Рішення № 116428736, 08.01.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7860/23 2/335/205/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., за участю секретаря судового засідання Філатової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 14.06.2011 року, відповідно до якої позивач встановив відповідачу кредитний ліміт та видав карту для користування ним. АТ КБ «Приватбанк» повністю виконав вимоги договору, надавши ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти. Але у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором щодо регулярного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 27.07.2023 року має заборгованість у загальному розмірі 31807,59 грн., яка складається з: 25714,64 грн.заборгованості за кредитом, 6092,95 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн.заборгованість за комісією; 0,00 грн.пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості у загальному розмірі 31 807,59 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Сторонам був наданий час для подання письмових заяв по суті справи.

08.01.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що надані позивачем до суду докази на підтвердження укладання договору та його умов, що викладені російською мовою, позбавляє відповідача та суд дослідити їх та надати таким доказам оцінку. Також зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, ні умови і правила надання банківських послуг та тарифи, ні паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Разом з цим, вважає, що довідка про умови кредитування та розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необгрунтованими і не підтвердженими належними, допустимими і достовірними доказами. При цьому, враховуючи те, що строк кредитування за картковим рахунком встановлюється строком дії картки, що закінчився 04/15 року вважає, що правових підстав для нарахування відсотків після 01.04.2015 року за відсотковою ставкою, що зазначено в довідці про Умови кредитування в банку не було.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений судом належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та його адвокат Безрукова С.О. у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно, шляхом направлення смс-повісток за номерами телефонів, які маються в матеріалах справи, про поважні причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів і відповідно до положень ст. ст. 280-289 ЦПК України, ухвалює рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого на даний час є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 14.06.2011 року було укладено анкету-заяву № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку. Відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок (а.с.32).

Разом з цим, відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено відповідача, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг момент підписання заяви додається до позовної заяви.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до паспорта споживчого кредиту, тип кредиту визначений як відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; строк договору та строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; пільговий період до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); мета отримання кредиту споживчі потреби; спосіб та строки надання кредиту безготівковим шляхом (на картковий рахунок); тип процентної ставки фіксована; змінюваної ставки немає; повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності зобов`язань клієнта та шляхом внесення клієнтом коштів в розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту (5% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно, 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно уразі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення) (а.с.34-37).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 розмір кредитного ліміту 24.05.2019 року збільшено до 25000,00 грн. та в подальшому 31.01.2023 року зменшено до 0,00 грн. (а.с.19).

Відповідно до довідки про видані кредитні картки, відповідачу було надано 14.06.2011 року картку «Універсальна» номер НОМЕР_1 з терміном дії до 04/15, у подальшому останню картку «Універсальна GOLD» номер НОМЕР_2 з терміном дії до 11/24 (а.с.20).

Докази у справі достовірно вказують на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрило на ім`я відповідача картковий рахунок, видало кредитну картку, на яку в подальшому перераховані кредитні кошти.

Суд вважає доводи відповідача щодо неможливості належним чином дослідити докази, у зв`язку з тим, що вони викладені російською мовою необгрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи своїм підписом відповідач засвідчив, що погодився та ознайомився з Умовами та правилами надання банківський послуг, з тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частина 2 ст. 642 ЦК України передбачає, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.58 договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з виписки по договору, відповідач ОСОБА_1 користувався кредитною карткою в період з 14.06.2011 року по 31.07.2023 року, тобто з дня підписання заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.71-93).

А відтак, доводи відповідача щодо не доведення позивачем факту користування ним банківською карткою та наявність у нього заборгованості, не спростовано належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що в анкеті-заяві від 14.06.2011 року, витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», паспортом споживчого кредиту, сторонами узгоджено вид кредиту, бажаний кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оспорювання ОСОБА_1 анкети-заяви № б/н від 14.06.2011 року, що укладений між ним та позивачем.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 27.07.2023 року становить 31807,59 грн., яка складається з: 25714,64 грн. заборгованості за тілом кредиту та 6 092,95 грн. заборгованості за простроченими відсотками (а.с.4-18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість в сумі 31807,59 грн., задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274,280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за анкетою-заявою про надання банківських послуг № б/н від 14.06.2011 року станом на 27.07.2023 року в розмірі 31807,59 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом - 25714,64 грн.;

- заборгованість за комісією - 0,00 грн.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 0,00 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) сплачений ним при подачі позовної заяви, судовий збір в розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВАО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров