Постанова № 11621026, 22.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-10123/08 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2010 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «АКВ Українське каолінове товариство»до Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач закрите акціонерне товариство «АКВ Українське каолінове товариство»(далі ЗАТ «АКВ Українське каолінове товариство», позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області (Козятинська ОДПІ, відповідач) від 20.02.2008 року № 0000102301/0, від 25.04.2008 року № 0000102301/1 та від 04.07.2008 року № 0000102301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 794435 грн. за серпень та вересень 2007 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0000102301/0 від 20.02.2008 року, № 0000102301/1 від 25.042008 року, № 0000102301/2 від 04.07.2008 року, стягнуто з державного бюджету України на користь ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" 3,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору та 5442,72 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Не погоджуючись з судовим рішенням Козятинська ОДПІ, вточнивши апеляційну скаргу, просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2008 року № 0000102301/2, в цій частині у задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки Козятинська ОДПІ фактично оскаржує рішення суду тільки в частині задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102301/2 від 04 липня 2008 року, враховуючи те, що позивачем вказане рішення не оскаржено, апеляційна інстанція не знаходить за необхідне аналізувати правомірність прийнятого судом рішення у задоволеній іншої частини позовних вимог, перевіряючи їх законність і обґрунтованість у порядку ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що за результатами проведеної Козятинської ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2007 року, висновки якої відображені в акті перевірки № 34-23-33697003 від 15.02.2008 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 20.02.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за 8 місяців 2007 року в розмірі 411366 грн. та за 9 місяців 2007 року в розмірі 383069 грн., що загалом складає 794435 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку спочатку до Козятинської ОДПІ та в подальшому до ДПА у Вінницькій області. За результатами розгляду як первинної так і повторної скарги позивача, які залишені податковими органами без задоволення, відповідачем, не змінюючи суми, змісту та мотивів зменшення бюджетного відшкодування, 25.04.2008 року винесено податкові повідомлення - рішення № 0000102301/1 та 04.07.2008 року № 0000102301/2 відповідно, що є предметами цього спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних рішень, було порушення, на думку податкової інспекції, п.п. 7.4.1 п. 7.4; п.п. 7.7.2а) п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на 411366 грн. та за вересень 2007 року 383069 грн.

А саме проведеною перевіркою встановлено, що ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" згідно укладених з іноземною компанією договорів оренди обладнання, безпідставно включило до складу податкового кредиту зазначені вище суми податку на додану вартість, оскільки податковий кредит формується виключно за операціями з придбання основних фондів, а не в разі їх отримання в тимчасове користування., що мало місце з позивачем

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 20.02.2008 року № 0000102301/0, від 25.04.2008 року № 0000102301/1 та від 04.07.2008 року № 0000102301/2 суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи згідно договорів оренди від 25.05.2007 року, укладених з нерезидентом компанією "Амбергер Каоліноверку - Едуард Кік ГмбХ ко КГ" Німеччина (орендодавець) та згідно вантажних митних декларацій ІМ 40 № 401000007/7/203366; ІМ 40 № 401000007/7/203259; ІМ 40 № 401000007/7/203141; ІМ 40 № 401000007/7/203954; ІМ 40 №. 401000007/7/203953 позивач імпортував на митну територію України основні засоби - обладнання для здійснення робіт на території ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство", тобто придбав майно в оперативну оренду, згідно з копією контракту.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України: об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що прирівнення до імпорту ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів за договорами оперативного лізингу (оренди) повязано лише з визначенням обєкту оподаткування податком на додану вартість та не повязано з порядком особливостями формування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Колегія суддів зазначає, що вказані правові норми Закону не звільняють резидента від обовязку сплати податкового зобовязання при ввезенні товарно-матеріальних цінностей для здійснення ремонтних робіт та майбутнього їх повернення нерезиденту.

Податковий орган, як на підставу неправомірного віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту, послався на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Однак, правові підстави включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту при ввезенні товарів на митну територію України врегульовано п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким, для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість" податок на додану вартість при імпорті товару нараховується незалежно від того ввозиться товар на територію України на умовах оренди або купівлі-продажу. В свою чергу, операція з придбання основних фондів не є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Оскільки у цьому випадку підприємство несе витрати на придбання таких основних фондів, які збільшать вартість відповідної балансової групи.

Згідно до пп.1.18.1 п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

На відміну від оперативного лізингу за договором фінансового лізингу орендар зобовязаний придбати обєкт лізингу у власність (пп.1.18.2 п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Через що за договором оперативного лізингу не передбачена передача права власності.

Таким чином оскільки ввезені ЗАТ «АКВ Українське каолінове товариство»основні засоби не є придбаним а лише отриманими у користування, то суми податку на додану вартість, сплачені при його ввезенні в липні 2007 року в сумі 411366 грн. та в серпні 2007р. в сумі 383069 грн.. відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не відносяться.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені рішення про застосування фінансових санкцій від 04.07.2008 року № 0000102301/2 та в ході перевірки ЗАТ «АВК Українське каолінове товариство»повноваження державної податкової інспекцією використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 20.02.2008 року № 0000102301/0, від 25.04.2008 року № 0000102301/1 та від 04.07.2008 року втратили чинність при прийняттям повідомлення-рішення Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000102301/2 по результатам розгляду скарги.

З огляду на вищезазначене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 07 липня 2008 року № 0000102301/2.

В цій частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 27 вересня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І.Цвіркун

Повний текст постанови виготовлений 27.09.2010 року.