Рішення № 116328426, 27.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 року № 756/2358/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, треті особи: Управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, Профспілка співробітників ГУ Держспоживслужби в Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Демченка Віталія Івановича, треті особи: Управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, начальник Управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні Василенко Іван Іванович, Профспілка співробітників Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, ОСОБА_2 в якому просила суд скасувати наказ про звільнення.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2023 матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023, головуючим суддею у даній справі визначено Лиска І.Г..

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Позивачем подано до суду уточнену позовну заяву в якій було визначено в якості відповідача: Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якості третіх осіб: Управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, Профспілка співробітників ГУ Держспоживслужби в Київській області та просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Наказ № 181-К від 2023.02.10. «Про звільнення ОСОБА_1 »;

-поновити на посаді провідного спеціаліста сектору № 3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-стягненути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області компенсацію моральної шкоди у грошовому еквіваленті 100 000 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваний наказ прийнято відповідно до норм чинного законодавства та у спосіб визначений законом.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій остання підтримала свою позицію викладену в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник позивача 05.07.2023 подав до суду клопотання в якому просив закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті, а також просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача також 05.07.2023 подав до суду клопотання в якому просив закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті, а також просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, без його участі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 закрито підготовче провадження та подальшій розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.11.1999.

Наказом Головного управління від 20.05.2022 року № 147-К ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста сектору № 3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Наказом Головного управління від 27.04.2021 № 1824-ОД, з 27 квітня 2021 року введено в дію структуру Головного управління, затверджену 19 березня 2021 року в.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та погоджену 19 березня 2021 року в.о. Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Згідно з структури, яка діяла з 27.04.2021 року в складі Головного управління наявний структурний підрозділ: сектор № 3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, з кількістю штатних одиниць 10, разом перший відділ фітосанітарних заходів на кордоні налічував 31 штатну одиницю, а загалом Управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні - налічувала 128 штатних одиниць.

В подальшому Головним управлінням введено нову структуру та штатний розпис, у зв`язку із чим відбулося скорочення певних посад, в тому числі і скорочення посади позивача.

Так, з 30 грудня 2022 року Наказом Головного управління від 19.12.2022 №1335-ОД введено в дію структуру Головного управління, затверджену 31 жовтня 2022 року Т.в.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та погоджену 18.11.2022 року Міністром Кабінету Міністрів України.

Згідно з структури, яка почала діяти з 30.12.2019 року в складі Головного управління відсутній структурний підрозділ: сектор № 3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, натомість наявний структурний підрозділ Управління фітосанітарної безпеки, з загальною кількістю штатних одиниць 90 який має у себе в структурі відділ фітосанітарних заходів на кордоні, з загальною кількістю штатних одиниць 47.

Наказом від 27.04.2021 року № 1824-ОД, введено в дію Штатний розпис Головного управління на 2021 рік, затверджений 27 квітня 2021 року Заступником Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, штат у кількості 520 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами на суму 2 706 125,00 грн.

Пізніше, Наказом від 19.12.2022 року № 1335-ОД, введено в дію новий Штатний розпис Головного управління на 2022 рік, затверджений 15.12.2022 року Т. в. о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, штат у кількості 364 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати на місяць за посадовими окладами на суму 2 140 099,00 грн.

Таким чином, у зв`язку із скороченням чисельності внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління відповідно до наказу Головного управління від 19.12.2022 року № 1335-ОД «Про введення в дію нової структури та штатного розпису» прийнято повідомлення про наступне звільнення ОСОБА_1 з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Дане повідомлення позивачу було направлено засобом електронного зв`язку на електронну пошту позивача.

В подальшому, у зв`язку із зазначеними обставинами Головним управлінням видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 10.02.2023 № 181-К. Пунктом 1 наказової частини даного наказу передбачено: «припинити державну службу та звільнити з 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору № 3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні, згідно п. 1 ч. 1 ст.87 Закону України «Про державну службу» з виплатою двох середньомісячних заробітних плат. З даним наказом позивач була ознайомлена 13.02.2023.

Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду зданим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

управління персоналом державних органів;

реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 ст. 1 Закону № 889 визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 889).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною 1 ст. 83 Закону № 889 визначено, що державна служба припиняється:

у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84);

у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85);

за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86);

за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87);

у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88);

у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (ст. 43);

у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»;

з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (ст. 88-1).

Відповідно до до ч. 1 ст. 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

ліквідація державного органу;

встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Нормами ч. 3 ст. 87 Закону № 889 встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п. 1 та 1-1 ч. 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці;

систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;

прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;

призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;

встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, ст. 42, 42-1, ч. 1, 2 і 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Отже, в даному випадку відповідач мав керуватися нормою ч.3 ст.87 Закону № 889, яка зобов`язувала його запропонувати позивачу при попереджені про майбутнє вивільнення рівнозначну посаду.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із скороченням чисельності внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 19.12.2022 № 1335-ОД «Про введення в дію нової структури та штатного розпису» позивачу повідомлено про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 з посади провідного спеціаліста сектору №3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, шляхом направлення даного повідомлення засобом електронного зв`язку на електронну адресу позивача.

При дослідженні даного повідомлення судом встановлено, що воно не містить дати винесення та не містить запропонованої, позивачу при попереджені про майбутнє вивільнення, рівнозначну посаду.

Крім того, з повідомлення, яке додано до матеріалів справи відповідачем, щодо отримання позивачем повідомлення про наступне звільнення, вбачається, що відповідачем дане повідомлення направлялось на електронну пошту (enigma_2011@meta.ua). Разом з тим, доказів того, що ця електронна адреса належить саме позивачу, відповідачем до суду не надано. Суд зазначає, що позивачем в позовній заяві вказано іншу адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Таким чином, суд вважає, що позивача не було належним чином повідомлено про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 з посади провідного спеціаліста сектору №3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, а також не було запропоновано при попереджені про майбутнє вивільнення, рівнозначну посаду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про протиправність наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10.02.2023 №181-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Нормами абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100) визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Кількість фактично відпрацьованих протягом 2-х місяців позивачем робочих днів (у грудні 2022 року = 11 днів та в січні 2023 року = 22 дня), становить 33 дні.

Беручи до уваги дані, зазначені у довідці про дохід (заробітну плату) позивача № 215 від 04.05.2023, заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці (грудень 2022 року та січень 2023 року) складає 16698,41 грн. Середньоденна заробітна плата становить - 451,47 грн.

Суд звертає увагу, що ні позивачем, ані відповідачем довідка про заробітну плату позивача №215 від 04.05.2023 ніде не оскаржувалась.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 13.02.2023 по день ухвалення рішення суду, з урахуванням вищезазначених розрахунків 102935,16 грн (451,47 грн х 228 робочі дні).

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача в сумі 100000 грн. завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, з врахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 804/6922/16.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

При вирішенні справи суд також враховує правові висновки, викладені у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню. Керуючись ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати Наказ № 181-К від 10.02.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий ГУ Держпродспоживслужби в Київській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору №3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Стягнути з Головного управлінні Держпродспоживслужби в Київській області користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 13.02.2023 по 27.12.2023 в розмірі 102935 (сто дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн 16 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору №3 першого відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки та фітосанітарних заходів на кордоні Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.02.2023 по день ухвалення рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.