Рішення № 11632121, 15.09.2010, Сарненський районний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я 2-1129/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року Сарненський районний суд Рівненської області

під головуванням судді ВЛАСИК Н. М.

при секретареві БЕРНАДСЬКІЙ О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА « РІВНЕТОРФ « про стягнення боргу по заробітній платі , середнього заробітку за час затримки заробітної плати та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ДП « Рівне торф» про стягнення на її користь 2385 грн. 32 коп. боргу по заробітній платі , 2912 грн.00 коп. середнього заробітку за час не проведення виплати належної їй заробітної плати за період з 1 грудня 2009 року по червень 2010 року та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди , завданої їй невиплатою належних коштів. Вказує , що з 22 . 06. 2009 року по 01. 12. 2009 року працювала охоронником філії « Рокитнеторф» державного підприємства « Рівне торф «., звільнилася з посади на підставі ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням . З часу звільнення не дивлячись на неодноразові звернення до керівництва підприємства їй не виплачено 2385 грн.32 коп. боргу по заробітній платі . Просить стягнути вказану суму в судовому порядку , також просить стягнути 2912 грн. 00 коп. середньої заробітної плати за час весь невиплати належного йому заробітку , та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди. . Всього просить стягнути 7297 грн. 32 коп.

Підтримавши позов в суді представник позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю , просить стягнути належну ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, 2912 грн. середнього заробітку за час невиплати належних позивачці коштів та 2000 грн. моральної шкоди , оскільки протягом тривалого часу відповідач в добровільному порядку розрахунку не проводить , залишаючи її законні вимоги без уваги , що змушує її витрачати додаткові зусилля для організації власного життя .

Представники відповідачів - ДП « Рівне торф» Іванов М.В. позовні вимоги визнав частково , не заперечуючи боргу підприємства по заробітній платі та його невиплаті протягом 7 місяців , вказує , що невиплата заробітної плати пов»язана з тим , що позивачка перебувала в трудових відносинах з філією « Рокитнеторф» , яка працювала на умовах повного госпрозрахунку , а відповідачем по боргах виступає ДП « Рівне торф» , яке є юридичною особою.

Суд , заслухавши показання позивача та представника відповідача, дослідивши надані письмові докази , прийшов до висновку , що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Факт існування боргу по заробітній платі ОСОБА_1 в сумі 2385 грн. грн. 32 коп , не виплаченій позивачеві Державним підприємством « Рівне торф « станом на червень 2010 року підтверджується довідкою , виданою філією « Рокитнеторф « . Факт припинення трудових відносин позивача з філією « Рокитнеторф» вбачається з трудової книжки позивача де вказано , що вона була звільнена з роботи на підставі наказу № 36 від 1.12 2009 року за власним бажанням .

З огляду на встановлене суд приходить до висновку , що відповідно до ст . 116 КЗпП України сума боргу по заробітній платі підлягає до примусового стягнення , оскільки належні працівникові кошти підлягають до виплати в день звільнення.

Також суд визнає підставними вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати , що передбачено ст.. 117 КЗпП України .

Відповідно до наданого розрахунку , який перевірений судом , сума середнього заробітку , що підлягає за весь час затримки розрахунку , є меншою , ніж вимагає позивач,

-2-

оскільки виходячи з довідки про нараховану заробітну плату середньомісячний заробіток її становив 405 грн. 00 коп. ( заробітна плата за останні три місяці , що передували звільненню становить 1215 грн. 30 коп. : 3 міс. = 445 грн. 30 коп. х 7 міс. = 2835 грн.70 коп. Вказана сума підлягає примусовому стягненню .

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди , суд виходить з того , що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31. 03. 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди « при вирішенні позову на підставі ст.. 237-1 КЗпП України ( в тому числі невиплата належних грошових сум ) , яке привело до моральних страждань , втраті нормальних життєвих зв»язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності .

Разом з тим , суд знаходить , що позов в цій частині підлягає до часткового задоволення , оскільки позивачем та його представником в суді не надано вагомих доказів того , що ступінь моральних страждань має бути оцінений саме в дві тисячі грн.. Суд вважає за можливе стягнути 500 грн. у відшкодування моральної шкоди .

На підставі ст. 116, 117, 2376-1 КЗпП України , , керуючись 214, 215,218, 224-226 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Державного підприємства « Рівне торф « ( р/р 26004006572001 в ВД АТ « Індекс банк « МФО 302537 м. Рівне ЗКПО 02968193 на користь ОСОБА_1 2385 грн. 32 коп. боргу по заробітній платі , 2835 грн. 70 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку , 500 грн. у відшкодування моральної шкоди , всього 5720 грн. 32 коп. ( п»ять тисяч сімсот двадцять грн.. 32 коп. ) .

Стягнути з ДП « Рівне торф « 57 грн. 32 державного мита.

Стягнути з ДП « Рівне торф « 120 грн. витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи .

Позивача від сплати державного мита звільнити на підставі п. 17 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення .

Суддя: підпис

копія вірна

Суддя Сарненського

районного суду ВЛАСИК Н.М.