Постанова № 11638411, 16.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2010 р.Справа №2а-6941/10/8/0170 (12:32 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними вимог відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: Щербіна Жанна Володимирівна, довіреність №5/635 від 03.09.2010р.

від відповідача: не зявився

Сутність спору: Позивач - Державне підприємство рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія»27.05.2010р. звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ДПІ в м.Керчі та просить вимоги відповідача до позивача про застосування 50% штрафних санкцій за несвоєчасно сплачені податкові зобовязання ПДВ за квітень-травень 2009р. визнати протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.06.2010р. позовна заява була залишена без руху у звязку з необхідністю усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки та надав позовну заяву із уточненими позовними вимогами, згідно якої просить вимоги ДПІ у м. Керчі до Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» про застосування 50% штрафних санкцій за несвоєчасно сплачені податкові зобовязання з ПДВ за квітень-травень 2009р.за податковими повідомленнями-рішеннями №0002521502/0 від 23.11.2009р., №0002521502/1 від 18.12.2009р., №0002521502/2 від 11.03.2010р., №0002521502/3 від 18.05.2010р. визнати протиправними.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.07.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач при сплаті ПДВ за квітень-травень 2009р. несплачену частку у розмірі 16966 грн. сплатив до бюджету 16.07.2009р. (прострочення на 16 календарних днів), у звязку з чим відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача мали бути застосовані штрафні санкції у розмірі 10%, у той час, як ДПІ у м. Керчі помилково застосувала на суму простроченого до сплати податку на додану вартість за квітень-травень 2009р. штрафні санкції у розмірі 50% від суми прострочення.

Відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов. Відповідач, зокрема, зазначив, що головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ ДПІ в м. Керчі в ході невиїзної документальної (камеральної) перевірки Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» був встановлений факт порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання, вказаного ним в податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що слідують за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону для надання податкової декларації.

Слухання справи відкладалось відповідно до ст. 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2009р. головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ ДПІ в м. Керчі була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» з питань своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання суми податку на додану вартість декларації з ПДВ за квітень, травень 2009р.

В результаті перевірки була встановлена несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість по декларації ПДВ за квітень 2009р., а саме в сумі 10605,82 по терміну сплати 01.06.2009р. фактично сплачено 28.09.2009р. платіжним дорученням №3, затримка в сплаті складає 119 календарних днів, а також несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість по декларації ПДВ за травень 2009р., а саме: в сумі 4648, 64 грн. по терміну сплати 30.06.2009р. фактично сплачено 13.10.09р. платіжним дорученням №833, затримка по сплаті складає 105 календарних днів; в сумі 2692,62 грн. по терміну сплати 30.06.2009р. фактично сплачено 23.10.2009р. платіжним дорученням №864 із затримкою в сплаті 115 календарних днів; в сумі 2402,46 грн. по терміну сплати 30.06.2009р. фактично сплачено 29.10.2009р. платіжним дорученням №873 із затримкою в сплаті 121 календарний день; в сумі 7198, 96 грн. по терміну сплати 30.06.2009р. фактично сплачено 10.11.2009р. платіжним дорученням №885 із затримкою сплати 133 календарних дня; в сумі 6755,96 грн. по терміну сплати 30.06.2009р. фактично сплачено 10.11.2009р. платіжним дорученням №886 із затримкою в сплаті 133 календарних дня; в сумі 6693,60 грн. по терміну сплати 30.06.2009р. фактичне сплачено 17.11.2009р. платіжним дорученням №895 із затримкою в сплаті 140 календарних днів.

Згідно висновків, викладених в акті невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість Державного підприємства рудникової геології, промислових робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» від 18.11.2009р. за №1823/15-2/00193737 за наслідками перевірки виявлені факти порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання (а.с. 52).

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Керчі відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.11.2009р. за №0002521502/0, яким застосувала до Державного підприємства рудникової геології, промислових робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» штафрні санкції у розмірі 20499,03 грн.

На підставі рішень ДПІ в м. Керчі від 18.12.2009р., ДПА в АР Крим та ДПА України, прийнятих за розглядом скарг, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого МЮ України 06.07.2001р. за №567/5758, ДПІ в м. Керчі видала податкові повідомлення-рішення №0002521502/1 від 18.12.2009р., №0002521502/2 від 11.03.2010р., №0002521502/3 від 18.05.2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, всі спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобовязань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Вказане підтверджується і вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, п. 11.4 якої передбачено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Згідно податкових декларацій з ПДВ Державного підприємства рудникової геології, промислових робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» за квітень 2009р. сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 11721 грн., а за травень 2009р. - 43195 грн. (а.с. 58-61).

В той же час, дослідивши надані позивачем платіжні доручення, в яких містяться відповідні призначення платежів на оплату поточних зобовязань протягом перевірених періодів, суд встановив, що висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.

Вказане не заперечувалось і самим відповідачем по суті, який в письмових запереченнях пояснив, що на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобовязань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Суд вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обовязок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється у звязку зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обовязок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Проте доказів звернення з позовом до позивача про стягнення податкового боргу з ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за квітень-травень 2009р. в разі неповної оплати платіжними дорученнями самостійно визначених податкових зобовязань, відповідачем не надано, тоді як відповідач самостійно погашав податковий борг позивача за рахунок поточних платежів позивача, зокрема спірні податкові зобовязання з ПДВ за квітень 2009 року були погашені платіжним дорученням з ПДВ за вересень 2009 року, спірні податкові зобовязання з ПДВ травень 2009 року були погашені платіжними дорученнями з ПДВ за жовтень-листопад 2009 року, внаслідок чого відповідач і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобовязань за квітень-травень 2009р.

За таких обставин суд вважає, що положення п.7.7 ст.7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обовязок по сплаті податкових зобовязань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Судом встановлено, що позивачем було подано за квітень-травень 2009р. декларації по податку на додану вартість, відповідно до яких позивачем було самостійно визначено податкові зобовязання по ПДВ у розмірі 11721 грн. та 43195 грн. відповідно (а.с.58-61).

Судом встановлена сплата позивачем податкових зобовязань з ПДВ за квітень травень 2009р. згідно наданих позивачем платіжних доручень: №298 від 20.05.2009р. на суму 9800 грн., призначення платежу ПДВ за квітень 2009р. ; №320 від 27.05.2009р. на суму 5500 грн., призначення платежу ПДВ за квітень 2009р.; №334 від 28.05.2009р. на суму 3100 грн., призначення платежу ПДВ за квітень 2009р.; № 353 від 10.06 .2009р. на суму 600 грн., призначення платежу ПДВ за травень 2009р.; №363 від 11.06.2009р. на суму 250 грн., призначення платежу ПДВ за травень 2009р.; № 369 від 17.06.2009р. на суму 5000 грн., призначення платежу ПДВ за травень 2009р.; № 389 від 19.06.2009р. на суму 200 грн., призначення платежу ПДВ за травень 2009р.; №393 від 23.06.2009р. на суму 3700 грн., призначення платежу ПДВ за травень 2009р.; № 395 від 24.06.2009р. на суму 3400 грн., призначення платежу ПДВ за травень 2009р.; № 410 від 26.06.2009р. на суму 3600 грн., призначення платежу ПДВ за травень 2009р. (а.с. 7-11).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем сплачено в рахунок ПДВ за квітень 2009р. суму у розмірі 18400 грн. при фактично узгоджених зобовязаннях зі сплати ПДВ у розмірі 11721 грн., отже за даними платника податків переплата за квітень 2009 року становить 6679грн.

Щодо своєчасності сплати податкових зобовязань за травень 2009 року, судом встановлено, що позивачем самостійно задекларовано 43195,00грн., тоді як в ході перевірки перевірялась сплата не всієї суми за декларацією за травень 2009 року у сумі 43195грн, а лише 30392,24грн. Судом встановлено, що позивачем сплачено в рахунок ПДВ за травень 2009р. суму у розмірі 16750 грн. при фактично узгоджених зобовязаннях зі сплати ПДВ у розмірі 43195 грн. Щодо сплати іншої частини суми ПДВ, своєчасна сплата якої перевірялась, зокрема щодо своєчасності сплати 13642,24грн. (30392,24 - 16750), позивачем вказано, що сума 13642,24грн. не сплачена.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо сплати ПДВ у більших розмірах із посиланням на платіжні доручення №№437 від 30.06.2009 на суму 2800 грн., №63 від 01.07.2009р. на суму 830 грн., №459від 07.07.2009р. на суму 7000 грн., №466 від 08.07.2009р. на суму 200 грн., №481 від 14.07.2009р. на суму 6000 грн., №508 від 16.07.2009р. на суму 3000 грн., оскільки призначенням платежу позивач самостійно визначив зобовязання зі сплати ПДВ за червень 2009р., тоді як судом перевіряється своєчасність сплати податкових зобовязань з ПДВ за травень 2009 року, що і є предметом спору. Доказів щодо зміни призначення платежу у встановленому законом порядку, позивач на зазначені суми під час розгляду справи суду не надав.

При цьому, як вбачається з наданих платіжних доручень порушення граничних строків сплати ПДВ за квітень 2009 року судом не вбачається порушень п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№298 від 20.05.2009р. на суму 9800 грн., призначення платежу ПДВ за квітень 2009р. ; №320 від 27.05.2009р. на суму 5500 грн., призначення платежу ПДВ за квітень 2009р.), отже суд дійшов висновку про сплату податкових зобовязань позивачем з ПДВ за квітень 2009 року у повному обсязі і строки, встановлені законом.

Проте, з наданих суду матеріалів вбачається порушення граничних строків зі сплати ПДВ за травень 2009р. за винятком сплачених 23429 грн. (6679грн. переплати ПДВ за квітень 2009р. + 16750 грн. сплачених позивачем в рахунок самостійно узгодженого податкового зобовязання зі сплати ПДВ за травень 2009р.=23429 грн.) у строк, встановлений п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення граничних строків зі сплати ПДВ у розмірі 19766 грн. (43195 грн. 23429 грн. =19766 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні суми штрафних санкцій виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати самостійно узгодженого податкового зобовязання зі сплати ПДВ за квітень-травень 2009р. складає 42113,24 грн. (11721 + 30392,24грн.), а розмір нарахованих штрафних санкцій складає 50% від простроченої суми податкових зобовязань.

Таким чином, відповідач вважає, що узгоджені суми по деклараціям за квітень-травень 2009р., були погашені фактично з затримкою в строки та розмірах, встановлені в акті невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість Державного підприємства рудникової геології, промислових робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» від 18.11.2009р. за №1823/15-2/00193737.

З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п.17.1.7 ст. 17 цього Закону застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених законом.

Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України «Про платіжні системи і переклад грошей в Україні» №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен направо володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст. 8).

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” немає права на самостійне без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначення призначення платежу або зарахування платежу не за призначенням, зазначеним у платіжному документі. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України “По порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181є безпідставним.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

Щодо несплати позивачем податкових зобовязань з ПДВ за травень 2009 року у сумі 13642,24грн., суд вважає, що вказана обставина також виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. штрафні санкції застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.

Доказів того, що ДПІ зверталась до суду з позовом про стягнення податкового боргу по податковій декларації з ПДВ за травень 2009 року, суду не надано, як і не надано платіжних доручень позивача з відповідним призначенням платежу по його оплаті.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обовязку і витребовує необхідні докази. Субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обовязку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобовязань.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем суду не надано.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід не тільки визнати протиправними, а й скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 16.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 21.09.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі №0002521502/0 від 23.11.2009р., №0002521502/1 від 18.12.2009р., №0002521502/2 від 11.03.2010р., №0002521502/3 від 18.05.2010р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння «Укрчорметгеологія» (98309, м.Керч, Феодосійське шосе, 32, ідентифікаційний код 00193737) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кушнова А.О.

16.09.2010