Ухвала суду № 11638247, 30.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5655/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Кучми А.Ю., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-2002»про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до суду з позовом, у якому, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, просила стягнути з відповідача в дохід держави вартість отриманих послуг за договорами підряду в сумі 2644369,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем пропущено строк, передбачений ст.250 КГ України для стягнення адміністративно-господарських санкцій, якими є санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України щодо наслідків вчинення правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити повні вимоги.

Апелянт вважає, що строк, передбачений ст.250 КГ України для стягнення адміністративно-господарських санкцій не застосовується до даних правовідносин і посилається на неоднакову практику застосування даної норми Закону різними судами.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведення ДПІ у Голосіївському районі планової перевірки ТОВ «Рембудсервіс-2002»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року складено акт від 02 лютого 2009 року № 69/1-23-06-31745169 (далі акт перевірки № 69/1-23-06-31745169), у якому зафіксовано, що на виконання умов договору від 04 лютого 2008 року № 2 ТОВ «Новоріва»виконало для ТОВ «Рембудсервіс-2002»капітальний ремонт підпірної стінки в парку ім.Т.Г.Шевченка по вул.Володимирській в м.Києві.

Укладенню цього договору передувало звернення Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембуд»до ТОВ «Рембудсервіс-2002»з листом від 30 січня 2008 року № 09 з проханням за власний рахунок розпочати ремонтні роботи підпірної стінки в парку ім.Т.Г.Шевченка по вул.Володимирській в м.Києві до укладення в установленому порядку відповідного договору. Виконання робіт передбачалось здійснити у строк до 09 березня 2008 року, вартість робіт 250 тис.грн.

12 лютого 2008 року між Ремонтно-будівельною асоціацією «Київрембуд»та ТОВ «Рембудсервіс-2002»укладено договір № 43, предметом якого є виконання останнім робіт по капітальному ремонту підпірної стінки в парку ім.Т.Г.Шевченка по вул.Володимирській в місті Києві загальною вартістю 250 тис.грн.

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року ТОВ «Рембудсервіс-2002»виконало для Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембудсервіс»роботи за договором від 12 лютого 2008 року № 43 на суму 180745,20 грн.

Відповідно до акта перевірки № 69/1-23-06-31745169 виконання ТОВ «Новоріва»підрядних робіт підтверджується актом виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 29 лютого 2008 року (УСО-000073) на загальну суму 68 351,40 грн.: в т.ч. на суму 56 982 та ПДВ на суму 11396,4 грн.

Згідно з актом перевірки № 69/1-23-06-31745169 заборгованість ТОВ «Новоріва»за договором від 04 лютого 2008 року № 2 станом на 30 вересня 2008 року складала 00 грн.

Таким чином, актом перевірки № 69/1-23-06-31745169 підтверджується, що ТОВ «Рембудсервіс-2002»та ТОВ «Новоріва»документально оформили виконання ремонтних робіт за договором від 04 лютого 2008 року № 2.

Разом з тим, як свідчать обставини справи та зібрані податковим органом докази, ремонтні роботи за вказаним договором ТОВ «Новоріва»фактично не виконувались.

Так, договір від 04 лютого 2008 року № 2 та інші документи, повязані його виконанням, від ТОВ «Новоріва»підписані Білим В.А, що сторонами не заперечувалось.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 19 серпня 2009 року засновником та керівником, а отже єдиною особою, яка вправі вчиняти дії від імені вказаного підприємства, значиться Білий Віталій Антонович.

Однак, до матеріалів справи долучено пояснення ОСОБА_2, відібране ГВПМ у Голосіївському районі м.Києва, з якого вбачається, що останній зареєстрував ТОВ «Новоріва»на своє імя за проханням інших осіб, хоча процедуру реєстрації не закінчив через хворобу, жодного відношення до діяльності підприємства не має, печатку не отримував, довіреностей від свого імені та імені підприємства не надавав, фінансово-господарську діяльність не проводив, жодних документів від імені ТОВ «Новоріва»та звітність за місцем реєстрації не підписував і не подавав.

З акту перевірки № 69/1-23-06-31745169 також вбачається, що згідно з інформаційною базою даних АІС «Податки», кількість співробітників ТОВ «Новоріва»складає 1 особу: засновник, директор, бухгалтер Білий В.А., інформація про наявність основних фондів відсутня, амортизаційні відрахування в податкових деклараціях з податку на прибуток не відображені. Співробітниками ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва встановлено відсутність ТОВ «Новоріва»та його посадових осіб за місцем реєстрації м.Київ, вул.Драгомирова, 10, корп.10.

Викладені обставини та досліджені докази у їх сукупності судова колегія вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція ТОВ «Рембудсервіс-2002»з ТОВ «Новоріва»за договором від 04 лютого 2008 року № 2 мала фіктивний характер, а вказаний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

Державна реєстрація ТОВ «Новоріва»в ЄДРПОУ на момент укладення та виконання договору не є беззастережною для висновку про те, що діяльність цього підприємства є правомірною та не виключають висновок щодо можливості укладення угод, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала займатись підприємницькою діяльністю від імені ТОВ «Новоріва»є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва.

Тому господарські відносини, вчинені ТОВ «Рембудсервіс-2002»та ТОВ «Новоріва»на підставі договору № 69/1-23-06-31745169, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (статті 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (статті 229 ЦК України).

За змістом статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок. А тому згідно з частиною 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані статтею 208 ГК України.

Так, згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності умислу у ТОВ «Рембудсервіс-2002»щодо укладення згаданого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання позивачем строку звернення до суду щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції в розмірі 68351,40 грн.

Санкція, передбачена частиною 1 статті 208 ГК України є адміністративногосподарською в розумінні статті 238 цього ж Кодексу, а, отже, може застосовуватись з дотриманням строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Так, відповідно до частини 1 статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Санкція, передбачена, частиною 1 статті 208 ГК України відповідає цьому визначенню.

Ця санкція є публічноправовою конфіскаційною адміністративногосподарською санкцією за порушення імперативної вимоги закону (яка полягає у забороні вчинення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).

Договір № 2 укладено 04 лютого 2008 року та виконано 29 лютого 2008 року, отже, адміністративно-господарська санкція могла бути застосована до відповідача не пізніше 28 лютого 2009 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 02 червня 2009 року, тобто після закінчення строку, передбаченого статтею 250 ГК України.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на неоднакове застосування даної норми Закону судами.

Зазначена вища правова позиція підтверджується Постановою Верховного суду України від 09.02.2010р. В постанові зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, установлених ст.. 250 ГК. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Черкаський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2010 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 03 жовтня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: