Рішення № 116423200, 18.01.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року справа № 580/245/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

05 січня 2024 року Приватне акціонерне товариство Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання звернулося до суду з позовною заявою до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить (з врахуванням заяви про зміну предмету позову (вх.№2516/24 від 15.01.2024):

1) визнати протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №64361916, боржником за яким є Приватне акціонерне товариство "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання", невчиненні інших дій, згідно з клопотанням про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2023;

2) зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Ідентифікаційний код 36157425, проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18000, (0472) 7116-02, info_tsr@ckm.ck.dvs.gov.ua) закінчити виконавче провадження №64361916, боржником за яким є приватне акціонерне товариство "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання", зняти арешт з майна та коштів Приватного акціонерного товариства Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання, виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №64361916, повернути Приватному акціонерному товариству Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 11732,32 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено одночасне стягнення виконавчого збору та винагороди приватного виконавця. Оскільки виконавче провадження №64588490 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19 перебуває на виконанні у приватного виконавця Плесюка О.С. та ним стягується з позивача винагорода приватного виконавця, тому виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №64361916 повинно бути закінчено.

Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, у якому з посиланням на приписи Закону України Про виконавче провадження зазначено, що стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

На думку представника відповідача, лише у разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (повернення виконавчого документа стягувачеві у разі коли коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача- заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно), постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.

Стаття 39 Закону України Про виконавче провадження містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження. Жодної підстави визначеної у статті 39 Закону України Про виконавче провадження позивачем не наведено, тому у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні будь-які правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

18.01.2024 усною ухвалою суду постановлено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов такого.

03.02.2021 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренком Є.І. відкрито виконавче провадження №64361916 з примусового виконання виконавчого документа: постанови Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" виконавчого збору у розмірі 44 900 грн.

Постановами старшого державного виконавця Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренка Є.І. від 04.02.2021 накладено арешт на кошти та майно боржника.

Згідно з розпоряджень державного виконавця Ковтуненко-Пізняк Г.І. від 24.11.2021, 01.12.2021 стягнуті з рахунків Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" кошти у сумі 955, 47 грн зараховані в рахунок сплати виконавчого збору.

15.01.2024 стягнуті з рахунків Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" кошти у сумі 10776,85 грн зараховані в рахунок сплати виконавчого збору

Виконавчим документом у виконавчому провадженні №64361916 є постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 44 900 грн. від 02.02.2021, винесена у виконавчому провадженні 62370329 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19.

В той же час судом встановлено, що згідно з заявою стягувача ФОП ОСОБА_1 від 10.02.2021 наказ Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19 направлено для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку О.С.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 19.02.2021 відкрито виконавче провадження №64588490 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" суми боргу у розмірі 449 000,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 19.02.2021 у виконавчому провадженні №64588490 з Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" стягнуто основну винагороду виконавця у розмірі 44 900 грн.

Виконавче провадження №64588490 приєднане до зведеного виконавчого провадження та перебуває на даний час у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С.

20.12.2023 представник позивача звернулась до відповідача із клопотанням, в якому просила закінчити виконавче провадження №64361916 та скасувати всі вжиті виконавцем заходи щодо виконання вказаної постанови, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Свою заяву обґрунтовувала наявністю відкритого виконавчого провадження №64588490 у приватного виконавця Плесюка О.С. та стягненням з позивача винагороди приватного виконавця, тому зазначила, що виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №64361916 повинно бути закінчено.

Листом від 28.12.2023 відповідач відмовив у закінченні виконавчого провадження, мотивуючи тим, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016.

Вважаючи, що відповідач безпідставно не вжив заходів щодо закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

В силу вимог ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ч.ч. 5-6 ст. 26 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону 1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 8 статті 27 Закону 1404-VIII визначено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до частин 1, 4 статті 42 Закону 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону 1404-VIII визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

За приписами частин 1-5 статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 2 червня 2016 року №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У відповідності до ч. 7 ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

03.02.2021 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренком Є.І. відкрито виконавче провадження №64361916 з примусового виконання виконавчого документа: постанови Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" виконавчого збору у розмірі 44 900 грн.

Виконавчим документом у виконавчому провадженні №64361916 є постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 44 900 грн. від 02.02.2021, винесена у виконавчому провадженні 62370329 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19.

В той же час судом встановлено, що згідно з заявою стягувача ФОП ОСОБА_1 від 10.02.2021 наказ Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19 направлено для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку О.С.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 19.02.2021 відкрито виконавче провадження №64588490 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" суми боргу у розмірі 449 000,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 19.02.2021 у виконавчому провадженні №64588490 з Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання" стягнуто основну винагороду виконавця у розмірі 44 900 грн.

Отже, з вищевказаного вбачається, що виникла ситуація щодо подвійного стягнення із позивача виконавчого збору і винагороди приватному виконавцю за виконання одного виконавчого документу.

Як наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №160/695/22, Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість (пункт 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII).

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Верховний Суд у вищевказаній постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 зазначив, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов`язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

При цьому, Верховний Суд наголосив, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.

Розв`язуючи це питання, Верховний Суд повторно зазначив, що законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Водночас, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Отже, Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №160/695/22 дійшов висновку, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України), до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.

Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 липня 2022 у справі №320/6215/19.

Враховуючи, що наказ Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 №925/944/19 за заявою стягувача переданий на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С., який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

Як наслідок, оскільки відповідач відмовив у закінченні виконавчого провадження №64361916, в якому стягується виконавчий збір, тому для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №64361916, боржником за яким є приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», зняти арешт з майна та коштів Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №64361916, повернути Приватному акціонерному товариству Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 11732,32 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про закінчення виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, відповідач допустив бездіяльність, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 2422,41 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 143, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №64361916, боржником за яким є Приватне акціонерне товариство "Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання", невчиненні інших дій, згідно з клопотанням про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2023.

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №64361916, боржником за яким є приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», зняти арешт з майна та коштів Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №64361916, повернути Приватному акціонерному товариству Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 11732,32 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (на користь приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 41 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО