Рішення № 116225399, 11.01.2024, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1723/23

2/152/64/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 січня 2024 року м. Шаргород

Cправа №152/1723/23

Провадження №2/152/64/24

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

розглянувши в залі суду в м. Шаргороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

1. Виклад позиції позивача.

07.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

У позовній заяві позивач просить стягнувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 8000 гривень, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області у справі №152/606/22 від 08.09.2022 року розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 .

Від шлюбу позивач та відповідач мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 тривалий час з позивачем та донькою не проживає та повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про дитину, не надає матеріальної допомоги. Домовленості між нею та відповідачем про надання їй матеріальної допомоги на утримання дитини, немає.

Їй не відомо місце роботи відповідача на теперішній час та розмір отримуваного ним доходу, але вона вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання доньки, оскільки є працездатною особою молодого віку та не має інших утриманців.

Оскільки батьками дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а вона самостійно не може його забезпечити, то просить стягувати аліменти з відповідача в твердій грошовій сумі у розмірі 8000 грн. на місяць.

Вважає, що розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн. щомісячно, забезпечить належне утримання доньки з боку батька та рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на вимоги ст.ст.150, 180, 181, 182, 183 СК України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про його дату, час та місце повідомлялася належним чином (а.с.27).

19.12.2023 року позивач ОСОБА_1 надіслала до Шаргородського районного суду Вінницької області заяву, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.21).

2. Виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався правом на подання відзиву на позов та не подав до суду відзиву на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм чинного ЦПК України, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 11.12.2023 року (а.с.17-18).

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка відповідачу ОСОБА_2 про виклик в судові засідання, призначені на 28.12.2023 року та на 11.01.2024 року, надсилалася судом за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, згідно з інформацією виконавчого комітету Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, проте повернута до суду (а.с.41).

З довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вбачається, що вручення неможливе у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Така довідка поштового відділення вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Крім того, відповідач повідомлявся про виклик у судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України.

Оголошення про виклик відповідача у судові засідання, призначені на 28.12.2023 року та на 11.01.2024 року, розміщені на веб-сайті «Судова влада України» відповідно 12.12.2023 року та 28.12.2023 року (а.с.19, 43).

Відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду повторно без поважних причин, відзиву на позовну заяву на пропозицію суду, що викладена в ухвалі про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 року (а.с.17-18), не подавав.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності відповідача та ухвалення судового рішення немає.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

1. Позивач ОСОБА_1 19.12.2023 року надіслала на адресу Шаргородського районного суду Вінницької області заяву, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.21).

2. Відповідач ОСОБА_2 заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подавав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали Шаргородського районного суду від 11.12.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів; відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено дати першого та другого судових засідань: 28.12.2023 року та 11.01.2024 року, відповідно; запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, а у випадку визнання позовних вимог - заяву про визнання позовних вимог (а.с.17-18).

2. 28.12.2023 року судове засідання у цій цивільній справі відкладено на завчасно визначену дату другого судового засідання 11.01.2024 року у зв`язку із неприбуттям відповідача ОСОБА_2 (а.с.42).

3. 11.01.2024 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів і про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.44-45).

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності відповідача та ухвалення судового рішення немає.

4. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється в судовому засіданні у відсутності всіх учасників справи, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання батьком обов`язку утримувати дитину, зокрема, щодо стягнення аліментів на дитину.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2009 року, який розірвано за рішенням Шаргородського районного суду від 08.09.2022 року (а.с.7-9).

Рішення суду набрало законної сили 10.10.2022 року (а.с.9, на звороті).

Від шлюбу позивач та відповідач мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьком якої у вказаному свідоцтві зазначений відповідач, а матір`ю - позивач (а.с.6).

Донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб, виданою ТОВ «Управляюча компанія «Бюро будинкового сервісу» за №0027 від 22.11.2023 року (а.с.10).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , з якою проживає малолітня дитина сторін, відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України, має право на звернення до суду з означеним позовом про стягнення аліментів.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем з огляду на те, що останній не скористався своїм правом на подання відзиву, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження від 11.12.2023 року (а.с.17-18).

Також, суд звертає увагу на те, що, відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина, тобто позивач ОСОБА_1 , з якою проживає малолітня донька сторін, має право на звернення до суду з означеним позовом про стягнення аліментів та на вибір способу стягнення аліментів.

При цьому, позивачем обрано спосіб стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 8000 грн. щомісячно

Вказаний розмір аліментів не може бути меншим мінімального гарантованого розміру аліментів, що визначений державою, тобто не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно з вимогами ч.2 ст.182 СК України.

Судом встановлено, що відповідач коштів на утримання дитини не надає, що вбачається із позовної заяви та не заперечується відповідачем, оскільки відзиву на позов останній до суду не подав.

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи із того, що відповідачем не надано суду доказів того, що ним добровільно надаються кошти на утримання доньки.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 змушена звертатися до суду з цим позовом для вирішення питання щодо утримання дитини відповідачем.

Також, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачем інтереси та утримання доньки, тобто може надавати допомогу на її утримання, оскільки доказів того, що ввін є непрацездатною особою, або що він не працює та не отримує доходу, останній суду не надав.

До того ж, відповідачем не подано до суду доказів того, що він має на утриманні інших осіб, окрім малолітньої доньки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач від добровільного надання щомісячної матеріальної допомоги на утримання дитини ухиляється, оскільки, як вбачається з досліджених у справі доказів, весь обсяг обов`язків, пов`язаних з утриманням доньки сторін, покладено на позивача ОСОБА_1 , з якою проживає дитина.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відтак, суд встановив порушення прав позивача та малолітньої доньки сторін на належне утримання дитини з боку батька, яке підлягає судовому захисту.

Визначення аліментів у у твердій грошовій сумі гарантуватиме отримання дитиною надійного стабільного утримання з боку батька, а також позбавить позивача та відповідача від необхідності в майбутньому звертатися з позовом до суду про зміну розміру аліментів при підвищенні соціальних гарантій чи при зменшенні доходів платника аліментів.

Оскільки право дитини сторін на належне утримання з боку батька порушене, то позов ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів підлягає задоволенню, зокрема, слід стягнути аліменти на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 8000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 07.12.2023 року, та до досягнення дитиною повноліття, враховуючи, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів щодо неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини, а тому він не позбавлений можливості утримувати малолітню дитину до досягнення нею повноліття.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо виконання батьком обов`язку утримувати дитину, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини.

Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частиною 3 ст.51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку ( ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про стягнення аліментів.

Частиною 1 ст.181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2 ст.181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з яким проживає дитина (абз.1 ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року становить 3196 грн. на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров`я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості дитини з метою забезпечення гармонійного розвитку.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч.ч.1, 2 ст. 184 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

VІ. Висновки суду

СК України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приймає належної участі у матеріальному утриманні дитини і весь обсяг обов`язків по її утриманню покладено на позивача, то це ставить сторони у нерівні умови, тому позов підлягає задоволенню, так як обставини, на які зсилається позивач, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, і, враховуючи, що право позивача на матеріальне утримання дитини з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд приходить до висновку про те, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач наполягала на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі по 8000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, зазначаючи, що сама несе обсяг витрат на утримання доньки без участі відповідача, який від матеріального утримання дитини ухиляється.

З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приймає належної участі у матеріальному утриманні дитини і обсяг обов`язків по її утриманню покладено на позивача, то це ставить сторони у нерівні умови, тому, позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.

При визначенні способу стягнення аліментів, суд вважає, що він повинен бути визначений у твердій грошовій сумі, оскільки позивач просить визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі в силу вимог ч.1 ст.184 СК України, а відповідач заперечень щодо цього не висловив, оскільки відзиву на позов у встановлений судом строк не подав.

До того ж, аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, слід визначити в розмірі по 8000 гривень щомісячно, починаючи з 07.12.2023 року, тобто з часу пред`явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала б тоді, коли б утримувалася обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини і отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Отже, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягає задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнена від його сплати.

Так, відповідно до п.3. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 76-81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст.ст.273, 274-279, 280-283 ЦПК, на підставі ст.ст.141, 150, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8000 (восьми тисяч) гривень, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 07.12.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Розподіл судових витрат

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України (ст.283 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Порядок негайного виконання рішення

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах суми платежу за один місяць.

Повне ім`я сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Джурин Шаргородського району Вінницької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Шаргородським РВ УМВС України в Вінницькій області 28.11.2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Лагхман Республіки Афганістан, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_4 , видана Відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Вінницькій області 07.12.2010 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Повне заочне рішення складено 11.01.2024 року.

Суддя: