Постанова № 11621090, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5602/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Ільницькій В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий замок»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий замок»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 000592302/0, № 000602302/0 від 23.02.10р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даних спірних відносин стало питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат на придбання послуг.

Так, виходячи зі змісту Акту виїзної планової перевірки Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 11.02.10р. за № 1657/23-02/35159767 ТОВ «Фруктовий замок»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08р. по 30.09.09р. на підставі якого відповідачем були прийняті відповідні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновок відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем отриманих послуг до валових витрат заснований на тому, що вказані послуги не використовувалися в господарській діяльності позивача, оскільки відповідно до умов Договору право власності на товари перейшло від позивача до «Метро»з моменту передання товару, а тому отримані послуги й не можуть використовуватися в господарській діяльності позивача оскільки товар, щодо якого надавалися послуги вже не перебував у власності останнього.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів зважає на наступне.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перехід права власності на продукцію від продавця до покупця не виключає доцільність придбання таких послуг продавцем товару для їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою популяризації реалізованої ним продукції та просування товару на ринку.

Зокрема, договори, укладені з TOB «Метро Кеш енд Кері Україна»мали публічний характер - вони пропонувались для всіх контрагентів, що мали намір постачати товари в мережі магазинів вищенаведеного суб'єкта. Оплата послуг по передпродажній підготовці, введенню позицій товару до торгової бази магазину, інформаційної бази покупця, послуг по викладці товару на полицях та спеціальних конструкціях є обов'язковою умовою для здійснення поставок та продажу товарів в торговій мережі (на території магазину, супермаркету, торгового центру). За відсутності придбання та оплати таких послуг постачальником, товари постачальника, з метою продажу яких такі послуги придбаваються, не будуть розміщенні в торговому залі (та, відповідно, не будуть продаватися в магазині), чи будуть розмішенні способом, який, порівняно з товарами іншої/аналогічної групи має менш привабливий споживчий вигляд, оскільки він не буде візуально виділений та буде менш помітний споживачами, що не сприятиме його купівлі та не дасть змогу досягнути постачальником його головної мети - отримання максимального доходу, підтримання та збільшення попиту на товар.

Ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене Наказом Мінфіну N 88 від 24.05.1995р., не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами - Актами приймання наданих послуг, які оформлені належним чином, а тому, колегія приходить до висновку, що позивач мав всі підстави для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих від «Метро»послуг.

При здійсненні вказаної податкової перевірки позивачем надавалися відповідачу всі необхідні документи на підтвердження правомірності віднесення послуг з організації просування товарів, з адміністрування на платформі, з організації участі у спеціалізованих промоційних заходах, по організації збуту товарів, спеціальні послуги по стимулюванню подальшого збуту товарів та інших послуг до складу валових витрат.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових чи інших послуг.

Пунктом 5.3.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За вимогами ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм єдиною підставою для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг є первинні бухгалтерські документи, до яких також відносяться відповідні Акти виконаних робіт/наданих послуг.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав всі правомірні підстави для віднесення вартості отриманих від «Метро»послуг, до складу валових витрат, оскільки наявні належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи - акти приймання наданих послуг, які містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб, а факт проведення розрахунків за отримані послуги - відповідними документами про проведення розрахунків між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до умов Договору поставки (що були досліджені під час здійснення податкової перевірки) та актами звіряння розрахунків якими сторони згідно п.3.3. Договору підтверджували факт здійснення розрахунків.

За приписами п. 5.1. ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.3. ст. 5 Закону передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових.

Серед таких обмежень послуги, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача за результатами проведеної перевірки, відсутні.

Крім того, п. 5.11. ст. 5 Закону не дозволяв встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Водночас, п. 5.4.4. ст. 5 Закону передбачає можливість віднесення до складу валових витрати платника податку на проведення переднроднжник та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому ані Закон, ані інші нормативні акти не встановлюють вимоги та не дають роз'яснення, що для віднесення до валових витрат передпродажні послуги мають надаватися тільки стосовно товарів, що є власністю платника податку.

Відповідно до п. 4.4.1. ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на вказані норми і валові витрати і податковий кредит з ПДВ позивачем за вищевказаними господарськими операціями було відображено правомірно.

Крім того, витрати TOB «Фруктовий замок»по придбанню послуг у TOB «Метро кеш енд кері Україна»підтверджено відповідними податковими накладними, що окрім іншого підтверджується відсутністю в зазначеному вигдг Акті перевірки будь-яких зауважень до самих податкових накладних.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять жодних обмежень або заперечень, щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по маркетинговим послугам, послугам по просуванню товарів у торгівельних мережах, послугам з внесення нових товарів Позивача (товарів, що постачаються вперше на адресу покупця) до асортиментного переліку товарів контрагента, послуги з адміністрування на платформі, послуги з організації участі у спеціалізованих промоцій них заходах, по організації збуту товарів спеціальні послуги по стимулюванню подальшого збуту товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно на підставі отриманих податкових накладних відносилися до складу податкового кредиту відповідна сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий замок» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий замок»- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 000592302/0 від 23.02.2010р. та № 000602302/0 від 23.02.2010р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Постанову складено у повному обсязі 08.10.2010.