Постанова № 11636872, 21.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2010 року 15:33 № 2а-13446/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомандування Сухопутних військ Збройних Сил України

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників:

від позивача : не прибув (заява без участі)

від відповідача: Гучок В.В. (довіреність №4013/9/10-214 від 11.08.2009р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Командування Сухопутних військ Збройних Сил України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0003232303/0 від 27.05.09р., №0003232303/1 від 14.07.09р., №0003232303/3 від 08.10.09р. та зобовязання податкові органи не надсилати у подальшому таких повідомлень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивач не є та не зобовязаний реєструватися платником податку на додану вартість. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник позивача звернувся з клопотанням (вх. №03-15/10456 від 03.08.10р.) про розгляд справи за відсутності представника Командування Сухопутних військ Збройних сил України та просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість на загальну суму 1444484,50 грн. за період січень 2006 року по грудень 2008 року, чим порушено вимоги пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесене податкове повідомлення рішення №0003232303/0 від 27.05.2009р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку військової частини А-0105 (код ЄДРПОУ 22991037) з питань взаємовідносин з ЗАТ «Українські вертольоти»(код ЄДРПОУ 31792885) за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008р. та складено акт перевірки №777/23-03/22991037 від 19.05.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 444 484,50 грн. за період січень 2006 року по грудень 2008 року .

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», стало укладення між Військовою частиною А-0105 та ЗАТ «Українські вертольоти»договору №01/2003-06 від 18.06.03р. оренди суден армійської авіації. При цьому, у періоді що перевірявся, військова частина А-0105 не була зареєстрована платником податку на додану вартість, і відповідно, на суму орендної плати не нараховувався податок на додану вартість за січень 2006 р. грудень 2008 р. у сумі 1444484,50 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення від 27.05.09 р. №0003232303/0, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 2495412,24 грн., в т.ч. 1385364,90 грн. - основний платіж, 1110047,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками апеляційного оскарження, скарги Командування Сухопутних військ збройних сил України залишені без задоволення, рішення без змін, та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесені нові податкові повідомлення рішення №0003232303/1 від 14.07.09р., №0003232303/3 від 08.10.09р

Правомірність вказаних повідомлень рішень є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено актом перевірки, між Військовою частиною А0105 (Орендодавець) та ЗАТ «Українські вертольоти»(Орендар) укладено договір оренди повітряних суден армійської авіації №01/2003-06 від 18.06.2003р., предметом якого є оренда повітряних суден для проведення авіаційних робіт, авіаперевезень: вантажів, пасажирів, пошти, тощо на території України та за її межами. При цьому, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України. Розмір орендної плати за кожен наступний, місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В акті перевірки зазначено, що до договору від 18.06.03 № 01/2003-06 було укладено додаткові угоди, а саме: №1 від 18.06.03; №2 від 11.09.03; №3 від 26.03.04; №4 від 18.06.07.

Відповідно до додаткових угод про внесення змін та доповнень до договору №01/2003-06 від 18.06.03, військова частина А0105 та ЗАТ «Українські вертольоти»продовжували термін оренди вертольотів, керуючись пунктом 17.2 Договору оренди.

В акті перевірки вчинено запис, що протягом 2006 - 2008рр. було перераховано кошти за орендну плату в розмірі 7 222 422,50 грн., в т. ч.: за 2006р. - 910 288,64 грн., за. 2007р. - 2 138 077,10 грн.; за 2008р. - 4 174 056,76 грн. Нарахування орендної плати здійснювалось без ПДВ.

Протягом січня 2006р. - травня 2007р. кошти за орендну плату перераховувались на рахунок Головного Фінансово-економічного управління (код ЄДРПОУ 22990305); з червня 2006р. по грудень 2008р. кошти перераховувались на рахунки фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 24982404).

При цьому, як зазначено в акті та не заперечується позивачем, військова частина А-0105 не була зареєстрована платником податку на додану вартість, та, відповідно, на суму орендної плати не нараховувався податок на додану вартість.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 Закону №168/97-ВР, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій, з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,0 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон 334/94-ВР) лізинговою, або орендною, операцією вважається господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) під відсоток і на певний термін.

Усі лізингові (орендні) операції поділяються на два види: фінансовий лізинг (оренда) та оперативний лізинг (оренда).

Підпунктом 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону №334/94-ВР визначено, що оперативним лізингом (орендою) є господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає за умовами договору оперативного лізингу (оренди) передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачено фінансовим лізингом (орендою). На відміну від фінансового лізингу при оперативному лізингу (оренді) перехід права власності на майно, надане орендодавцем у користування орендарю, не відбувається.

Підпунктом 3.2.2 п. 3.2 ст. З Закону №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено норму, відповідно до якої не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. З Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно п. 4.1. ст.4 Закону №168/97-ВР, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг)».

Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону №1б8/97-ВР, податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Обчислення податкових зобов'язань з ПДВ і формування податкового кредиту за зазначеними операціями здійснене відповідачем в загальному порядку, встановленому пунктами 7.3-7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

При здійсненні операцій з оперативної оренди майна податкові зобов'язання з ПДВ (згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) у платника виникають за фактом здійснення першої події, тобто: або на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок (у касу) платника в оплату товарів (робіт, послуг); або на дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дату оформлення акта виконаних робіт (послуг).

Закон України від 21.09.1999р. № 1076-XIV «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»(далі - Закон №1076) визначає правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлює умови і гарантії її організації та державної підтримки.

У статті 1 Закону №1076 зазначено, що господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність, у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.

Відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності у Збройних Силах України, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.2 Закону №1076).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується доводами податкового органу, що військові формування підпадають під вимоги ст. 2 Закону №168/97-ВР, отже, вони повинні зареєструватись як платники ПДВ та нараховувати податок на додану вартість.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-111, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, суд погоджується з висновками акту перевірки щодо заниження військовою частиною А0105 податку на додану вартість в розмірі 1385364,90 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.00 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп.6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 №110, передбачено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно до нараховує суму, податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, на підставі яких останнім були винесені податкові повідомлення рішення №0003232303/0 від 27.05.09р., №0003232303/1 від 14.07.09р., №0003232303/3 від 08.10.09р за порушення позивачем пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та як наслідок нараховані штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо п.4 позовних вимог стосовно зобовязання податкові органи не надсилати у подальшому повідомлень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають субєктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від субєкта владних повноважень враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього Відповідач повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

Суд звертає увагу сторін на те, що субєкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Таким чином, позовна вимога щодо зобовязання Відповідача не надсилати в подальшому таких повідомлень-рішень є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Командування Сухопутних військ Збройних сил України задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович