Рішення № 116276606, 10.02.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6723/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника позивача Слюсаря Олександра Борисовича, відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Укрсиббанк» до комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення комісії з трудових спорів

У С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі за текстом - АТ «Укрсиббанк») звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк» (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач 2) про визнання недійсним рішення комісії з трудових спорів.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням відповідача 1 у справі №1/4.05.2017 від 5 травня 2017 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання незаконним накладення на нього стягнення у вигляді догани згідно з наказом позивача №36-ВК від 07.02.2017 року та зобов`язано адміністрацію позивача скасувати зазначений наказ.

АТ «Укрсиббанк» не погоджується з рішенням відповідача 1 №1/4.05.2017 від 5 травня 2017 року з тих підстав, що наказ АТ «УкрСиббанк» №36-ВК від 07.02.2017 року про оголошення догани відповідачу 2 винесено за наявності достатніх підстав та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, вважає, що відповідач 1 не має повноважень щодо розгляду індивідуальних трудових спорів, оскільки загальні збори (конференція) трудового колективу з питання створення комісії з трудових спорів у АТ «УкрСиббанк» або у його підрозділах не проводились. а отже, трудовий колектив АТ «УкрСиббанк» не ухвалював рішення про створення комісії з трудових спорів у банку або у його структурному підрозділі - Департаменті корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк».

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2017 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2017 року, справу передано для розгляду судді Супрун Г.Б.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

07.05.2018 року до суду надійшов відзив відповідача 2 на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що на його думку, рішення відповідача 1 у справі №1/4.05.2017 від 5 травня 2017 року прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстав для його скасування не вбачається. Також зазначив, що на момент розгляду справи вже не був працівником АТ «Укрсиббанк», тому індивідуальний трудовий спір між ним та АТ «Укрсиббанк» неможливий. Вважає, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки судом розглядається вимога скасування рішення комісії з трудових спорів, а не вимога до фізичної особи. Крім того, зазначив, що відповідач 1 також не є належним відповідачем, оскільки не є юридичною особою, а тому, не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018 року, справу передано для розгляду судді Гребенюку В.В.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року справу прийнято до розгляду у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання.

Представником АТ «Укрсиббанк» 06.08.2019 року було подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою АТ «Укрсиббанк» не погоджується з наведеними у відзиві запереченнями, вважає, що відповідач 1 є нелегітимним органом і не має повноважень щодо розгляду індивідуальних трудових спорів працівників АТ «УкрСиббанк». Щодо встановлення належності відповідачів представник АТ «Укрсиббанк» зазначив, що згідно ст. 228 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України), у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи роботодавець можуть оскаржити її рішення до суду. Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором порушена справа, після вирішення спору в комісії з трудових спорів суд розглядає її в порядку позовного провадження, як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації.

02.10.2019 року до суду надійшли заперечення за підписом представника відповідача 1, в яких останній не погоджується з викладеними у відповіді на відзив аргументами та зазначає, що відповідач 1 та відповідач 2 не є належними відповідачами у даній справі, оскільки на момент розгляду справи відповідач 2 вже не був працівником АТ «Укрсиббанк», тому індивідуальний трудовий спір між ним та АТ «Укрсиббанк» неможливий, а відповідач 1 не є юридичною особою, а тому, не має процесуальної дієздатності. У зв`язку з цим, вважає, що позов має штучний характер та є проявом зловживання процесуальними правами.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов з підстав, викладених раніше в заявах по суті справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач 2 в судовому засіданні пояснив, що порушення трудової дисципліни, за яке на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, неодноразово допускали інші працівники, проте, до дисциплінарної відповідальності було притягнуто лише його, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом АТ «УкрСиббанк» № 36-ВК від 07.02.2017 року відповідачу 2 було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків щодо супроводження кредитних операцій по фінансуванню оборотного капіталу в частині неправильного нарахування комісійної винагороди за умовами банківської гарантії, наданої в забезпечення по кредиту (а.с. 15).

Підставами для притягнення відповідача 2 до дисциплінарної відповідальності зазначено службову записка директора центу підтримки Департаменту корпоративного бізнесу АТ УкрСиббанк» ОСОБА_3 від 13.01.2017 року (а.с. 13), пояснювальна записка відповідача 2 від 11.01.2017 року (а.с. 11) та інші документи.

Рішенням відповідача 1 у справі №1/4.05.2017 від 5 травня 2017 року щодо розгляду трудового спору за заявою відповідача 2 визнано незаконними дії АТ «УкрСиббанк» щодо накладення на відповідача 2 стягнення у вигляді догани згідно з наказом № 36-ВК від 07.02.2017 року, зобов`язано адміністрацію АТ «УкрСиббанк» скасувати наказ № 36-ВК від 07.02.2017 року (а.с. 18-23).

У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до статті 221 КЗпП України, трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно зі статтею 225 КЗпП України, працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

У позовній заяві позивач наголошує на тому, що відповідач 1 не має повноважень щодо розгляду індивідуальних трудових спорів, оскільки в АТ «Уксиббанк» або його підрозділах не створювалася у встановленому порядку комісія з трудових спорів, загальні збори (конференція) трудового колективу з питання її створення не проводились.

Суд зазначає, що питання повноважень відповідача 1 не є предметом розгляду у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 228 КЗпП України, у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом порушена справа, після вирішення спору в комісії з трудових спорів суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, що вирішувався в комісії з трудових спорів, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації (пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналізуючи зміст наведених норм трудового законодавства, слід дійти висновку, що предметом судового розгляду є не законність рішення відповідача 1, постановленого за заявою відповідача 2, а законність вимог відповідача 2, з якими він попередньо звернувся до відповідача 1, тобто, законність притягнення відповідача 2 до дисциплінарної відповідальності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою Х КЗпП України.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудовій і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення та сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України, встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Так, пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач 2 працював в АТ «УкрСиббанк» з 03.09.2007 року, з 07.11.2014 року на посаді експерта групи супроводження кредитних операцій центру підтримки Департаменту корпоративного бізнесу. Відповідно до посадової інструкції, до посадових обов`язків відповідача 2, зокрема, віднесено супроводження кредитних операцій по фінансуванню оборотного капіталу у відповідності до переліку закріплених та потенційних клієнтів.

Відповідно до службової записки директора центу підтримки Департаменту корпоративного бізнесу АТ УкрСиббанк» Борисюк О.Я. від 13.01.2017 року, 30 листопада 2016 року відповідач 2 неправильно розрахував та направив до Управління супроводження торгівельних операцій розпорядчий документ для проведення нарахування комісії за листопад 2016 року, яка повинна сплачуватись АТ «УкрСиббанк» банку-гаранту за надання резервного акредитиву, що виступає забезпеченням за кредитом клієнта АТ «УкрСиббанк». Застосування зазначеного документу могло призвести до втрати забезпечення у вигляді резервного акредитиву за кредитним договором з лімітом кредитування у сумі 750 000 000 гривень.

Під час з`ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку було враховано пояснювальну записку відповідача 2 від 11.01.2017 року, в якій останній пояснив, що вперше проводив нарахування за гарантією та неодноразово просив безпосереднього керівника перевірити правильність нарахування, проте йому було відмовлено.

Зазначені пояснення спростовуються службовою запискою від 11.01.2017 року безпосереднього керівника відповідача 2 - старшого експерта групи супроводження кредитних операцій Центру підтримки Департаменту корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк» Тінькової І.В., в якій остання повідомила, що нею було висловлено відповідачу 2 зауваження щодо правильності розрахунку комісії, які не були ним враховані, внаслідок чого ним було здійснено ним було направлено файл розрахунку з помилкою.

Таким чином, при застосуванні дисциплінарного стягнення «АТ «Укрсиббанк» було встановлено наявність елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення.

Як вбачається зі змісту наказу № 36-ВК від 07.02.2017 року, у ньому зазначено конкретні дані, коли саме і які порушення функціональних обов`язків були допущені позивачем, в чому вони проявлялись, в наказі відображено зафіксоване порушення, наведені посилання на докази вини відповідача 2, пояснення, у чому саме вона полягає. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідає вимогам трудового законодавства, містить обов`язкові елементи складу дисциплінарного правопорушення.

Відтак, на думку суду, факт порушення відповідачем 2 трудової дисципліни підтверджено належними доказами, а відповідачем 2 не надано належних та достатніх доказів на спростування порушення ним трудової дисципліни, так само як не надано і доказів порушення «АТ «Укрсиббанк» законодавства при застосуванні дисциплінарного стягнення.

Щодо позовної вимоги відмовити відповідачу 2 у задоволенні заяви про визнання незаконними дій щодо накладення стягнення у вигляді догани та скасування наказу № 36-ВК від 07.02.2017 року, суд зазначає, що «АТ «Укрсиббанк» не було обґрунтовано яким чином та які його права або інтереси порушено самим поданням такої заяви. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, а відтак, суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

За приписами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог

Відповідно до ст. 141 ЦПК та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача 2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов акціонерного товариства «Укрсиббанк» до комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення комісії з трудових спорів - задовольнити частково;

Скасувати рішення комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк» у справі № 1/4.05.2017 від 05.05.2017 року;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень;

Повне найменування:

позивач - акціонерне товариство «Укрсиббанк» (адреса: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, б. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750);

відповідач - комісія з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк» (адреса: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, б. 2/12);

відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди;

Суддя В. В. Гребенюк