Рішення № 116382172, 08.01.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024м. ХарківСправа № 922/462/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вул. Тобольська, 55-а, м. Харків, 61072) до 1. Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 14095412) , 3. Фізичної особи - підприємця Голдобіної Юлії Юріївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) , 4. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права власності та витребування майна за участю :

прокурора - Владимирець А.О.

представника відповідача 1 - не з`явився

представника відповідача 2 - не з`явився

представника відповідача 3 - Жук Є.Г.

представника відповідача 4 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи - підприємця Голдобіної Юлії Юріївни, 4. ОСОБА_1 (відповідачі) згідно якої просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 41 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.08.2016 № 5373-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Голдобіною Юлією Юріївною (код НОМЕР_1 );

- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Наталії Вікторівни № 43540470 від 17.10.2018 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 251880363101, на підставі якого загальну площу нежитлових приміщень підвалу № VIII, IX, X, XI, XII, розташованих в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , змінено з 84,5 кв.м. на 86,7 кв.м.;

- припинити право власності Краєць Олега Олександровича (код НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 251880363101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2018 № 729 рішенням про державну реєстрацію № 42299738 від 30.07.2018;

- витребувати у ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 251880363101 - нежитлові приміщення підвалу № VIII, IX, X, XI, XII, загальною площею 84,5 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 ;

- судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова вказує, що Харківська міська рада порушила спосіб та порядок проведення приватизації та незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки останній жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив. Відтак прокурор вважає, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Харківська міська рада 07.07.2022 за вх.№ 6272 надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог прокурора. Також, у відзиві на позовну заяву Харківська міська рада вказує про те, що прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області лише 03.02.022, тобто з пропуском строку позовної давності.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради 26.07.2022 за вх.№ 7236 надало відзив, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень.

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова 16.08.2022 за вх.№ 8388 надав відповідь на відзив, згідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вказує, що правильним способом захисту порушеного права є визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним припиненням права власності та витребування нерухомого майна у кінцевого набувача.

Прокурор у судовому засіданні 08.01.2024 просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 3 у судовому засіданні 08.01.2024 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно позову Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова вказує, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.2 ст. 366 КК України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради. Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Єсеніна, 13.

Судом встановлено, що 25.01.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Голдобіною Ю.Ю. (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 6072, який додатковою угодою № 1 від 26.02.2016 було викладено в новій редакції.

На підставі вказаного договору в строкове платне користування орендарю було передано нежитлові приміщення підвалу № VIII, IX, X, XI, XII, загальною площею 84,5 кв.м. (технічний паспорт від 12.04.2013, інвентаризаційна справа № 51808) (надалі - майно), розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Єсеніна, 13, літ. «А-5», що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 25.12.2018.

У пункті 3.1. вказаного договору оренди було зазначено, що вартість об`єкту оренди складає 147100,00 грн., без ПДВ станом на 08.10.2015.

Відповідно до умов договору оренди орендар був зобов`язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою орендодавця (п. 4.7.). Здійснювати ремонт та реконструкцію за письмовою згодою орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства (п. 4.8.).

Згідно акту прийому-передачі від 25.01.2016 майно, зазначене у договорі оренди, було передано орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх.№ 7560 від 12.05.2016) про надання дозволу на приватизацію орендованого майна.

При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію.

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

Пунктом 41 вказаного переліку було передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Голдобіною Ю.Ю. підлягають:

- нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 84,5 кв.м.

Орендарем 12.07.2016 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3336 про приватизацію орендованого майна.

На підставі заяви орендаря від 12.07.2018 Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 15.07.2018 направлено лист № 11309 ФОП Бєлих Б.М., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

СОД ФОП Бєлих Б.М. 10.08.2016 складено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна станом на 31.07.2016 склала 171000,00 грн., без ПДВ.

Вивченням вказаного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.

У подальшому, 31.08.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Голдобіною Ю.Ю. укладено договір купівлі-продажу № 5373-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1687, на підставі якого шляхом викупу за 205200,00 грн., з ПДВ, у власність ФОП Голдобіної Ю.Ю. перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору № 6072 від 25.01.2016, а саме: нежитлові приміщення підвалу № VIII, IX, X, XI, XII, загальною площею 84,5 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Єсеніна, 13, літ. «А-5». Акт прийому-передачі складений 29.09.2016.

Дослідивши п. 41 додатку до рішення Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16, суд зазначає, що даний пункт є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна, ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України Про приватизацію державного майна, ст.ст. 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/16 (далі - Програма).

Відповідно до п. 5.4 вказаної програми продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна, приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України Про приватизацію державного майна, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України Про приватизацію державного майна, порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна, з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна, об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Згідно зі ст. 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.

Згідно з п.п. 3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу. А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Порядку, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003.

Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з цим, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів здійснення ФОП Голдобіною Ю.Ю. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді.

