Постанова № 116219772, 10.01.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22514/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Бучко Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафікксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8100381 від 08 листопада 2023 року, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 через відсутність в його діях складу адміністартивного правопорушення; стягнути солідарно з відповідачів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно з постаново у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8100381 від 08 листопада 2023 року, ОСОБА_1 08 листопада 2023 року о 11 год. 40 хв. в м.Рівне, вул.Д.Галицького, буд.9 водій, керуючи т/з, порушив правила проїзду пішоходних переходів, а саме не надав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину автомобільної дороги по нерегульованому пішоходному переході, чим порушив п.18.1 ПДР - водій не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішоходного переходу, на якому перебувають пішоходи, тим самим своїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вказана постанова є незаконною, такою, що прийнята в порушення норм чинного законодавства України, та підлягає скасуванню. Постанова не відповідає вимогам закону з тих підстав, що в ній наведені недостовірні відомості, якими відповідач мотивувався при винесенні постанови та притягнення його до відповідальності. Він не допускав жодних порушень ПДР, не створював небезпеки та/або перешкоди пішоходам ні по вулиці Д.Галицького, ні по вулиці Київській в м.Рівне. Всупереч вимогам ст.280 КУпАП інспектор ДПП не з`ясував жодної з обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. У зазначеній постанові, всупереч вимогам ст.256, 283 КУпАП, фактичні обставини події викладено неповно, не перелічено ознаки правопорушення, не відібрано пояснення правопорушника, не викладені обставини правопорушення, не зазначено свідків. Жодного фото та/або відео, який вказав би на його причетність до правопорушення, немає і не міститься в матеріалах справи. Крім того, відповідачем порушено процедуру розгляду адміністративного матеріалу. Вказана справа повинна була бути вирішена не на ділянці місцевості вул.Київська в м.Рівне, а за адресою м.Рівне, вул.С.Бандери, буд.14А, де розміщено Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Житомирської області. Відповідач не надав можливості надати докази. В порушення положень ч.5 ст.55 Конституції України та ст.268 КУпАП працівниками поліції було проігноровано право на захист, відмовлено в наданні достатнього часу на підготовку до розгляду адмінматеріалу та наданні доказів невинуватості. В основу недолугого необгрунтованого рішення відповідача лягли продемонстровані на власному телефоні інспектора відеозаписи, які не містили ідентифікуючих ознак автомобіля, місця та дати його зйомки. Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними мобільними пристроями. Сама постанова не відповідає вимогам, що ставляться до постанови відповідно до КУпАП, що робить її незаконною та такою, що не підлягає до виконання. Відсутність відомостей про використані технічні засоби виключає можливість їх дослідення в судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву, який суд отримав 08 грудня 2023 року, представник відповідача Департаменту патрульної поліції Биков О.В. просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову мотивує тим, що 08 листопада 2023 року позивач, рухаючись в м.Рівне по вул.Данила Галицького, 9, керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п.18.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. На відеозаписі IMG_4314 з портативного відеореєстратора, розміщеного в службовому транспортному засобі, відображено момент порушення позивачем правил дорожнього руху. З відеозапису зрозуміло, що пішохід, впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, почав перехід проїзної частини у спеціально відведеному для цього місці. Відповідно, свідомо не зупинившись перед нерегульованим пішоходним переходом в той час, як пішохід почав рух, позивач безумовно створив йому небезпеку, чим порушив норму 18.1 ПДР. На відеозаписах із портативного відеореєстратора поліцейського 470865 зафіксовано, що поліцейський проводить розгляд справи, знайомить водія з правами, водій надає усні пояснення. З огляду на викладене, поліцейській виявив порушення ПДР, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сефрі забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

Ухвалою від 20 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивач усунув.

Ухвалою від 22 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними ст.268, 269, 286 КАС України для окремих категорій термінових справ, без виклику сторін.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 08 листопада 2023 року поліцейська 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області капрал поліції Лелента Маріам Сіді винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 8100381, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

За змістом спірної постанови, 08 листопада 2023 року о 11:40:38 в м.Рівне на вул.Данила Галицького, 9 водій, керуючи транспортним засобом Volvo XC40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила проїзду пішоходних переходів, а саме не надав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину автомобільної дороги по нерегульованому пішоходному переході, чим порушив п.18.1 ПДР.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух»регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

За положеннями ч.5ст.14 Закону України "Про дорожній рух",учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цьогозакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року(далі - ПДР).

