Рішення № 116358849, 17.01.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:461/1626/23

Провадження №: 2/755/932/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді: Катющенко В.П. розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу, що становить 552 807,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.06.2022 надала відповідачу суму, що становить 442 172,25 грн., що еквівалентно 15 117,00 доларів США, про що свідчить договір позики від 24.06.2022. Відповідач зобов`язувався повернути вказані кошти до 15.12.2022. Станом на день подання позовної заяви згідно п.2.вказаного договору курс НБУ становить 36,5686 грн., тобто сума до повернення еквівалентно у гривні становить 552 807,53 грн. На звернення з проханням повернути гроші відповідач жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору. У зв`язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов`язання, а також уникнення мирного вирішення спору вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.06.2023 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем було отримано 19.07.2023.

Відповідачем до суду відзиву на позовну заяву подано не було, позивачем додаткових пояснень також до суду подано не було.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 24.06.2022 ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1926 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, позикодавець передала, а позичальник прийняв позику в сумі 442 172,25 (чотириста сорок дві тисячі сто сімдесят дві) гривні 25 копійок, що еквівалентно 15 117,00 (п`ятнадцяти тисячам сто сімнадцяти) доларам США 00 центам, згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 24 червня 2022 року, затвердженого 24 лютого 2022 року (1 долар США - 29,25 грн.). Сторони домовились, що позика надається без сплати процентів за користування грошима.

Згідно п. 2 Договору, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою або у безготівковому порядку позику в гривнях, що буде еквівалентною 15 117,00 (п`ятнадцяти тисячам сто сімнадцяти) доларам США 00 центам згідно офіційного курсу Національного банку країни станом на день повернення позики, в строк до 15 (п`ятнадцятого) грудня 2022 року. Позичальник може повернути позикодавцеві позичену суму грошей і до закінчення вказаного терміну та повертати позику частинами.

На підтвердження факту повернення частини позики позикодавець зобов`язана видати позичальнику письмову розписку про отримані кошти. Факт перерахування коштів у безготівковому порядку підтверджуватиметься банківським платіжними документами. Після повернення позики в повній сумі позикодавець повинна повернути позичальнику цей договір. У разі неможливості повернення договору позикодавець повинна вказати про це у розписці про повернення позики, яку вона видасть. Наявність договору або розписки у позичальника підтверджує виконання нею свого обов`язку.

У п. 14 Договору сторони визначили, що цей договір вступає в силу і вважається укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження факу передачі грошей позичальник надає позикодавцеві розписку, що вчиняється на цьому договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір містить відповідну розписку ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 у позику грошових коштів в сумі 442 172,25 грн., що еквівалентно 15 117,00 доларів США.

За договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та у порядку, що передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За нормою ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимог ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до п.п. 3 п. 4 Договору, крім того, сторони домовилися, що документом, який підтверджує прострочення виконання позичальником зобов`язання та безспірність заборгованості, буде також письмове нагадування (у вигляді заяви) позикодавця про суму заборгованості, яка підлягає поверненню, та строк платежу, передане зі зворотним повідомленням позичальникові у порядку, передбаченому статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Убачається, що позивачкою п.п. 3 п. 4 Договору виконано не було, оскільки до суду останньою не було подано будь-яких доказів на підтвердження направлення позичальнику письмового нагадування (у вигляді заяви) про суму заборгованості, яка підлягає поверненню, із зазначенням строку платежу, передане зі зворотним повідомленням позичальникові у порядку, передбаченому статтею 84 Закону України «Про нотаріат», як того вимагає укладений сторонами договір позики, що свідчить про невиконання умов договору позикодавцем, а у сукупності дає суду підстави для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 549, 550, 612, 625, 626, 627, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: