Постанова № 11638834, 30.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2010 року 08:48 № 2а-9581/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно торговельне обєднання «АРХІГРУП»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень За участю представників сторін:

Від позивача: Карманов А.М.- представник за довіреністю

Від відповідача: Сич Є.Ю.- представник за довіреністю

За участю представника прокуратури: Кулєба М.В.

у судовому засіданні 30.09.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ТОВ «Будівельно торговельне обєднання «АРХІГРУП»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000063500/0 від 19.11.09р., № 0000063500/1 від 02.02.10р., № 0000063500/2 від 22.04.10р., №0000063500/3 від 14.05.10р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що при проведенні невиїзної документальної перевірки позивача податковим органом були допущені порушення Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України 10.08.05р. №327, а саме: перевірку проведено без участі позивача, не запрошено його для підписання акту перевірки, направлено акт перевірки не за фактичною адресою місцезнаходження позивача, а за юридичною тощо.

Окрім процедурних порушень, позивач також заперечував встановлене перевіркою порушення вимог податкового законодавства, вказуючи на те, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 3234254, 90грн. за період квітень грудень 2008 року за господарською операцією з ТОВ «Ламерік Україна», на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарської операції вважає не доведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарського договору позивач вважає податкові і видаткові накладні.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недійсними та скасувати оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи на те, що підставою для висновку про заниження податкових зобовязань з ПДВ було те, що операції з придбання товару у ТОВ «Ламерік Україна»фактично не здійснювались, в звязку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагента, виданих невстановленими особами не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за угодами, в результаті якої занижуються податкові зобовязання з ПДВ та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ряд доказів, які долучені до матеріалів справи, як то протокол допиту свідка, висновок експерта тощо.

Отже, на думку відповідача, будівельні матеріали позивачем фактично не придбавались, у звязку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «БТО «Архігруп»з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Ламерік Україна»за період з 01.04.08р. по 31.12.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.11.09р. за №69/35-30/33691059.

Як вбачається із акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3234254, 88 грн. ( у тому числі по періодах: квітень 2008 року 11714, 44 грн.; травень 2008 року 84182, 17 грн.; червень 2008 року 103537, 17 грн.; липень 2008 року 53878, 83 грн., серпень 2008 року 163989, 17 грн., вересень 2008 року 28712, 86 грн., жовтень 2008 року 248963, 56 грн., листопад 2008 року 190272, 17 грн., грудень 2008 року 2349004, 53 грн.).

Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності господарської операції з ТОВ «Ламерік Україна», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі вказаного акту та внаслідок виявлених порушень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення № 0000063500/0 від 19.11.09р., яким позивачу нараховане податкове зобовязання за платежем ПДВ в сумі 4851382, 33 грн., у тому числі: 3234254, 88 грн. основного платежу та 1617127, 45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін, у звязку з чим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесені податкові повідомлення рішення № 0000063500/1 від 02.02.10р., № 0000063500/2 від 22.04.10р., №0000063500/3 від 14.05.10р.

Правомірність вищевказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається із акту, перевіркою фінансових операцій ТОВ «БТО «Архігруп»по взаєморозрахунках з ТОВ «Ламерік Україна», згідно вилучених документів по кримінальній справі №54-5538, встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ламерік Україна».

Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи договору №280 від 10.12.08р. ТОВ «Ламерік Україна»в особі директора ОСОБА_4 (продавець) зобовязується передати у власність ТОВ «БТО «Архігруп»(покупець) будівельні матеріали (товар), а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Ламерік Україна»виписало ТОВ «БТО «Архігруп»податкові накладні на загальну суму 19405529, 25 грн., у тому числі ПДВ 3234254, 90 грн. Перелік податкових накладних наведено на сторінці 3 акту перевірки. Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту за квітень грудень 2008 року на загальну суму 3234254, 90 грн., відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Як вбачається із протоколу виїмки від 27.07.09р., який складено старшим оперуповноваженим УПМ ДПА у м. Києві, у позивача вилучено документи по взаємовідносинам з ТОВ «Ламерік Україна», а саме: видаткові накладні в кількості 82 шт. та податкові накладні у кількості 133 шт. за період з 28.04.08р. по 31.12.08р.

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що ТОВ «Ламерік Україна»товари фактично не поставлялись та позивачем не придбавались.

Так, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи (лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.09.10р. №9823/7/15-710 з інформацією з бази облікових даних), що засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Ламерік Україна» в одній особі був ОСОБА_4, який згідно витягу зі звіту форми 1-ДФ обліковувався єдиним працівником ТОВ «Ламерік Україна».

В рамках розгляду кримінальної справи №50-5538 старшим слідчим прокуратури м. Києва здійснено допит свідка ОСОБА_4

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 06.04.09р. вбачається, що останній зареєстрував на себе підприємство на прохання сусіда ОСОБА_5, діяльністю ТОВ «Ламерік Україна»допитаний свідок не займався, назва вказаного підприємства йому не відома, договори, акти виконаних робіт та інші фінансово господарські документи, як директор, останній не підписував.

Матеріали справи містять висновок №165 від 10.08.09р. судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 50-5538, проведеної сектором фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при УМВС України при Південно Західній залізниці. Предметом дослідження вказаної експертизи були первинні бухгалтерські документи, а саме: вилучені постановою про виїмку від 14.07.09р. у ТОВ «БТО «Архігруп» податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Ламерік Україна»ОСОБА_4 на предмет відповідності підписів у них підпису останньому.

Як вбачається із зазначеного висновку підписи від імені ОСОБА_4 в поданих документах виконано не ним, а іншою особою.

Отже, долучені до матеріалів справи докази свідчать, що невстановлені слідством особи використовували ТОВ «Ламерік Україна»для прикриття незаконної діяльності, управляючи підприємством та складаючи фіктивні документи господарської діяльності та податкової звітності від імені ОСОБА_4

Із п. 5.1.3 Договору №280 від 10.12.08р., долученого позивачем до матеріалів справи, вбачається, що перевезення та вивантаження товару (будівельні матеріали) здійснюється ТОВ «БТО «Архігруп»(покупцем) власними силами чи із залученням інших осіб.

Відтак, на вимогу суду позивачем не надано документів на підтвердження транспортування товару (товарно-транспортні накладні), його розвантаження, зберігання, тощо, як і не надано суду доказів щодо оплати вказаного товару, а також щодо використання будівельних матеріалів у межах господарській діяльності.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з купівлі-продажу товару фактично не мала товарного характеру, купівля та реалізація товару оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою купівлі-продажу.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит, у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

За наведених правових норм та враховуючи встановлений належними засобами доказування факт підпису податкових накладних не ОСОБА_4, за свідченням якого операції з придбання товару не було та який, як встановлено судом, був єдиним працівником на підприємстві, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару у ТОВ «Ламерік Україна».

За встановлення судом факту не придбання товару у ТОВ «Ламерік Україна», сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, так як такі накладні видані та підписані невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи.

Державна реєстрація ТОВ «Ламерік Україна»в ЄДРПОУ на момент виникнення спірних правовідносин сама по собі не може бути доказом придбання товару у вказаного Товариства, а тому доводи позивача з цього приводу не заслуговують на увагу.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення податкового кредиту в сумі 3234254, 88 грн. за вказаною господарською операцією та заниження у звязку з цим податкового зобовязання з ПДВ у сумі 3234254, 88 грн.

Доводи позивача щодо процедурних порушень ДПІ при проведенні перевірки та оформленні її результатів не заслуговують на увагу та не спростовують встановленого податковим органом факту порушення позивачем вимог Закону України «Про ПДВ», виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.05р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

В силу ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.

Отже, запрошення платника податків при проведенні невиїзної документальної перевірки є правом, а не обовязком податкового органу.

За таких обставин та приймаючи до уваги те, що перевіркою досліджені видаткові та податкові накладні за період з 01.04.08р. по 31.12.08р., декларації з ПДВ, інші документи щодо спірних правовідносин (стор. 2 акту), у суду відсутні підстави для висновку про порушення з боку ДПІ порядку проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до п. 4.3 вищенаведеного Порядку, підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

При відмові посадової особи суб'єкта господарювання від отримання одного примірника акта перевірки з відповідними додатками робиться відповідний запис на останній сторінці обох примірників, складається акт відмови від отримання та один примірник акта перевірки з відповідними додатками направляється платнику податків поштою з повідомленням про вручення (п. 4.8 Порядку).

Вказана норма передбачає направлення письмового виклику для підписання акта та, у разі неявки - акта перевірки платнику податку з повідомленням про вручення. Приймаючи до уваги те, що примірник акта перевірки долучено позивачем до матеріалів справи, у суду відсутні підстави вважати, що позивач не отримав копію акта та не ознайомлений із ним.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 04.10.10р.