Відповідно доп.1.3ПДР,учасникидорожнього рухузобов`язанізнати йнеухильно виконувативимоги цихПравил,а такожбути взаємноввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п.1.5 ПДР).

Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.18.1 ПДР, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Пунктом 4.16 ПДР надано право пішоходу на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Частина перша статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за, серед іншого, порушення проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст.122 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її відповідно до закону уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ч.1 ст.72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст.73 КАС Ураїни).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач надав як доказ відеозапис IMG_4314 реєстратора, закріпленого на службовому транспортному засобі.

З відтвореного судом відеозапису з місця події встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом Volvo XC40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість руху, не зупинився та не надав переваги в русі пішоходу під час переходу ним проїзної частини, що спростовує твердження позивача про відсутність в його діях порушення правил дорожнього руху.

Покликання позивача на те, що ним не створено небезпеки та перешкоди пішоходу, не заслуговують на увагу.

Вимога п.18.1 ПДР передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають переваги в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися. Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкфсть з метою "проскочити" перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід. Водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішоходному переході (пішохід може зупинитися, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода і транспортного заобу можуть перетнутися на переході, то уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.

Відеозаписом підтверджується, що пішохід, впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, почав перехід проїзної частини нерегульованим пішохідним переходом. Отже, свідомо не зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом в той час, як пішохід почав рух, позивач створив йому небезпеку, чим порушив п.18.1 ПДР.

Суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не заперечував, що бачив рух пішохода нерегульованим пішохідним переходом, але не зупинився, оскільки пішохід почав перехід проїзної частини лівою смугою, тоді як він рухався правою смугою дороги.

Пішохідним переходом є ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Незалежно від того, якою смугою рухається пішохід нерегульованим пішохідним переходом, останній має перевагу в русі під час переходу проїзної частини.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови з мотивів відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, наданий відповідачем відеозапис з місця події, на якому зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Висновок про те, що відеоматеріали з місця події, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, є доказами в адміністративній справі, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а.

Відповідно до ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно з п.1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81(в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123,статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертоюстатті 126, частинами першою, другою і третьоюстатті 127,статтями 128-129, частиною першоюстатті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятоюстатті 133-1, частинами першою, другою і третьоюстатті 140, частинами шостою, сьомою і восьмоюстатті 152-1КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відтак, доводи позивача про необхідність розгляду справи про накладення адміністративного стягнення за місцезнаходженням Управління патрульної поліції необгрунтовані.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача зафіксований на портативний реєстратор поліцейського, закріплений на форменому одязі, № 470865, про що зазначено в оспорюваній постанові.

З відеозапису розгляду справи суд встановив, що позивачу було роз`яснено підстави зупинки транспортного засобу, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заслухано його пояснення, надано для ознайомлення докази вчинення адміністративного правопорушення, а саме відеозапис реєстратора, закріпленого в службовому транспортному засобі, роз`яснено підстави притягнення до адміністартивної відповідальності. Жодних клопотань під час розгляду справи - як то надання доказів невинуватості, надання часу для підготовки, надання можливості скористатися правовою допомогою - позивач не заявляв, хоча працівник поліції двічі запитувала в нього про наявність будь-яких клопотань.

Таким чином, твердження позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються наявними у справі доказами.

Безпідставними є також доводи позивача про те, що при винесенні постанови не з`ясовано пом`якшуючих і обтяжуючих обставин, не враховано особу порушника, його вини.

У випадках накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи. Інспектор поліції при складанні оспорюваної постанови щодо позивача діяв на підставі та в межах повноважень, оцінив наявні докази, повно і об`єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, а отже, підстави для скасування постанови відсутні.

З огляду на відсутність підстав для скасування оспорюваної постанови в позові належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.9, 77, 90, 139, 244-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенняможе бутиоскаржено безпосередньо до Восьмого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили післязакінченнястрокуподання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разіподанняапеляційноїскаргирішення,якщойогонескасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: 33000, м.Рівне, вул.Степана Бандери, буд.14А;

відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя