9 , швидко підходить ОСОБА_5 , де остання закриває обличчя рукою «не бий мене», ОСОБА_9 щось нерозбірливо говорить до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який обходить стіл та підходить ззаду до ОСОБА_9 , бере її правою рукою за ліву руку та силою ставить перед собою. ОСОБА_9 просить ОСОБА_5 не кричати на неї, на що останній різко встає та замахується правою рукою до ОСОБА_9 , після чого сідає за стіл. ОСОБА_4 підходить до ОСОБА_9 та правою рукою ловить її за кисть та починає викручувати. ОСОБА_4 кидає ОСОБА_9 на стіл (арк. 250-252).

Висновком експерта №1994-Е від 17.12.2022, з якого вбачається, що на досліджуваному оптичному диску зафіксоване усне мовлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (арк. 125-135 Том № 4).

Даними протоколу огляду від 15.06.2017 разом з ксерокопією документів, які містяться у вказаному журналі на 7 арк., згідно якого журнал прошитий та пронумерований на 300 арк., останній запис здійснено 25.02.2017 за № 814. Під № 427 за 19.02.2017 в журналі записано ОСОБА_9 , як запрошену в приміщення Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області працівниками поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (арк. 273-280).

Судом та прокурором неодноразово вживались заходи для забезпечення явки потерпілої ОСОБА_9 в судові засідання, докази наявні в матеріалах кримінального провадження, так як сторона захисту неодноразово наполягала на участі потерпілої ОСОБА_9 в судових засіданнях, проте остання в судові засідання на виклики суду не з`явилася, а 29.05.2019 та 28.10.2019 надала суду заяви про розгляд справи без її участі. Тому, суд ухвалив проводити судовий розгляд та завершувати з`ясування обставин у справі за відсутності потерпілої ОСОБА_9 , оскільки давання показань - це право потерпілого (п.6 ч.1 ст.56 КПК України), а не обов`язок.

Стороною захисту подано низку клопотань про визнання доказів недопустимими.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 цієї ж статті та не є виключними.

Отже, недопустимими є лише докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У постанові у справі № 318/292/18 від 01.12.2020 ВС зазначив, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.

Сторона захисту покликається на те, що показання потерпілого ОСОБА_7 підлягають визнанню очевидно недопустимими доказами. Його показання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не відповідають дійсності, оскільки такий в період з 19.01.2017 до 09.02.2017 перебував на стаціонарному лікуванні, а тому не міг нести службу. Суд звертає увагу на те, що хоча і ОСОБА_7 називає прізвище ОСОБА_12 , однак за спливом часу, на момент допиту, з часу події минуло 5 років, міг помилитися в прізвищі, оскільки з ОСОБА_4 були інші працівники поліції, однак при цьому впевнено заявив і чітко вказав на обвинуваченого ОСОБА_4 , який завдавав йому тілесних ушкоджень, зазначаючи, що ОСОБА_12 тілесних ушкоджень йому не завдавав. Показання ОСОБА_7 , що стосуються ОСОБА_5 для суду не мають доказового значення, оскільки ОСОБА_5 не інкриміновано вчинення ним протиправних дій стосовно потерпілого ОСОБА_7 .

В іншій частині, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_7 , такі отримані у відповідності до вимог ст. ст. 23, 95, 353 КПК України, повністю відповідають та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, матеріалами НСРД, висновком експертизи, іншими письмовими доказами, стосуються фактів, які мали місце і в силу ст. 85 КПК України вони прямо підтверджують існування обставин, які є предметом дослідження судом. Під час дачі ним показань потерпілому було роз`яснено вимоги ст. 384 КПК України, наслідки, у разі надання завідомо неправдивих показів та приведено до присяги.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_17 в своєму клопотанні про визнання показів потерпілого ОСОБА_7 очевидно недопустимим доказом не зазначив, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення, не послався на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Не обґрунтував, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (постанови від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19).

Крім цього, сторона захисту покликається на те, що під час допиту потерпілого ОСОБА_7 , йому було пред`явлено написано ніби то ним заяву про кримінальне правопорушення. Після огляду потерпілий заявив, що цю заяву він особисто не писав і підписи в ній від його імені проставлені не ним, а іншою особою, тобто, на думку сторони захисту, скоєно злочин - службове підроблення. Відтак покази потерпілого ОСОБА_7 є недопустимим доказам і визнано його потерпілим всупереч вимогам норм КПК України.

Суд звертає увагу на те, що в довільних показаннях ОСОБА_7 показав, що підписав заяву про притягнення до відповідальності ОСОБА_17 . Суд пред`явив потерпілому на арк. 26 заяву, потерпілий зазначив, що підпис не його, при цьому щодо змісту заяви, то потерпілий ствердив, що заяву про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності підписував. Суд також пред`явив потерпілому арк. 32 - заяву про визнання його потерпілим, на що потерпілий ствердно відповів, що підпис на заяві належить йому.

Крім цього, слід зауважити, що дане кримінальне провадження не є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим лише на підставі заяви потерпілого.

Отже, наведені показання потерпілого ОСОБА_7 є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані за процедурою згідно з положеннями КПК України, вони вказують про дійсні обставини, які мали місце за вказаний період та мають значення для цього кримінального провадження.

Крім цього, обвинуваченим ОСОБА_5 заявлено клопотання в порядку ст. 89 КПК України про визнання доказів недопустими, зокрема відео- та звукозапис, зафіксований на електронних носіях, матеріалів НСРД, а саме протокол про результати проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль місця від 28.07.2017 № 197т/42-13/01-17, з додатком, висновок експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи відео-, звукозапису.

Суд дійшов висновку, що таке клопотання необгрунтоване та безпідставне.

Так, обвинувачений ставить під сумнів достовірність записів НСРД, здійснених у приміщенні лінійного відділення на станції Львів Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області в період з 21:07 до 21:14 04.02.2017 та в період з 17:17 по 17:52 19.02.2017, на яких зафіксовано вчинення працівниками поліції неправомірних дій стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та які 18.04.2022 досліджувались в судовому засіданні, оскільки при вивченні матеріалів кримінального провадження 30.05.2023 обвинувачений виявив невідповідність цього відеозапису, відеозапису, який він зберіг на свій телефон при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. Невідповідність, на думку обвинуваченого, полягає в тому, що відеозапис здійснювався з різних приладів, які знаходились у різних місцях розташування. Проте, конкретних аргументів, що саме свідчить про недостовірність запису обвинувачений не навів.

При цьому, суд звертає увагу, що 18.04.2022 під час дослідження у судовому засіданні матеріалів НСРД, а саме протоколу про результати проведення НСРД - аудіо, -відеоконтроль місця від 28.07.2017 №197т/42-13/01-17 з додатком: оптичним диском формату «DVD-R» із файлами відео-, -аудіозаписів за результатами проведення НСРД, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , переглянувши відеозаписи, здійснені у приміщенні лінійного відділення на станції Львів Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області в період з 21:07 до 21:14 04.02.2017 та в період з 17:17 по 17:52 19.02.2017, на яких зафіксовано вчинення працівниками поліції неправомірних дій стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заявили, що вони не впізнають себе на відеозаписах. При цьому, ні обвинувачені, ні їхній захисник не повідомляли про невідповідність відеозапису.

Також, 22.06.2022, за участі обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх захисника ОСОБА_6 вирішувалося клопотання прокурора про призначення експертизи. При цьому, ні обвинувачені, ні їхній захисник не повідомляли, про невідповідність відеозапису.

Будь-яких об`єктивних даних про те, що наявний в матеріалах кримінального провадження відеозапис є несправжнім, як стверджує обвинувачений, немає, виходячи також і з наступного. За результатами проведення НСРД отримано відеозаписи, здійснені у приміщенні лінійного відділення на станції Львів Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області в період з 21:07 до 21:14 04.02.2017 та в період з 17:17 по 17:52 19.02.2017, на яких зафіксовано вчинення працівниками поліції неправомірних дій стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , що записані на цифровому носії інформації - DVD-R диск, у якому містяться відповідні файли, які зберігаються у папці «04.02.2017 ОСОБА_7 » та у папці «19.02.2017 ОСОБА_9 ». Під час дослідження інформації, що міститься на зазначених магнітних носіях, судом не установлено даних про те, що відео- та аудіо- інформація є непослідовною, містить неприродні паузи чи переривається, також захист не вказував на невідповідність міміки осіб, звукового ряду чи на існування інших невідповідностей, які б могли свідчити про монтаж аудіо-, відео- файлів.

Твердження обвинуваченого про підміну справжнього відеозапису не спираються на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами зору та слуху, не підтверджуються іншими доказами у справі, та не обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Всі зазначені обставини в сукупності та взаємозв`язку спростовують доводи обвинуваченого про недостовірність записів НСРД.

Суд також звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_5 з 26.05.2017 до 30.08.2017 перебував під вартою, прокурор покликається на те, що відкриття стороні захисту матеріалів справи відбулось 21.06.2017, а отже обвинувачений, будучи під вартою, не міг мати технічної можливості на свій мобільний телефон знімати і зберігати відеозапис, при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.

Тому, при наданні 07.08.2023 захисником диску формату «DVD-R» з аудіо- відеозаписом, твердження адвоката та обвинувачених, що відеозапис був зроблений ОСОБА_5 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не відповідають дійсним обставинам справи і стороною захисту жодним чином не підтверджено достовірність та походження даного диску.

Щодо посилання захисту на постанову ККСВС від 29.03.2021 у справі №554/5090/16-к, то слід зазначити що обставини цього провадження відрізняються від обставин даної справи, оскільки об`єктивних сумнівів в достовірності записів НСРД не встановлено, тому зазначена постанова не є релевантною судовою практикою в цьому випадку.

Таким чином, судом не виявлено будь-яких істотних порушень процесуального законодавства з цього питання, з огляду на те, що можливо дійти висновку про підтвердження цими доказами в своїй сукупності інших обставин з числа регламентованих ст. 91 наведеного Кодексу, на підставі яких, у світлі норм ст. 84 того ж Кодексу, є можливим встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та доказують реальну дійсність подій, що визнані судом доведеними.

Таким чином, суд не вбачає підстав піддавати безпосередньо досліджені докази сумніву, оскільки вони є належними, допустимими, узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість обвинувачених у вчиненні кримінальних правопоршень.

Також, в судовому засіданні 18.04.2022 сторона захисту заявила, що відео- та звукозапис, зафіксований на електронних носіях, матеріалів НСРД, а саме протокол про результати проведення НСРД аудіо-,відеоконтроль місця від 28.07.2017 № 197т/42-13/01-17 не може бути допустимим, оскільки відсутній дозвіл суду на проведення НСРД в цьому кримінальному провадженні, а також, якщо сторона обвинувачення використовує дані матеріали, здобуті в іншому кримінальному провадженні, в цьому кримінальному провадженні, то відсутній дозвіл суду на використання матеріалів НСРД, в тому числі відеозаписів з іншого кримінального провадження, що свідчить про недопустимість даного доказу.

На спростування доводів сторони захисту, суд наводить низку процесуальних документів, в тому числі про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні, як того вимагає ст. 257 КПК Укаїни, тому всі докази, здобуті внслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно інших осіб є допустимими.

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_18 від 23.05.2017 виділено з матеріалів досудового розслідування за

№ 42017140000000014 від 16.01.2017 матеріали досудового розслідування за заявою ОСОБА_7 щодо злочинної діяльності працівників Залізничого ВП ГУ НП у Львівській області та присвоєно № 42017140000000168. Досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 42017140000000168 доручено другому слідчому відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (арк. 14-16).

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_18 від 23.05.2017 виділено з матеріалів досудового розслідування за

№ 42017140000000014 від 16.01.2017 матеріали досудового розслідування за заявою ОСОБА_9 щодо злочинної діяльності працівників Залізничого ВП ГУ НП у Львівській області та присвоєно № 42017140000000167. Досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 42017140000000167 доручено другому слідчому відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (арк. 17-19).

