Рішення № 116268660, 12.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 року Київ № 320/2010/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та нечинним окремого положення нормативно-правового акта,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить суд визнати протиправним та нечинним пункт 48 "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5, як такий, що не відповідає статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як правовому акту вищої юридичної сили.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пункт 48 "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5 не відповідає статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як правовому акту вищої юридичної сили. Зазначено, що у разі коли заява про перегляд рішення подана без додержання вимог, установлених в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, а якщо заявник не усунув недоліків поданої ним заяви - залишають заяву без розгляду, тоді як у частині третій статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення або прийняти нове рішення. Позивач вважає, що норми пункту 48 Правил, за якими передбачено прийняття державним уповноваженим або головою територіального відділення Комітету рішення про залишення без руху, про залишення без розгляду заяв про перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є такими, що не відповідають статті 58 Закону, тобто такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. Вважаючи пункт 48 Правил протиправним і нечинним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 03.02.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.05.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України.

Ухвалою суду від 30.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 320/2010/23 на 30 днів і відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.05.2023 виправлено описку, допущено в тексті ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023.

Ухвалою суду від 27.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 13.07.2023 подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, 04.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пункт 48 Правил тісно пов`язаний зі статтею 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і пунктом 47 Правил. Таким чином, пункт 47 Правил встановлює вимоги до заяви про перегляд рішення, а пункт 48 Правил регулює порядок розгляду таких заяв, зокрема, у випадку їх неналежного оформлення. Проте, пункт 47 Правил позивачем не оскаржується. При цьому прийняття органами Комітету заяв про перегляд рішення оформлених з недотриманням установлених законодавством умов, зокрема пунктом 47 Правил та статтею 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" призведе до порушення нормального антимонопольного процесу, адже неналежне оформлення заяв про перегляд рішення перешкоджає їх об`єктивному та якісному розгляду. Таким чином, процедура залишення заяви про перегляд рішення без руху та без розгляду, подібно до передбаченої судовим процесуальним законодавством процедури залишення позову без руху та без розгляду, не порушує права заявників, а навпаки допомагає їм у реалізації права на звернення із заявою про перегляд рішення, позаяк замість відмови у розгляді неналежно оформлених заяв, залишення без руху надає заявникам можливість усунути виявлені органами Комітету обставини, які перешкоджають розглядові таких заяв. Крім того, у разі залишення без розгляду заяви про перегляд рішення допускається повторне звернення до органу Комітету. Також зазначено, що правовий статус Комітету на надане Законом України "Про Антимонопольний комітет України" право приймати власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції, зокрема щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, організації діяльності органів Комітету свідчать про неможливість у повній мірі відобразити весь перелік процедурних питань щодо реалізації завдань, функцій і повноважень Комітету виключно в законах України, у зв`язку з чим законом Комітету надано право врегульовувати подібні питання за допомогою власних нормативно-правових актів. Відсутність у статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначених у пункті 48 Правил приписів про залишення без руху та про залишення без розгляду заяв про перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не свідчить про невідповідність цього пункту визначеному у статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" законодавству про Комітет. Позивачем не надано жодного допустимого доказу невідповідності оскаржуваного пункту 48 Правил правовим актам вищої юридичної сили чи перевищення Комітетом повноважень під час його прийняття, що у сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Також звернуто увагу на те, що Правила вже оскаржувалися у судовому порядку - у справі № 640/20056/20, за результатами розгляду яких суд дійшов висновку, що Правила прийняті Комітетом на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.06.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено про правомірність дій Міністерства юстиції України під час здійснення державної реєстрації Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 р. за № 90/299. Наголошено, що Міністерство здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів, які відповідають нормам закону. З огляду на те, що оскаржувані Правила відповідали вимогам законодавства, підстави для відмови у їх державній реєстрації були відсутні.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

На виконання вимог статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України Антимонопольним комітетом України 20.04.2023 було опубліковано в інформаційному бюлетені Офіційний вісник України (випуск № 40) оголошення про те, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/2010/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та нечинним пункту 48 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 р. за № 90299, як такого, що не відповідає статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як правовому акту вищої юридичної сили. Підготовче судове засідання призначено на 04.05.2023 об 11 год у приміщенні Київського окружного адміністративного суду за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1-й під`їзд, 6-й поверх.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву та пояснення третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Рішенням адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Комітету від 10.06.2019 № 59/12-рк визнано, що ТОВ "Галицька торгова компанія" і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , вчинили два порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, що стосуються спотворення результатів торгів. За такі порушення на ТОВ "Галицька торгова компанія" накладено штрафи у розмірі 33 057,00 грн та 32 363,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.04.2021 у справі № 914/3383/20, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ "Галицька торгова компанія" щодо визнання недійсним рішення Західного міжобласного територіального відділення Комітету, оформленого листом від 09.11.2020 № 63-02/4806 та зобов`язання територіального відділення Комітету повторно розглянути заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" від 01.10.2020 про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського територіального відділення Комітету від 10.06.2019 № 59/12-р/к.

У згаданих вище рішеннях господарських судів встановлено такі обставини.

Позивач звернувся до Західного міжобласного територіального відділення Комітету з заявою "Про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Комітету від 10.06.2019 № 59/12-р/к" від 01.10.2020 № б/н із вимогами про: скасування рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.06.2019 № 59/12-р/к та закриття провадження у справі, а також про зупинення виконання оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду.

Листом від 13.10.2020 № 63-02/4355 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" від 01.10.2020 № б/н "Про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.06.2019 № 59/12- р/к" залишено без руху, позаяк заява подана без додержання вимог пункту 47 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 р. за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 р. № 169-р (зі змінами) (надалі - Правила), на підставі пункту 48 цих Правил. Запропоновано в термін до 10-ти календарних днів, з дня отримання цього листа усунути недоліки заяви, із врахуванням зауважень Відділення та поінформовано, що відповідно до пункту 48 Правил, якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, голова територіального відділення залишає заяву без розгляду, про що письмово повідомляє заявника.

У листі від 26.10.2020 № 63-01/3148 ТОВ "Галицька торгова компанія" повідомила, що Заява відповідає вимогам Закону, оскільки, вказана в Заяві обставина, а саме: "... при прийнятті рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.06.2019 № 59/12-р/к було неправильно застосовано норму частини б статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ...", є самостійною підставою для перегляду рішення та його скасування та закриття провадження у справі.

Листом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.11.2020 №63-02/4806 заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" від 01.10.2020 № б/н "Про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.06.2019 № 59/12- р/к" залишено без розгляду на підстав пункту 48 Правил розгляду заяв і справ, позаяк Товариство у встановлений термін не усунуло недоліки заяви. У цьому листі Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зауважило заявнику, що питання законності та обґрунтованості визначення розміру штрафних санкцій, накладених Рішенням на ТОВ "Галицька торгова компанія" вже було предметом розгляду Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду якого було прийнято рішення від 01.11.2019 № 59/24-р/к "Про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 10.06.2019 №59/12-р/к", яке було надіслано товариству відповідним листом.

Під час розгляду справи № 914/3383/20 суди дійшли висновку, що повертаючи заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" на підставі пункту 48 Правил, Західним міжобласним територіальним відділенням Комітету дотримано принцип належного врядування в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статей 1 та 8 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем словосполучення "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" - суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" - суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Суд зазначає, що розглядаючи адміністративні спори щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди у межах судового контролю, з урахуванням вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні першочергово визначати правову природу такого рішення.

Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб і застосовується неодноразово.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості акта є коло суб`єктів, на яке він поширюється. Адже кількість, як величина, має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Крім того, необхідно вказати на таку особливість нормативного акта як його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, позаяк ним потенційно може бути кожна особа, яка зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20 та від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20.

Стаття 264 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

З аналізу положень пункту 1 частини першої статті 5 та пункту 2 частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що нормативно-правовим актом суб`єкта владних повноважень, через невідповідність його акту вищої юридичної сили, порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним такого нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Водночас ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки, об`єктом правового регулювання яких виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Ще однією важливою ознакою нормативно-правового акта є неодноразовість його застосування.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і які реалізуються без темпоральних обмежень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20.

Порядок перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції урегульовано статтею 58 Закону України "Про економічну конкуренцію" від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ (далі - Закон № 2210-ІІІ), відповідно до якої органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов`язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, вже не існують; наявності інших підстав, передбачених законами України.

Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Строки перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначено у частині другій статті 58 Закону № 2210-ІІІ.

Відповідно до частини третьої статті 58 Закону № 2210-ІІІ за результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть: залишити рішення без змін, змінити рішення, скасувати рішення, прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

У разі якщо за результатами перегляду рішень Антимонопольний комітет України приймає рішення про заборону концентрації, державна реєстрація суб`єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, скасовується у судовому порядку за позовом Антимонопольного комітету України.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5 були затверджені тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України (далі - Правила розгляду справ), які визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону № 2210-ІІІ, Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.

Порядок перегляду рішень у справах визначено у розділі Х Правил розгляду справ, відповідно до пункту 46 рішення органів Комітету можуть бути переглянуті ними за заявами осіб чи з власної ініціативи у разі наявності підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону № 2210-ІІІ.

Заява особи про перегляд рішення (далі - заява про перегляд), прийнятого адміністративною колегією територіального відділення Комітету, подається до відповідного відділення. Заява про перегляд рішень інших органів Комітету подається до Комітету.

Заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону № 2210-ІІІ, а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону № 2210-ІІІ, та доказів на їх підтвердження.

Протягом десяти робочих днів з дня реєстрації в Комітеті, відповідному територіальному відділенні Комітету заяви про перегляд державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету перевіряють її на відповідність вимогам, установленим у пункті 47 цих Правил (пункт 48 Правил розгляду справ).

Заява про перегляд залишається без розгляду і повертається заявнику, якщо її подано до Комітету чи територіального відділення Комітету після закінчення строків, зазначених у частині другій статті 58 Закону № 2210-ІІІ.

У разі коли заяву про перегляд подано без додержання вимог, установлених в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, про що письмово повідомляють заявника і надають йому строк для усунення недоліків.

Якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника.

Згідно з пунктом 49 Правил розгляду справ якщо заява про перегляд відповідає вимогам, установленим в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету приймають розпорядження про прийняття заяви до розгляду, про що протягом трьох робочих днів письмово повідомляються особи, які брали участь у справі.

У разі коли одночасно із прийняттям заяви до розгляду вирішується питання про зупинення виконання рішення згідно із пунктом 51 цих Правил, розпорядження про прийняття заяви до розгляду та зупинення виконання рішення за поданням державного уповноваженого, голови територіального відділення Комітету приймає орган Комітету, який здійснює перегляд рішення.

Із прийняттям заяви до розгляду починається провадження з перегляду рішення.

З аналізу зазначених положень Закону № 2210-ІІІ та Правил можна дійти висновку, що однією з умов прийняття заяви про перегляд до розгляду є додержання порядку реалізації права на пред`явлення такої заяви. Важливим правилом додержання такого порядку є наявність належно оформленої та поданої заяви про перегляд. У разі, коли державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету встановлює, що таку заяву подано без додержання вимог, встановлених у пункті 47 Правил, останній письмово повідомляє заявника про необхідність усунення недоліків із зазначенням строку для усунення виявлених недоліків. У разі якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають таку заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника.

Заява про перегляд приймається до розгляду (по суті) лише у випадку додержання вимог, встановлених у пункті 47 Правил, за результатами перегляду якої відповідно до частини третьої статті 58 Закону № 2210-ІІІ орган Антимонопольного комітету України може залишити рішення без змін, змінити рішення, скасувати рішення або прийняти нове рішення.

Таким чином, суд звертає увагу, що між оскаржуваним пунктом 48 Правил і статтею 58 Закону № 2210-ІІІ відсутні протиріччя, позаяк пункт 48 Правил має на меті оцінку поданої заяви про перегляд на відповідність її вимогам пункту 47 Правил, а стаття 58 Закону № 2210-ІІІ є результатом прийняття відповідних рішень за наслідками перегляду поданої заяви.

Отже, прийняте рішення про залишення без розгляду заяви про перегляд після перевірки її на відповідність вимогам Правил на підставі пункту 48 Правил з огляду на не усунення товариством у встановлений термін недоліків поданої заяви не суперечить статті 58 Закону № 2210-ІІІ, позаяк рішення по суті поданої заяви можуть бути прийняті органом Антимонопольного комітету України лише після прийнятності поданої заяви про перегляд, а тому прийняте відповідно до вимог і у межах наданих повноважень.

Суд звертає увагу, що аналогічна процедура визначена для суду статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються індивідуально-виражені права позивача.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За загальним правилом, що випливає із принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належним чином довів, що пункт 48 "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5, відповідає приписам статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як правовому акту вищої юридичної сили, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено не на користь позивача, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 264, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.