Рішення № 116361416, 16.01.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1737/21

провадження № 2-кас/340/25/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Дмитрівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області (площа Перемоги, 4, с. Дмитрівка, Кропивницького р-ну Кіровоградської обл., 27422, ЄДРПОУ 04365267)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26 лютого 2021 року №230;

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області затвердити проект землеустрою та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3522281900:02:000:5577, яка знаходиться на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених законом, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 19.04.2021 (суддя Сагун А.В.) відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т. 1 а.с. 50).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, позов задоволено.

Відповідач із вказаними судовими рішеннями не погодився та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2023 касаційну скаргу Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області задоволено частково, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023, справу передано для розгляду судді Науменку В.В. (т. 2 а.с. 91).

Ухвалою від 06.11.2023 справу прийнято суддею до свого провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т. 2 а.с. 92).

У період часу з 21.12.2023 по 22.12.2023 та з 28.12.2023 по 05.01.2024 (включно) розгляд справи не відбувався у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.

Від відповідача до суду 05.05.2021 надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що бажана земельна ділянка мала бути сформована за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га на 33 земельні ділянки, у тому числі - спірну земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3522281900:02:000:5577. Водночас, такого поділу фактично не відбулось, оскільки технічну документацію щодо поділу земельної ділянки 3522281900:02:000:9047 не було затверджено через чисельні порушення вимог чинного законодавства при складанні такої технічної документації, про що винесено рішення Дмитрівської сільської ради №140 від 26.02.2021. Крім цього, зазначається, що до проекту землеустрою не було долучено позитивного висновку про розгляд документації із землеустрою, бажана земельна ділянка частково співпадає з територією об`єкту природно-заповідного фонду Ботанічної пам`ятки природи «Ковилові горби під Поповим», а також допущено порушення вимог чинного законодавства під час проведення землевпорядних та геодезичних робіт при виготовленні проекту землеустрою (т. 1 а.с. 55-63).

19.05.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач наполягає на обґрунтованості позовних вимог, посилається на норми закону та судову практику щодо наявності чітко визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, та наголошує, що у даному випадку таких підстав у відповідача не було. Зазначає на помилковості доводів відповідача про наявність на території спірної земельної ділянки об`єкту природно-заповідного фонду (т. 1 а.с. 81-83).

31.05.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення, відповідно до якого відповідач наполягає на відсутності висновку про погодження спірного проекту землеустрою, оскільки такий висновок направлявся адвокатом позивача окремо від проекту землеустрою, що не передбачено чинним законодавством. Також відповідач наполягає на розташуванні на спірній земельній ділянці об`єкту природно-заповідного фонду, на підтвердження чого посилається на Публічну кадастрову карту України та зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на спростування таких обставин (т. 1 а.с. 93-95).

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Іванковецької сільської ради від 17 листопада 2020 року №1763 позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою (т. 1 а.с. 14-зворот).

На підставі зазначеного рішення розроблено проект землеустрою, що пройшов погодження згідно з висновком експерта державної експертизи від 02 грудня 2020 року №17542/82-20 (т. 1 а.с. 11-31).

07 грудня 2020 року, державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду проекту землеустрою видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3512085032020. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка має кадастровий номер 3522281900:02:000:5577 (т. 1 а.с. 32-34).

У грудні 2020 року позивачем подано до відповідача на затвердження зазначений проект землеустрою.

23 лютого 2021 року представником позивача подано до відповідача висновок про розгляд документації із землеустрою (т. 1 а.с. 42).

Рішенням Дмитрівської сільської ради від 26 лютого 2021 року №230 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обкутувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а саме:

- зазначена земельна ділянка сформована за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка не відповідає вимогам чинного законодавства та не затверджено відповідно до абзацу 4 пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України (далі ЗК України);

- проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 не відповідає статті 50 Закону України «Про землеустрій» (відсутні матеріали погодження);

- до земельної ділянки, що відводиться, входить частина об`єкта природно-заповідного фонду Ботанічної пам`ятки природи «Ковилові горби під Поповим», створеної рішенням Кіровоградської обласної ради від 13 лютого 1995 року №31;

- в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності не вказано охоронну зону навколо об`єкта природно-заповідного фонду Ботанічної пам`ятки природи «Ковилові горби під Поповим» створеної рішенням Кіровоградської обласної ради від 13 лютого 1995 року №31;

- не дотримано вимоги пункту 3.2 «Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт» (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 лютого 2014 року № 65), а саме: створені виконавцями робіт топографо-геодезичні і картографічні матеріали підписуються керівником суб`єкта господарювання та сертифікованим інженером-геодезистом;

- в проекті землеустрою відсутня відомість перетворення координат із системи СК-63 у систему УСК-2000, що не відповідає Порядку використання Державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02 грудня 2016 року № 509);

- згідно з технічними характеристиками приймача GPS TRIMBLE 5700, за допомогою якого здійснювались геодезичні роботи, базисна лінія становить до 30 км, а в схемі GNSS- спостережень від базової станції до земельної ділянки вказано 44,844 км (т. 1 а.с. 35).

Незгода позивача з таким рішенням стала підставою для звернення до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За змістом частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1ЗК України).

При цьому за правилами частини сьомої статті 186-1 ЗК України кожен орган, зазначений у частинах першій - третій цієї статті здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема, з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою або рішення про відмову у переданні земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Верховним Судом неодноразово застосовувався правовий висновок, викладений зокрема у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 та від 22 жовтня 2020 року у справі № 808/3083/17, від 22 вересня 2022 року у справі №240/8903/19 та інших про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Водночас, суд зазначає, що обставини справи, що розглядається, є іншими, аніж у наведених судових справах.

Зокрема, судом встановлено, що спірна земельна ділянка була сформована не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а за технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка у даному випадку не була затверджена у встановленому законом порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3522281900:02:000:5577 площею 2,0000 га була сформована за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га на 33 земельні ділянки.

Відповідно до частин 1-5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 6 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Пунктом й частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" визначено такий вид документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За приписами статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Частиною 12 статті 186 ЗК України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується:

- у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

- у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем;

- у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Отже, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 відноситься до комунальної власності, саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, уповноважений розпоряджатися такою земельною ділянкою, мав погодити її поділ, унаслідок чого мала бути сформована спірна земельна ділянка.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Дмитрівської сільської ради №140 від 26.02.2021 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на території Іванковецької сільської ради в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (т. 1 а.с. 71).

Вказаним рішенням визначено ряд недоліків при розробці технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також наголошено на відсутності погоджень від суміжних землекористувачів та органу місцевого самоврядування відповідної технічної документації.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою, розроблено та погоджено в органах Держгеокадастру відповідний проект землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281900:02:000:5577 площею 2,0 га а також подано його на затвердження до Дмитрівської сільської ради до закінчення процесу з поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, тобто до моменту належного формування земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:5577 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047, що свідчить про порушення встановленого законом порядку формування земельної ділянки, як одного з етапів процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, який має передувати затвердженню проекту землеустрою.

Верховний Суд, переглядаючи цю справу у касаційному порядку, в постанові від 20.10.2023 року, серед іншого, відзначив, що факт отримання погодження Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області проекту землеустрою (висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 02 грудня 2020 року № 17542/82-20) у контексті обставин цієї справи не може бути безумовною підставою для затвердження позивачу проекту землеустрою, оскільки залишилось нез`ясованим питання можливості проходження процедури розробки проекту землеустрою, його погодження і затвердження до моменту закінчення процедури поділу земельної ділянки.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду та вищевикладені обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку про передчасність звернення позивача з заявою про затвердження проекту землеустрою, що виключало можливість для відповідача прийняти інше законне рішення, аніж про відмову у затвердженні такого проекту землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО