Рішення № 116428287, 22.01.2024, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2223/23

ЄУН 226/2223/23

Провадження № 2/226/614/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Чередниченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він в період з 07.02.2019 року по 23.01.2020 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». 23.01.2020 року його було звільнено з підприємства та при звільненні підприємство не провело з ним повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2020 року (справа № 235/7499/20) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 56372,56 грн. 26 жовтня 2023 року рішення суду в примусовому порядку виконано в повному обсязі. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2020 року встановлено, що середньоденний заробіток позивача на дату звільнення склав 1033,08 гривень. Кількість робочих днів за період з 24 грудня 2020 року (наступний день після ухвалення судового рішення по справі № 235/7499/20) по 24 червня 2021 складає 123 дні. Таким чином, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні складає 127068 грн 84 коп., із розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача 1033,08 грн. (встановлено в рішенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2020 року у справі №235/7499/20) х 123 робочих дня за період з 24 грудня 2020 року (наступний день після ухвалення судового рішення) по 24 червня 2021 року (за 6 місяців). Виходячи з викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2020 року по 24.06.2021 року в сумі 127068,84 грн.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що порушують права та законні інтереси відповідача, з наступних підстав. У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 23.12.2020 року по справі № 235/7499/23, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період: листопад 2019 року січень 2020 року в сумі 56372,59 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 грудня 2020 року по 23 грудня 2020 року в сумі 5165,40 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 840,80 грн. Судове рішення виконано вповному обсязі,що незаперечує сампозивач.Рішенням встановлено,що середньоденнийзаробіток позивачана деньзвільнення складав1033,08грн тав деньзвільнення позивачне працював.Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване накомпенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідокнесвоєчасного здійсненняз нимрозрахунку збоку роботодавця.У п.20постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.12.99№13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці»роз`яснено,що,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкоюрозрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому відпідприємства,установи,організації сумив деньзвільнення,коли жвін уцей деньне був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог пророзрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівникасередній заробітокза весьперіод затримкирозрахунку,а прине проведеннійого дорозгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведевідсутності в цьому свої вини. Позивачзвернувся зданим позовомпро стягненнясереднього заробіткуза затримкурозрахунку лише15.12.2023року всистемі «Електроннийсуд».Законом України№2352-ІХІХ (набравчинність 19.07.2022року)внесені зміни,зокрема,у частинупершу статті117КЗпП України,яку викладенов такійредакції:«У разіневиплати звини роботодавцяналежних звільненомупрацівникові суму строки,визначені статтею116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців.».Таким чином,обов`язокроботодавця виплатитипрацівникові середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку передбачавсявключно додня,що передуєдню набраннямчинності ЗакономУкраїни «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодооптимізації трудовихвідносин»,а починаючиз 19липня 2022року період,за якийз роботодавцяможе бутистягнутий середнійзаробіток зачас затримкирозрахунку,обмежений строкому шістьмісяців. Усправі №6-уп/98Конституційний СудУкраїни зазначає,що зприйняттям нормативно-правовогоакту вновій редакціївтрачають чинністьнорми актув попереднійредакції.Отже,на теперішнійчас ЗаконУкраїни №2352-ІХє чиннимта обов`язковимдо виконання.З оглядуна компенсаційнийхарактер заходіввідповідальності уцивільному праві,виходячи зпринципів розумності,справедливості тапропорційності,суд запевних умовможе зменшитирозмір відшкодування,передбаченого ст.117КЗпП України,враховуючи розмірпростроченої заборгованостіроботодавця щодовиплати працівникупри звільненнівсіх належнихсум,передбачених надень звільненнятрудовим законодавством,колективним договором,угодою читрудовим договором,ймовірний розмірпов`язанихіз затримкоюрозрахунку призвільненні майновихвтрат працівника,інші обставинисправи,встановлені судом,зокрема,дії працівниката роботодавцяу спірнихправовідносинах,співмірність ймовірногорозміру пов`язанихіз затримкоюрозрахунку призвільненні майновихвтрат працівниката заявленихпозивачем достягнення сумсереднього заробіткуза несвоєчаснийрозрахунок призвільненні.Аналогічні висновкивикладені упостановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від26.06.2019у справі№ 761/9584/15-ц,від 18.03.2020у справі№ 711/4010/13-ц,від 13.05.2020у справі№ 810/451/17,від 26.02.2020у справі№ 821/1083/17.З урахуваннямвикладеного просятьсуд привирішенні даноїсправи застосуватипринцип розумноїспівмірності тапропорційності,як тонаголошують численніпостанови Верховногосуду України.Застосування принципуспівмірності привирішенні трудовихспорів спричиненетим,що недобросовісними(недобромисними)можуть бутине тількироботодавці,але йпрацівники. Звертають увагу суду, що у даній справі дії самого позивача направлені на безпідставне збагачення в судовому порядку, а останній являється інструментом такого збагачення. З урахуванням викладеного просять суд при вирішенні даної справи застосувати принцип розумної співмірності та пропорційності, як то наголошують численні постанови Верховного суду України. Просить суд позовні вимоги задовольнити частково, застосувавши принцип розумної співмірності та пропорційності при визначенні суми середнього заробітку належного позивачеві, шляхом зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України та винести рішення по суті справи у відповідності до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено,що позивачз 07.02.2019року по23.01.2020року перебував у трудових відносинах з відповідачем та 23.01.2020 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням (а.с.9-10).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 23.12.2020 року по справі № 235/7499/23 з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 56372,59 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.12.2020 року по 23.12.2020 року в сумі 5165,40 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів (а.с.5-7).

Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 23.12.2020 року по справі № 235/7499/23 середньоденна заробітна плата позивача становить 1033,08 грн. (а.с. 5-7).

Виплату заборгованості по заробітній платі в сумі 62378,79 грн було проведено у примусовому порядку у ВП №73161835, 26.10.2023 року, що підтверджується платіжним дорученням №2629 (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку,але небільш якза шістьмісяців (в редакції Закону№ 2352-IX від 01.07.2022).

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 24.12.2023 року (наступний день після ухвалення судового рішення) по 24.06.2021 року (в межах шестимісячного строку) в розмірі 127068,84 грн, із розрахунку: 1033,08 грн. х 123 робочих днів за вказаний період = 127068,84 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період.

Проте, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), з урахуваннямконкретних обставин справи,які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тому, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівникупри звільненнівсіх належнихсум (заборгованістьпо заробітнійплаті складала56372,59грн.),період затримкивиплати цієїзаборгованості (який складає більше трьох років), дії позивача і відповідача та інші обставини справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 24.12.2020 по 24.06.2021 в сумі 70000,00 грн.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, зазначені у відзиві, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1016,54 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (з застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»), тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 559,99 грн. (70000 грн. х 1016,54 грн. : 127068,84 грн. = 559,99 грн.).

На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Прорізна, буд.12-а, код ЄДРПОУ 32281519, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів за період з 24.01.2020 року по 24.06.2021 року в сумі 70000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 559 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 99 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 22.01.2024.

Суддя О.А.Рибкін