У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві Голдобіної Ю.Ю. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

Отже, ФОП Голдобіна Ю.Ю. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавала документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Тобто, відповідний пункт рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а спірний договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства і підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, визначеною ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, а саме: невідповідність змісту договорів вимогам ч. 2 ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку, як зазначено вище, порушено.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Входячи з положень ст.ст. 203, 216 ЦК України вимогу щодо реституції за недійсним правочином можливо пред`явити лише стороні договору.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У зв`язку з вищевикладеним, спірний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.08.2016 № 5373-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Голдобіною Ю.Ю., підлягає визнанню недійсним.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2018 № 684 право власності на спірне майно, перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ).

В свою чергу ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу від 30.07.2018 з ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на підставі якого у власність останнього перейшло спірне майно.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 17.10.2018 № 30660318 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. прийнято рішення про внесення змін до спірного об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 251880363101, а саме: змінено площу з 84,5 кв.м. на 86,7 кв.м. Індексний номер рішення 43540470 від 17.10.2018.

Згідно зі ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 184 ЦК України, якщо річ наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, то така річ є визначеною індивідуальними ознаками.

Об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову (постанова КЦС у складі ВС від 14.02.2018 у справі № 477/221/16-ц).

Зі змісту ст. 331 ЦК України вбачається, що новоствореним є майно, яке є новозбудованим. Тому, якщо набувачем жодного нового майна не створювалось, а лише було змінено в реєстрі вже існуюче майно, то створені внаслідок такої зміни об`єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України. Цю позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011.

Крім того, судами також має враховуватися критерій пов`язаності новоствореного приміщення з раніше існуючим майном. Так, не є новоствореним об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Застосування цього критерію дозволило судам касаційної інстанції дійти висновку, що добудова десятого поверху до вже збудованих дев`яти не спричиняє створення нового майна і дозволяє власнику витребувати поліпшену 10-ти поверхову будівлю (постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011). Також цей критерій дозволив Верховному Суду України дійти висновку, що чотири нові квартири, утворені в результаті реконструкції, не є іншим (новоствореним) об`єктом нерухомості, відмінним від трьох раніше існуючих квартир (постанова Верховного Суду України від 06.06.2016 у справі № 6-121цс16).

Таким чином, об`єкт віндикаційного позову - перелічене вище майно з реєстраційним номером 251880363101, що підлягає віндикації - існувало на момент приватизації та існує на теперішній час в реконструйованому вигляді. Отже, змінилися лише індивідуальні ознаки цього майна.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувана за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Враховуючи викладене, а також те, що спірне майно вибуло поза волею власника - Харківської міської територіальної громади, воно підлягає витребуванню у ОСОБА_1 в комунальну власність Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

Разом з цим, вирішуючи спори щодо витребування майна, суд не може залишити без уваги той факт, що власниками спірного майна/його частки були/є певні особи, і що без вирішення питання щодо скасування державної реєстрації права власності попередніх власників виконати таке судове рішення буде неможливо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 №820/3534/17).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16.01.2020), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно з абз.3 ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, ухвалюючи рішення про витребування майна на користь дійсного власника, суд, з метою ефективного захисту прав власника, має скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем, який не набув право власності на це майно на законних підставах.

У ч. 1 ст. 346 ЦК України наведено перелік підстав припинення права власності, а ч.2 вказаної статті передбачено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до абз. 5 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції, відповідно до якої, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

При цьому, за змістом абз.3 ч.3 вказаної норми Закону, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постанові від 23.06.2020 у справі №922/2589/19 КГС ВС відмітив, що належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у справі.

Разом з тим, Харківською міською радою у справі було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на те, що прокуратурі про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 та про існування спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.08.2016 № 5373-В-С стало відомо під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002, після витребування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 вищевказаних матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо вказаного об`єкту нерухомого майна, суд приходить до висновку, що прокурором строк на звернення до суду пропущено з поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє клопотання прокурора про поновлення строку на звернення до суду та поновлює прокурору строк на звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки судом поновлено прокурору строк на звернення до суду з відповідним позовом, заява Харківської міської ради про застосування строків позовної давності відхиляється судом.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору у розмірі 13002,00 грн. покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п. 41 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.08.2016 № 5373-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Голдобіною Юлією Юріївною (код НОМЕР_1 ).

Скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Наталії Вікторівни № 43540470 від 17.10.2018 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 251880363101, на підставі якого загальну площу нежитлових приміщень підвалу № VIII, IX, X, XI, XII, розташованих в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , змінено з 84,5 кв.м. на 86,7 кв.м.

Припинити право власності Краєць Олега Олександровича (код НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 251880363101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2018 № 729 рішенням про державну реєстрацію № 42299738 від 30.07.2018.

Витребувати у ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 251880363101 - нежитлові приміщення підвалу № VIII, IX, X, XI, XII, загальною площею 84,5 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3250,50 грн. судового збору.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3250,50 грн. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Голдобіної Юлії Юріївни ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3250,50 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3250,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "18" січня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/462/22