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_18 від 28.03.2017, якою матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017140000000014, № 42017140000000077,

№ 42017140000000078, № 42017140000000088 об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42017140000000014. Досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 42017140000000014 доручено другому слідчому відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (арк. 20, 21).

В матеріалах справи наявне клопотання старшого прокурора групи прокурорів - прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_18 від 20.03.2017 про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у кримінальному провадженні № 42017140000000014 від 16.01.2017, а саме протокол від 28.02.2017, у іншому кримінальному провадженні № 4201714000000000050 від 09.02.2017 (арк. 182) та ухвала слідчого судді апеляційного суду Львівської області від 22.03.2017 про надання такого дозволу (арк. 183).

В матеріалах справи наявне клопотання заступника прокурора області про розсекречення матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні № 42017140000000014 від 16.01.2017 (арк. 184, 185) та постанова прокурора ОСОБА_19 , за погодженням із заступником прокурора області ОСОБА_20 про розсекречення матеріалів проведення негласних слічих (розшукових) дій від 01.03.2017 (арк. 186, 187).

Також, в матеріалах справи наявне клопотання заступника прокурора області про розсекречення матеріальних носіїв інформації у кримінальному провадженні

№ 42017140000000014 від 16.01.2017 (арк. 188, 189) та постанова прокурора ОСОБА_19 , за погодженням із заступником прокурора області ОСОБА_20 про розсекречення матеріалів проведення негласних слічих (розшукових) дій від 27.02.2017 (арк. 190, 191) та постанова прокурора про припинення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.02.2017 (арк. 192).

Наявне доручення старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_14 про проведення (негласних слідчих (розшукових) дій) у порядку ст. 40 КПК України (арк. 193), клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_14 за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Львівської області ОСОБА_21 від 20.01.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні

№ 42017140000000014 від 16.01.2017 (арк. 195, 196), клопотання прокурора групи прокурорів - прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_18 від 08.06.2017 про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у кримінальному провадженні № 42017140000000014 від 16.01.2017 в іншому кримінальному провадженні № 42017140000000180 від 29.05.2017 (арк.197, 198); ухвала слідчого судді апеляційного суду Львівської області від 08.06.2017 про надання такого дозволу (арк. 199).

Крім цього, обвинувачений зазначає, що в матеріалах справи відсутня постанова про призначення прокурора (групи прокурорів), які визначають їх повноваження в кримінальному провадженні № 42017140000000180, а тому усі надані стороною обвинувачення докази є недопустимими, оскільки були зібрані неуповноваженими особами.

Спростовуючи доводи сторони захисту, слід звернути увагу на те, що аналіз положень КПК свідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови. Цей висновок можна зробити зі співставлення двох пунктів частини 2 статті 39 КПК: в пункті 1, який стосується визначення слідчого, слідчих або старшого слідчої групи керівником органу досудового розслідування, постанова не згадується, у той час як пункт 2 для відсторонення слідчого від розслідування прямо вимагає вмотивованої постанови. Частина 1 статті 37 КПК не визначає, у якому вигляді має прийматися рішення про визначення процесуального керівника у розслідуванні.

Відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора сама по собі не означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень. КПК не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3 статті 110 КПК передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Така позиція була викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного Верховного Суду справа № 490/10025/17 від 19 травня 2020 року.

Суд зазначає, що відомості про те, який прокурор здійснює процесуальне керівництво, були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, витяг з якого наданий для дослідження в судовому засіданні.

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_18 від 29.05.2017 виділено з матеріалів досудового розслідування за

№ 42017140000000050 від 09.02.2017 матеріали досудового розслідування за заявою ОСОБА_7 щодо злочинної діяльності працівників Залізничого ВП ГУ НП у Львівській області та присвоєно № 42017140000000180. Досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 42017140000000180 доручено другому слідчому відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (арк. 5-7).

