Постанова № 11636536, 12.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.12

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2010 року Справа № 2а-3947/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Захарової О.В.

секретаря судового засідання: Шабаліної О.С.

за участю:

представника позивача: Носової Ю.М.(довіреність №1 від 09.03.2010)

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Старобільському та Біловодському районах Луганської області до виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський Райсількомунгосп» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 553,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Старобільському та Біловодському районах Луганської області до виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський Райсількомунгосп» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 553,79 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ВП ТОВ «Старобільський Райсількомунгосп» зареєстроване у відділенні ВВД ФССНВПЗ в Старобільському та Біловодському районах Луганської області за реєстраційним номером 1218000434 від 19.04.2001 року та віднесено до 52 класу професійного ризику та встановлений страховий тариф 2,42 від фонду оплати праці працівників підприємства.

Станом на 01.04.2010 підприємство має заборгованість по страховим внескам перед ВВД ФССНВПЗ в Старобільському та Біловодському районах Луганської області в сумі 553,79 грн.

У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по страховим внескам у розмірі 553 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Через представника позивача надав суду заяву про визнання адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що субєкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із Законом України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV)регламентовано, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, здійснює збір та акумулювання страхових внесків.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідач - виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільський Райсількомунгосп» згідно довідки №7736 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстроване в якості юридичної особи (а.с.9).

У відповідності до ст.ст. 6, 7 Закону №1105-XIV юридичні особи або структурні підрозділи із відокремленим балансом є страхувальниками з обов'язкового страхування від нещасних випадків.

Виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільський Райсількомунгосп» у відповідності із вимогами статті 10 Закону 1105-XIV взятий на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області за реєстраційним номером 1218000434 від 19.04.2001 року.

Частиною 2 ст. 45 Закону встановлено, що роботодавець як страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно із ч. 8 статті 47 Закону страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, затверджено Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Інструкція).

Розділом 4 Інструкції встановлено порядок обчислення та строки сплати страхових внесків до Фонду.

Страхові внески сплачуються в день перерахування коштів на особові рахунки - страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків.

Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків. (п. 4.12 Інструкції).

Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду (п. 4.13 Інструкції).

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України 22 лютого 2001 року N 2272-III «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (із змінами і доповненнями) (далі Закон N 2272-III) структурним підрозділам встановлені страхові тарифи у розмірі фіксованих відсотків від фактичних витрат на оплату праці.

У відповідності до ст.1 Закону N 2272-III відповідачу встановлений страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) 0,59 %.

Відповідно до п.5.1 Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством.

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Згідно розрахункової відомості за І квартал 2010 року, підприємство має недоїмку зі сплати страхових внесків у сумі 553,79( а.с.10).

Сума заборгованості відповідача зі сплати страхових внесків підтверджується актом звірки розрахунків за підписами уповноважених представників сторін (а.с.15).

Також відповідачем отримана претензія позивача від 13.05.2010 року на суму 553,79 грн. (а.с. 16).

До теперішнього часу сума заборгованості зі сплати страхових внесків відповідачем не сплачена.

Таким чином, сума заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 553,79 грн. обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дії відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України №1105-XIV від 23.09.1999 „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 112, 136, 158 - 163

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Старобільському та Біловодському районах Луганської області до виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський Райсількомунгосп» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 553,79 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський Райсількомунгосп» (і.к. 25938440) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старобільському та Біловодському районах Луганської області (92700, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, пл.. Товарна, 2, р/р 25006710588, АБ «Укркомунбанк» банк УДК м. Луганська, МФО 804013, код 25938440) заборгованість по страховим внескам в сумі 553,79 грн.( пятсот пятдесят три гривні сімдесят девять копійок) .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 16 липня 2010 року.

СуддяО.В. Захарова