Постанова № 11638654, 11.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 жовтня 2010 р. № 2-а- 8245/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Летвінцевої О.О.,

відповідача - Голіка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

В С Т А Н О В И В:

< Текст >

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0002371502/0 від 18.06.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Будсім" надав податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року 18.05.2010 року, тобто у встановлений діючим законодавством термін. Декларацію була оформлена у повній відповідності до приписів Наказу ДПА "про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання" від 30 травня 1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054 та не містить наведених вище недоліків, як підстав для присвоєння не визнання податкової звітності як такої.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважав дії відповідача щодо не визнання декларації дійсною правомірними, законними та обґрунтованими, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про систему оподаткування" контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

У статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкові органи відносяться до категорії контролюючих.

09.06.2010 року працівниками ДПІ у Московському районі міста Харкова була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка своєчасності подання ТОВ "Будсім" податкової звітності, а саме податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року, якою встановлено, що підприємство в порушення п..п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не надало податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки за №6975/15-210/34757314 від 09.06.2010 року, який позивач отримав 10.06.2010 року разом з листом за № 6152/15-206 від 03.06.2010 року, де зазначалось, що податкова декларація ТОВ "Будсім" за квітень 2010 року податковим органом не визнана дійсною відповідно до абз.5 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Позивач направив до ДПІ письмові заперечення за вих.№152 від 10.06.2010 року на вищезазначений акт.

Листом №6773/10/15-206 від 15.06.2010 року ДПІ у Московському районі міста Харкова зазначений акт перевірки залишило без змін.

21.06.2010 ТОВ "Будсім" отримало податкове повідомлення-рішення №0002371502/0 від 18.06.2010 року щодо застосування до підприємства відповідно до приписів п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

23.06.2010 року позивач направив скаргу №196 до ДПІ у Московському районі міста Харкова, відповідь на яку не отримало.

Нормами Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000 р., Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податків зобов'язані своєчасно, у строк визначений вищевказаними законодавчими актами надавати до Державних податкових інспекцій декларації, бухгалтерську звітність, інші документи та відомості, пов'язані із донарахуванням та сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету України та до державних цільових фондів.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Судом встановлено, що 17 травня 2010 року позивач подав, а відповідач прийняв за вх. №9001712848 декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року. Факт отримання декларації підтверджується відповідним електронним повідомленням, в якому зазначено : "прийнято на районному рівні", та не заперечується відповідачем.

10 червня 2010 року позивач отримав від відповідача лист за № 6152/15-206 від 03.06.2010 «Про не визнання декларації дійсною».

Відповідно до приписів п. п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач у такому випадку має право або надати нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття та визнання податкових декларацій регулюються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон).

Пункт 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації; прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу; відмова прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування будь-яких передумов щодо такого прийняття прямо заборонена.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено лише такі підстави невизнання податкової звітності, отримана контролюючим органом в якості податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів,

2) її не підписано відповідними посадовими особами,

3) не скріплено печаткою платника податків.

Проте жодної з перелічених підстав невизнання поданої позивачем декларації з матеріалів справи не вбачається, а на наявність хоча б однієї з них відповідач не вказує ані в спірному рішенні, ані в своїх запереченнях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають діючому законодавству.

Крім того, п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вимагає, що у випадку невизнання декларації відповідач зобовязаний звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), що також відповідачем не було зроблено.

Отже, обраний відповідачем спосіб дій також суперечить вимогам Конституції України.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ними спірного рішення.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що позивач надав декларацію у встановлені діючим законодавством термін та оформлену у повній відповідності до приписів закону, яка не містить визначених законом недоліків, суд вважає спірне рішення відповідача незаконним, а тому задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові збір підлягає стягненню з державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідолмення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі міста харкова №0002371502/0 від 18.06.2010 року та 0002371502/1 від 09.07.2010 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (м.Харків, вул. Академіка Павлова, 120) судові витрати <Текст >3,40 <Текст >

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2010 року.

Суддя І.С.Чалий