Рішення № 116250793, 12.01.2024, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/549/23

провадження № 2/0198/28/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Калабухової Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про скасування свідоцтва про право власності на житло,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області як правонаступника прав та обов`язків Юр`ївської районної державної адміністрації про скасування свідоцтва про право власності на житло.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду за розпорядженням органу приватизації Юр`ївської районної державної адміністрації № 111 від 12.07.2000 передано в приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же день видано свідоцтво про право власності на житло.

ОСОБА_1 вважає, що під час прийняття рішення про приватизацію житла не враховано всі обставини, що мали значення, зокрема, бажання чи не бажання позивача, який на той момент був малолітнім, брати участь в приватизації та використати своє право на безоплатну приватизацію саме цього, а не будь-якого іншого житла у майбутньому.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду та просить скасувати свідоцтво про право власності на житло від 12.07.2000, видане Юр`ївською районною державною адміністрацією.

Ухвалою від 05.12.2023 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 27.12.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а також розглянути справу за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила провести судовий розгляд за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Представник відповідача Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив провести судовий розгляд без участі представника, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Розпорядженням органу приватизації Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 111 від 12.07.2000 на підставі заяви відповідачки вирішено в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду оформити право приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 19).

12 липня 2000 року Юр`ївською РДА Дніпропетровської області згідно з розпорядженням № 111 видано свідоцтво про право власності на житло, за яким вказаний житловий будинок загальною площею 103,6 кв.м належить в рівних долях відповідачці ОСОБА_2 та члену її сім`ї позивачу ОСОБА_1 (а.с. 18).

За інформацією КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за діючими на той час нормативно-правовими актами у сфері реєстрації прав на нерухоме майно (а.с. 20).

Як виходить з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю позивача ОСОБА_1 , при цьому на момент прийняття рішення про приватизацію житлового будинку останній був малолітньою особою (а.с. 9-11, 14-16).

Відповідно до ч. 2 ст. 41, ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, а право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до ст.ст. 328, 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 3, 6 ст. 203 ЦК України).

Статтею 27 ЦК України визначено правило, згідно з яким правовий акт органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов`язки, є незаконним.

Рішенням Конституційного суду України №15-рп/2010 від 10 червня 2010 року у справі № 1-38/2010 (справа про безоплатну приватизацію житла) роз`яснено, що приватизація державного житлового фонду не є обов`язком громадян України, а є їх правом, яке повинне реалізовуватися ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлені законом.

Суд відмічає, що заява до органу приватизації Юр`ївської РДА Дніпропетровської області з метою приватизації житлового будинку у спільну часткову власність подана наймачем квартири, тобто уповноваженим її власником, ОСОБА_2 .

Остання, приватизуючи житловий будинок, виконала всі дії, передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» з дотриманням Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 56 від 15.09.1992, однак, на думку суду, вона мала право розпоряджатися майном, а не правом свого сина ОСОБА_1 на приватизацію квартири.

Таким чином, встановлено, що позивач на момент приватизації займаного ним житла був малолітньою дитиною і його права та інтереси не були враховані його матір`ю, повнолітнім членом сім`ї, при наданні письмової згоди на передачу будинку в спільну часткову власність.

З цього виходить, що мати позивача, включивши останнього до заяви на приватизацію житлового будинку, фактично позбавила його можливості в повному обсязі вільно скористатися таким унікальним правом як безоплатна приватизація житла на власний розсуд у майбутньому, що порушує та звужує його права на житло, оскільки позивач вважається таким, що використав таке право, адже згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України приватизує займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Як наслідок, видача свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , також обмежило право позивача на поліпшення житлових умов та реалізацію в права на приватизацію на власний розсуд.

Беручи до уваги вищевказані обставини, слід констатувати, що приватизацію житлового будинку було проведено з порушеннями, тому свідоцтво про право власності на житло від 12.07.2000, видане Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, підлягає скасуванню, а право ОСОБА_1 на безоплатну приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - поновленню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує клопотання позивача про залишення за ним витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про скасування свідоцтва про право власності на житло задовольнити.

Свідоцтво про право власності на житло від 12 липня 2000 року, видане Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, яким посвідчено право приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103,6 кв.м, скасувати.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );

- Павлоградська районна державна адміністрація (адреса місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Центральна, буд. 98).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.01.2024.

Суддя Ірина ГАЙДАР