Ухвала суду № 116356582, 10.01.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

10.01.2024 Справа № 914/3348/23

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт», в сумі 116444163,00 грн.

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паблік Фінанс», м. Львів

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (79067, м. Львів, вулиця Бескидська, будинок 41; ідентифікаційний код 39770434)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Лабай Х.А.

За участю представників:

від ТзОВ «Фінансова компанія «Паблік Фінанс»: Стасишин Р.М.

від боржника: не з`явився;

розпорядник майна: Плесканка О.В.

від ОСОБА_1 : Цястун Р.П.

від ОСОБА_2 : Жила В.С.

від ТзОВ «АГРО-ЕКО ХХІ»: Сергійчук Ю.В.

від СТзОВ «Зоря»: Сергійчук Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паблік Фінанс» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (79067, м. Львів, вулиця Бескидська, будинок 41; ідентифікаційний код 39770434).

Ухвалою суду від 14.11.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паблік Фінанс» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (79067, м. Львів, вулиця Бескидська, будинок 41; ідентифікаційний код 39770434) прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 22.11.2023.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (79067, м. Львів, вулиця Бескидська, будинок 41; ідентифікаційний код 39770434); визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паблік Фінанс» (ідентифікаційний код 40090917) в сумі 913300,00 грн заборгованості, 60300,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого, 26840,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (ідентифікаційний код 39770434); введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (ідентифікаційний код 39770434; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Плесканку Олега Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1779 від 21.12.2016, поштова адреса: а/с 9859, м. Львів, 79038; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); постановлено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (ідентифікаційний код 39770434); призначено попереднє засідання суду.

На розгляд Господарського суду Львівської області від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» в сумі 116438795,00 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 покликається на те, що 19.08.2019 між ним, як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальником, було укладено договір поворотної позики (далі за текстом договір позики), згідно з яким позикодавець, в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов`язався надати позичальнику безвідсоткову позику в сумі 78300000 (сімдесят вісім мільйонів триста тисяч) гривень 00 копійок, еквівалентній 3100900 (три мільйони сто тисяч дев`ятсот) доларів США, а позичальник прийняти від позикодавця позику і повернути її у визначений цим договором строк.

Заявником констатується факт надання ним позичальникові позики на суму 78300000,00 грн., яка еквівалентна 3100900,00 доларів США, що підтверджується власноручною розпискою позичальника, виданою 19.08.2019.

Заявником також зазначається, що у відповідності з пунктом 2.1 договору позики в редакції додаткової угоди від 30.06.2020 до цього договору, сума позики підлягала поверненню не пізніше 05 вересня 2023 року.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відповідальністі боржника заявник грошових вимог покликається на те, що з метою забезпечення виконання позичальником взятого за договором позики зобов`язання, між ТОВ «Твін Експерт», як поручителем, та заявником, як кредитором, було укладено договір поруки від 19 серпня 2019 року (далі за текстом договір поруки).

Так, заявником зазначається, що згідно з пунктом 1 договору поруки, в редакції додаткової угоди від 30.06.2020 до цього договору, поручитель поручався перед ним за виконання ОСОБА_3 (позичальником) в повному обсязі обов`язку за договором позики від 19.08.2019, а саме: повернення в термін до 05.09.2023 грошових коштів в гривні, еквівалент яких на дату повернення складатиме 3100900 доларів США.

Заявником стверджується той факт, що сума позики не була повернута позичальником у строк та порядку, які встановлювалися договором позики, а відтак, вказує на наявність умов для відповідальності поручителя за порушення зобов`язання позичальником.

Доводячи існування основного зобов`язання, а отже, юридичного значення правочину щодо встановлення забезпечення, заявник покликається на знаходження в нього оригіналу виданої позичальником розписки (боргового документа), чим засвідчується невиконання останнім свого обов`язку.

Крім цього, доводячи вказану обставину, заявник також посилається на заяву позичальника, видану 22.08.2023, яка посвідчена державним нотаріусом Матіасом Драхслером та апостильована головою окружного суду у м. Відні, згідно з якою позичальником, зокрема, але не виключно, визнаються наступні факти: отримання 19 серпня 2019 року в позику грошових коштів на суму 78300000 гривень, еквіваленту 3100900 доларів США; невиконання ним станом на дату написання цієї заяви (22.08.2023) зобов`язань за договором позики на вказану суму.

Ухвалою суду від 28.12.2023 заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника було прийнято до розгляду.

Розпорядник майна у повідомленні щодо розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника (вих. №01-2/01/24 від 01.01.2024) визнав грошові вимоги в повному обсязі.

Представник боржника також повністю визнав грошові вимоги, про що письмово повідомив суд заявою від 09.01.2024.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 слід визнати повністю, зважаючи на наступне.

Між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальником, було укладено договір поворотної позики від 19 серпня 2019 року, згідно з яким позикодавець, в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов`язався надати позичальнику безвідсоткову позику в сумі 78300000 (сімдесят вісім мільйонів триста тисяч) гривень 00 копійок, еквівалент якої за згодою сторін становив 3100900 (три мільйони сто тисяч дев`ятсот) доларів США, а позичальник - прийняти від позикодавця позику і повернути її у визначений цим договором строк (п. 1.1 договору позики).

Позикодавець зобов`язувався передати позику одразу після підписання цього договору, шляхом передачі готівки з рук позикодавця в руки позичальника, на підтвердження чого позичальником мала бути видана розписка (п. п. 3.1. 3.3. договору позики).

Судом встановлено, що з метою виконання зобов`язань за договором позики в цій частині, позикодавець передав позичальникові грошові кошти в сумі 78300000,00 грн., еквівалентній на цю дату 3100900 доларів США згідно офіційного курсу НБУ, що підтверджується виданою позичальником 19.08.2019 власноручною розпискою.

Відповідно до п. 2.1. договору позики, в редакції додаткової угоди від 30.06.2020 до цього договору, позичальник зобов`язувався не пізніше ніж 05 вересня 2023 року повернути позикодавцеві суму позики в гривнях, що на дату повернення буде еквівалентом 3100900 доларів США згідно офіційного курсу НБУ.

У відповідності з пунктами 3.4 - 3.5 договору позики така повертається шляхом передачі готівки з рук позичальника в руки позикодавця. Підтвердженням повернення позики є передача позикодавцем розписки позичальникові та підписаний сторонами акт підтвердження повернення позики (додаток №2 до цього договору).

Надаючи оцінку цим правовідносинам суд відзначає, що укладений між сторонами договір поворотної позики за своїм змістом та правовою природою є договором позики та підпадає під правове регулювання статей 1046-1051 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 520/11358/15-ц (провадження № 61-7539св21) зроблено наступний висновок: «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином судом констатується, що надані заявником докази підтверджують факт укладення договору позики та засвідчують отримання позичальником від кредитора (заявника) грошових коштів, обумовлених цим договором.

Також у згадуваній вище постанові Верховний Суд виснував, що «згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок».

Водночас в частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, за умов наявності в нього боргового документа. Тобто наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18), від 07 серпня 2019 року у справі № 753/22661/14 (провадження № 61-10263св19), від 11 червня 2020 року у справі № 753/20532/14-ц (провадження № 61-46033св18), від 17 лютого 2021 року у справі № 233/4822/18 (провадження № 61-20667св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 266/5745/18 (провадження № 61-7017св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 640/9165/19 (провадження № 61-14705св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18 (провадження № 61-12851св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 570/5689/16 (провадження № 61-258св21).

Судом встановлено, що на момент розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника в заявника перебуває оригінал боргової розписки від 19.08.2019, виданої ОСОБА_3 про отримання суми позики, який оглянуто в судовому засіданні разом з усіма іншими оригіналами документів, які долучені до вказаної заяви.

Зокрема судом також оглянуто оригінал заяви від 22 серпня 2023 року, наданої ОСОБА_4 (позичальником), що посвідчена державним нотаріусом Матіасом Драхслером, з проставлення апостиля голови окружного суду у Відні, запровадженого Гаазькою Конвенцією від 1961 року.

Згідно з положеннями Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції (згода на обов`язковість Конвенції надана Законом України від 10.01.2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» та набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання з 22.12.2003).

Наведене вище визнається судом як належний та допустимий доказ у справі, яким додатково підтверджуються наступні обставини: укладення договору позики від 19.08.2019 та додаткової угоди від 30.06.2020 до цього договору; передача позичальникові 19.08.2019 суми позики в розмірі 78300000 грн., еквівалентному 3100900 доларів США; невиконання позичальником станом на 22.08.2023 зобов`язань щодо повернення суми позики.

Таким чином, враховуючи наявність у заявника (кредитора) оригіналу боргового документа (розписки про отримання позики, виданої ОСОБА_3 19.08.2019), а також враховуючи зміст заяви від 22.08.2023, наданої ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про невиконання останнім зобов`язання щодо повернення суми позики в порядку та строк, що визначені договором позики.

Разом з тим, судом відзначається, що грошові вимоги до боржника заявлені на підставі договору поруки від 19.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Твін Експерт» (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 30.06.2020 до цього договору).

Оцінюючи наявність підстав для відповідальності поручителя за зобов`язаннями позичальника, що виникли на підставі договору позики, судом відзначається наступне.

Так, судом встановлено, що рішенням власника (учасника) ТОВ «Твін Експерт» від 19.08.2019 №1908/1 в складі ОСОБА_3 , який володів часткою, що складала 100% статутного капіталу Товариства, вирішено виступити поручителем, зокрема перед ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики; уповноважено директора ТОВ «Твін Експерт» Боднарчука О.В. на укладення та підписання від імені Товариства, зокрема договору поруки з ОСОБА_1 .

За означеного між ОСОБА_1 , як кредитором, та ТОВ «Твін Експерт», як поручителем, було укладено договір поруки від 19.08.2019, згідно з яким поручитель поручався перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за договором позики.

Відповідно до змісту п. 1 договору поруки в редакції додаткової угоди від 30.06.2020 до цього договору, порукою забезпечувалося виконання обов`язку позичальника в повному обсязі, а саме: повернення ним у термін до 05 вересня 2023 року суми позики у гривнях, еквівалентної на дату повернення 3100900 доларів США згідно офіційного курсу НБУ.

Пунктом 8 договору поруки встановлено, що такий вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до моменту повного виконання зобов`язань за договором позики, або до настання одного з випадків, передбачених пунктом 6 даного договору поруки.

Судом відзначається, що з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, поручителі.

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Аналіз положень статті 553 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем передбачена умова (порушення зобов`язання боржником) та наслідок настання такої умови (поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником). При цьому, договір поруки прямо залежить від основного договору та його умов. Відтак, договір поруки як акцесорне зобов`язання - це передбачені положеннями закону та/або договором гарантії, які стимулюють належне задоволення вимог кредитора.

Такі висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, в якій суд не лише звернув увагу на те, що порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, але й зазначив, що такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Крім того, порука як зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати самостійно або як альтернатива основному (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17).

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом відзначається, що укладеним між сторонами договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальність поручителя, а передбачено солідарну разом з боржником відповідальність поручителя перед кредитором (п. 2 договору поруки).

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника та поручителя разом чи окремо, в повному обсязі чи частково. Відтак, в силу солідарного обов`язку боржника з поручителем перед кредитором, останній має право вибору на звернення до боржника та поручителя разом чи до будь-кого з них окремо. Таким чином, пред`явлення кредитором грошових вимог в повному обсязі окремо до боржника (поручителя), узгоджується з приписами статті 543 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 545/1014/15-ц.

Системний аналіз зазначеного ст.ст. 553, 554, 555, 1046 - 1049 ЦК України у їх взаємозв`язку із положеннями си.ст. 45 - 47 КУзПБ, дає підстави для висновку про те, що з метою доведення обґрунтованості кредиторських вимог заявлених, в тому числі, на підставі договору поруки, кредитор повинен довести наявність таких обставин: укладення договору поруки; неналежне виконання зобов`язань боржником за основним договором або надати докази того, що строк за виконанням основного зобов`язання настав; обґрунтований розрахунок заборгованості (в тому числі за відсотками, пенею тощо), а також інші докази в обґрунтування заявлених кредиторських вимог до поручителя.

Враховуючи вищенаведене судом констатується, що кредитором доведено укладення між ним та боржником договору поруки; поширення відповідальності поручителя (боржника) за невиконання зобов`язань за основним договором (договором позики від 19.08.2019); невиконання зобов`язань боржником за основним договором, що забезпечені порукою.

Оцінюючи наявність підстав для визначення кредитором грошових вимог в національній валюті за курсом грошового еквівалента у відповідній іноземній валюті, що встановлений НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, судом відзначається наступне.

Змістом укладеного договору позики підтверджується обставина вираження грошового зобов`язання за цим договором в грошовій одиниці України гривні, проте сторони визначили його грошовий еквівалент в іноземній валюті доларах США, що допускається приписами статті 524 ЦК України.

Так, відповідно до змісту статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до змісту договору позики поверненню позичальником підлягала сума позики в гривнях, еквівалент якої на дату повернення мав становити 3100900 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на цю дату.

Аналогічні умови містить також договір поруки, встановлюючи, що поручитель за цим договором поручився перед кредитором за зобов`язанням позичальника щодо повернення суми позики в гривнях, еквівалент якої на дату повернення становитиме 3100900 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на цю дату.

Вказані умови договорів узгоджуються зі змістом статті 533 ЦК України, яка закріплює наступні загальні положення виконання грошового зобов`язання: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Подібне регулювання при визначенні складу і розміру грошових вимог кредиторів, що заявляються до боржника, закріплене в статті 45 КУзПБ.

Зокрема в частині другій статті 45 КУзПБ визначено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника в сумі 116438795,00 грн., еквівалентній на дату звернення 3100900,00 доларів США за офіційним курсом, встановленим НБУ, є обґрунтованим, так як узгоджується з положеннями ст. ст. 524, 533 ЦК України, ст. 45 КУзПБ.

Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За визначенням цієї ж статті 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. При цьому, кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, визначаються як конкурсні кредитори.

Пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ встановлено, що в четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Враховуючи підтвердження кредитором обставин існування в боржника грошового зобов`язання відповідно до цивільно-правового правочину, що виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання якого не забезпечено заставою майна боржника, суд приходить до висновку про визнання заявлених грошових вимог на загальну суму 116444163,00 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Твін Експерт» (ідентифікаційний код 39770434), з яких: 5368,00 грн. (судовий збір) перша черга; 116438795,00 грн. (заборгованість) четверта черга.

Керуючись ст. ст. 2, 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) визнати в сумі 116444163,00 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Твін Експерт» (79067, м. Львів, вулиця Бескидська, будинок 41; ідентифікаційний код 39770434), з яких: 5368,00 грн. (судовий збір) перша черга; 116438795,00 грн. (заборгованість) четверта черга.

2.Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.

3.Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 17.01.2024.

Суддя Артимович В.М.