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_18 від 29.05.2017 виділено з матеріалів досудового розслідування за № 42017140000000050 від 09.02.2017 матеріали досудового розслідування за заявою ОСОБА_9 щодо злочинної діяльності працівників Залізничого ВП ГУ НП у Львівській області та присвоєно № 42017140000000181. Досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 42017140000000181 доручено другому слідчому відділу слідчого управління прокуратури Львівської області (арк. 8-11).

Прокурор покликається на те, що 29.05.2017 прокурором ОСОБА_18 винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 42017140000000180 та № 42017140000000181 в одне провадження № 42017140000000180.

Отже, прокурор ОСОБА_18 був уповноважений на здійснення процесуального керівництва досудового розслідування як у кримінальному провадженні № 42017140000000050 так і в кримінальному провадженні № 42017140000000180 та№ 42017140000000181, оскільки відповідно до ст.217 КПК України рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.

Враховуючи вищенаведене, оскільки прокурор ОСОБА_18 був уповноважений на здійснення процесуального керівництва досудового розслідування в рамках обох кримінальних проваджень, то після їх об`єднання в одне провадження немає необхідності виносити нові постанови про призначення прокурора ( позиція Об`єднаної палати Касаційного Верховного Суду справа № 206/4419/17 від 07 грудня 2022 року).

Посилання обвинуваченого на практику Касаційного кримінального суду ВС (справа№754/7061/15, 235/6337/18), де Верховний Суд погодився із тим, що відсутність постанови керівника відповідного органу прокуратури про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, призводить до того, що особам було висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури, в зв`язку з відсутністю належних даних про повноваження прокурорів є безпідставним, оскільки у наведених справах суди достовірно встановили неповноважність прокурорів.

Проте, у даній справі, що розглядається, встановлено інші обставини.

Крім цього, прокурор покликається на те, що відкриття стороні захисту матеріалів справи відбулось 21.06.2017. Під час виконання вимог ст. 290 КПК України, сторона захисту в повному обсязі ознайомилась із матеріалами досудового розслідування, при цьому жодних заяв, зауважень та клопотань, в тому числі, про відсутність постанови про призначення прокурора у кримінальному провадженні, не заявляла. Не було подано таких клопотань і під час підготовчого судового засідання та протягом тривалого судового розгляду.

Натомість, лише 23.06.2023, після дослідження письмових доказів, допиту потерпілого, свідків, обвинувачений вперше поставив під сумнів легітимність процесуальних дій прокурора, а звідси і допустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування.

Водночас, обвинувачений не наводить будь-яких інших підстав неповноважності прокурора, крім відсутності постанови про його призначення, а, відповідно, й щодо недопустимості доказів, отриманих під час досудового розслідування.

Також, стороною захисту подано клопотання про визнання доказів, поданих стороною обвинувачення недопустимими у зв`язку з відсутністю постанови про визначення слідчого чи групи слідчих.

Суд звертає увагу сторони захисту, що в матеріалах справи наявне доручення начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_22 від 09.03.2017 старшому слідчому другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_14 (арк. 22).

Як висловився Верховний Суд у справі № 663/267/19 від 25.08.2021 р. призначення слідчого на підставі доручення, а не постанови, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відтак, прийняття рішення саме у такій письмовій формі як доручення, а не у формі постанови не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося не уповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.

Щодо покликань обвинуваченого ОСОБА_5 на те, що зміна обвинувачення відбулася незаконно, повноважень, передбачених КПК України щодо зміни обвинувачення прокуратура не мала, тому нове обвинувачення є недопустимим, бездоказовим, так як щодо нього не збиралися жодні докази, не проводилося досудове розслідування та судовий розгляд, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За правилами частини 1 статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Вказана норма кореспондує зі змістом приписів підпунктів «а», «b» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; порушення яких неодноразово констатував ЄСПЛ у своїх рішеннях.

У кримінальних справах точна і повна інформація про обвинувачення, висунуте проти особи, та юридичну кваліфікацію дій винного є основною умовою справедливості провадження. Обвинувальний акт у цьому контексті відіграє вирішальну роль, оскільки саме з дня його складення, особа, відносно якої здійснювалося кримінальне переслідування, має можливість бути поінформованою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї остаточних обвинувачень.

Підпункти «a» і «b», про які зазначалося вище, надають обвинуваченому право організувати свій захист від пред`явленого йому обвинувачення без обмеження можливостей і часу для вживання усіх засобів захисту під час судового розгляду. У іншому випадку не повідомлення особи про характер і причини обвинувачення, позбавляє її можливості підготувати свій захист, що є головною метою принципу, визначеного підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції.

Водночас, виходячи із рішень ЄСПЛ у справах «Де Сальвадор Торрес проти Іспанії» (De Salvador Torres v. Spain), 21525/93, 24 жовтня 1996 року; Юха Нуутінен проти Фінляндії (Juha Nuutinen v. Finland) № 45830/99, 24 квітня 2007 року, зміна кваліфікації дій особи не може вважатися для неї непередбачуваною, якщо вона є невід`ємною складовою обвинувачення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 338 КПК України прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що прокурор у судовому засіданні 11.05.2023, після дослідження письмових доказів та допиту потерпілого, свідка заявила клопотання про зміну обвинувачення. Суд відклав розгляд кримінального провадження для вручення копії всім учасникам провадження. Копію обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням було вручено обвинуваченим, захиснику.

В одному з наступних судових засідань прокурор зачитав змінений обвинувальний акт, в якому детально були викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 338 КПК України прокурор має право змінити обвинувачення й суд надав можливість для ознайомлення з ним та підготовки до захисту від нового обвинувачення, у зв`язку з чим розгляд справи відкладався.

Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не завдавав тілесних ушкоджень ні потерпілому ОСОБА_7 , ні потерпілій ОСОБА_9 не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні: даними протоколів пред`явлення осіб до впізнання за фотознімками, даними протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, разом з аудіо та відеозаписами, продемонстрованими в судовому засіданні, висновком експертизи, яким підтверджено на оптичному диску усне мовлення ОСОБА_4 , ні з показаннями потерпілого ОСОБА_7 . Даними журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, також спростовуються припущення обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він міг або не міг запрошувати в приміщення потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Відтак, суд розцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 , як такі, що дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не завдавав тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні: заявами потерпілої ОСОБА_9 , даними протоколів пред`явлення осіб до впізнання за фотознімками, даними протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, разом з аудіо- та відеозаписами, продемонстрованими в судовому засіданні, висновком експертизи, яким підтверджено на оптичному диску усне мовлення ОСОБА_5 . Даними журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, також спростовуються припущення обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він міг або не міг запрошувати в приміщення потерпілу ОСОБА_9 .

Відтак, суд розцінює показання обвинуваченого ОСОБА_5 , як такі, що дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.

Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працюючи на посаді поліцейських відділу превенції патрульної поліції Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області були працівниками правоохоронного органу, який постійно виконує функції представника влади та згідно Примітки 1 до ст.. 364 КК України є службовими особами.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 301/2178/13-к дійшла висновку, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України вичерпується самим фактом вчинення дій,які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять принаймні одну з ознак, визначених у ч.2 ст. 365 КК України - супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Отже, суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні перевищення влади та службових повноважень, тобто в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України доведена повністю і його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 365 КК України.

Також, суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні перевищення влади та службових повноважень, тобто в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинених у групі осіб,без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

Також, суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_5 у скоєнні перевищення влади та службових повноважень, тобто в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинених у групі осіб, без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.

При призначенні обвинуваченим виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, вчинених умисно, роль обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні протиправних діянь, наявність двох епізодів злочинних діянь, підрив авторитету та престижу органів поліції у вигляді створення у громадськості негативної думки щодо нехтування поліцейськими у своїй службовій діяльності нормами чинного законодавства та їх вседозволеності, особу винного, який раніше не судимий (арк. 319), працевлаштований з 03.09.2021 в ПП «Д.П.Інвест» на посаді майстра зміни, характеристика з місця праці відсутня, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває (арк. 318), має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не сприяв у встановленні істини у справі, не розкаявся, не попросив вибачення у потерпілих.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, вчиненого умисно, роль обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні протиправних діянь, підрив авторитету та престижу органів поліції у вигляді створення у громадськості негативної думки щодо нехтування поліцейськими у своїй службовій діяльності нормами чинного законодавства та їх вседозволеності, особу винного, який раніше не судимий (арк. 317), на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває (арк. 316), наказом ГУ НП у Львівській області від 12.07.2017 № 544 о/о ОСОБА_5 з посади поліцейського сектору патрульної поліції ВП на ст. Львів звільнено, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 позивачу в задоволенні позову про поновлення відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 позов задоволено, на підставі рішення суду прийнято наказ від 03.04.2018 № 226 о/с про поновлення ОСОБА_5 на посаді поліцейського сектору патрульної поліції ВП на ст. Львів, з 13.07.2017 (арк. 33 Том № 3), 28.12.2018 звільнений зі служби на підставі наказу № 858/ос за п. 2 ч. 1 ст. 77, через хворобу (арк. 121 Том № 3), інвалід третьої групи (арк. 155 Том № 4), не має на утриманні неповнолітніх дітей, не сприяв у встановленні істини у справі, не розкаявся, не попросив вибачення у потерпілої.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 - відсутні.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги думку прокурора, досудову доповідь, згідно якої результати оцінки ОСОБА_4 показали середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення (арк. 42-47 Том № 2), суд дійшов висновку, що обвинуваченому

ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, за ч. 2 ст. 365 КК України та ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України при призначення остаточного покарання, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях та відповідно до ст. 54 КК України, позбавити ОСОБА_4 спеціального звання - старшого сержанта поліції. Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги думку прокурора, досудову доповідь, згідно якої результати оцінки ОСОБА_5 показали середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення (арк. 129-132 Том № 2), суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, за ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях та відповідно до ст. 54 КК України, позбавити ОСОБА_5 спеціального звання - старшого сержанта поліції. Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.

Прокурор просить, з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, до вступу вироку в законну силу застосувати до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв`язку із суворістю покарання, а також зважаючи на процесуальну поведінку обвинувачених, зокрема вчинення дій, спрямованих на затягування судового розгляду даного кримінального провадження, неявок в судові засідання, наявності ризиків ухилення від відбування покарання.

Вирішуючи питання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу, слід зазначити таке.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_23 від 26.05.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Львівському слідчому ізоляторі УДПтСУ у ЛЬвівській області строком на 60 днів, тобто до 24.07.2017 (арк. 71-74 Том №2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова під головуванням судді ОСОБА_24 від 21.07.2017 продовжено строк тримання під варртою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на два місяці, тобто до 18.09.2017 включно (арк 109, 110).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова під головуванням судді ОСОБА_25 від 30.08.2017 змінено обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт (арк. 152-154).

При цьому, 29.08.2017 обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву по визнання винуватості та бажання вибачитися перед потерпілими за вчинені ним діяння (арк 136).

В подальшому, неодноразово ухвалами Залізничного районного суду м. Львова під головуванням судді ОСОБА_25 продовжувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , востаннє 06.04.2008 до 04.06.2018 включно. В подальшому, покурор не звертався із клопотанням про застосування запобіжних заходів до обвинувачених.

Отже, суд враховує тяжкість покарання, призначеного ОСОБА_4 , процесуальну поведінку обвинуваченого, зокрема вчинення дій, спрямованих на затягування процесу, неявки в судові засідання: 03.04.2020, 27.04.2020, 24.12.2020, 03.08.2021, 04.10.2021, 26.10.2023, відсутність достаніх моральних цінностей та соціально-стримуючих факторів: в матеріалах кримінального провадження не має відомостей про сімейний стан на даний час і про зареєстроване місце проживання.

Також слід зазначити, що узв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україні було оголошено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Разом з чим була оголошена мобілізація. У зв`язку з цим почали діяти деякі обмеження та заходи для забепечння обороноздатності країни. Такі обмеження стосуються і перетину кордону. Відповідно до Постанови КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону» громадянами України вказано, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану особи з інвалідністю мають право перетинати державний кордон.

Суд враховує тяжкість покарання, призначеного ОСОБА_5 , бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 , маючи інвалідність ІІІ групи, може перетнути кордон України, тому існує ризик ухилення від відбування реального покарання. Також суд враховує процесуальну поведінку обвинуваченого, зокрема вчинення дій, спрямованих на затягування процесу, неявки в судові засідання: 22.05.2018, 03.04.2020, 27.04.2020, 24.12.2020, 03.08.2021, 04.10.2021, 24.01.2022, 23.03.2022, 02.03.2023, 27.06.2023, 26.10.2023, 22.11.2023, 05.12.2023, відсутність достаніх моральних цінностей та соціально-стримуючих факторів: в матеріалах кримінального провадження не має відомостей про сімейний стан на даний час і про зареєстроване місце проживання, неповнолітніх дітей не утриманні не має, не працює.

Будь-яких даних, що за станом здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 є перешкоди у застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не представлено.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, на підставі п. 1 ст. 177, ч. 2 ст. 183, ч. 4 ст. 183 КПК України, з метою уникнення ризиків ухилення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування покарання, з метою виконання покарання у виді позбавлення волі, зважаючи на процесуальну поведінку обвинувачених під час судових засідань, вчинення дій, спрямованих на затягування процесу, неявки в судові засідання, з метою досягнення дієвості цього провадження та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме переховування з метою уникнення відбування покарання, призначеного у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, взявши їх під варту негайно із зали суду, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими належної процесуальної поведінки.

Цивільні позови у справі не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення експертизи відео-звукозапису №1994-Е від 07.12.2022 у розмірі 11326.20 слід покласти на обвинувачених порівну.

Долю речових доказів вирішти в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376 КПК України,-

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 365 КК України і призначити покарання:

-за ч.2 ст.365 КК України у виді 6 років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно- господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 2 роки,

-за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України у виді 7 років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно- розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_4 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 7 (семи) років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно- господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на З роки.

У відповідності до ст. 54 КК України, позбавити ОСОБА_4 спеціального звання - старшого сержанта поліції.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду негайно.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 22.01.2024, тобто з моменту взяття під варту в залі суду.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 попереднє ув`язнення з 26.05.2017 до 30.08.2017, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р. № 838-VІІІ.

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України і призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі із позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, строком на 3 роки. У відповідності до ст.54 КК України, позбавити ОСОБА_5 спеціального звання - старшого сержанта поліції.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду негайно.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з 22.01.2024, тобто з моменту взяття під варту в залі суду.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_5 попереднє ув`язнення з 26.05.2017 до 30.08.2017, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р. № 838-VІІІ.

Процесуальні витрати за проведення експертизи відео-звукозапису №1994-Е від 07.12.2022 у розмірі 11326.20 слід стягнути на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порівну.

Речові докази: Моторолу сірого та синього кольорів; Нокіа 3310 синього кольору; Нокіа 105 чорного кольору; Моторола Чорного та срібного кольору; Самсунг сірого кольору; Нокіа 3330 чорного та білого кольору; Нокіа 6610 сірого кольору; Нокіа 6680 сірого кольору; Самсунг сірого кольору; Моторола сірого кольору; Нокіа 7650 сірго кольору; Теліт чорного кольору; Нокіа 6280 чорного кольору; Самсунг чорного кольору; нокіа 5300 повернути обвинуваченому ОСОБА_5 (арк. 172, 173), а тубус від гранатомета, в корпусі зеленого кольору з коричневими вставками та ручну гранату, схожу на учбову - знищити (арк. 172, 173).

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захиснику та прокурору.

Суддя: (підпис) ОСОБА_1

З оригіналом згідно. Оригінал вироку знаходиться у справі № 462/2837/17

Суддя: ОСОБА_1