Ухвала суду № 11620937, 21.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6612/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

Суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,

Скирді Б.К.

представника відповідача Яворського В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Інженерно-Науковий центр»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Черкаського госпрозрахункового інженерно-наукового центру Українського товариства інформатики та обчислювальної техніки про стягнення заборгованості по страховим внескам, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Черкаського госпрозрахункового інженерно-наукового центру Українського товариства інформатики та обчислювальної техніки (далі відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для подальшого перерахунку до Державного бюджету України заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням в розмірі 30733,00 грн..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позовні вимоги Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, задоволено.

Стягнуто з Черкаського госпрозрахункового інженерно-наукового центру Українського товариства інформатики та обчислювальної техніки на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 30733,00 грн..

ТОВ «Черкаський Інженерно-Науковий центр»не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Черкаський госпрозрахунковий інженерно-науковий центр Українського товариства інформатики та обчислювальної техніки зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 03.12.1992р. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.01.2010р.), ідентифікаційний код 14182016. Датою внесення до ЄДРПОУ є 25 грудня 1996 року.

Крім цього, відповідач є страхувальником в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та зареєстрований згідно поданої останнім заяви від 14.12.2001р. як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реєстраційним номером 710020000968 (довідка № 557/02-1-36 від 12.08.2008р., а.с. - 15).

Для визначення фонду оплати праці відповідача, Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена звірка з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань стосовно суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням з порушенням чинного законодавства.

За результатами проведеної звірки позивачем було встановлено, що фонд оплати праці Черкаського госпрозрахункового інженерно-наукового центру Українського товариства інформатики та обчислювальної техніки за 2002 рік - 9 місяців 2007 року склав: у 2002 році -77 874 грн. 09 коп.; у 2003 році - 118 460 грн. 09 коп.; у 2004 році - 153 343 грн. 26 коп.; у 2005 році - 205 039 грн. 74 коп.; у 2006 році - 256 493 грн. 91 коп.; за 9 місяців 2007 року -234 757 грн. 95 коп.

За вказаний період відповідач не подавав до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звітність про сплату ним страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по сплаті страхових внесків в розмірі 30733,00 грн..

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що страхові внески за вказаний період ним сплачувалися до належного, на його думку, страховика - Черкаської організації «Солідарні профспілки Черкащини», а відтак підстав для стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в примусовому порядку позивач не має, як і підстав для проведення останнім позапланової перевірки правильності нарахування та повноти сплати Товариством страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Крім того відповідач вважає, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є тим органом, до компетенції якого віднесено керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності.

Позивач не погоджується з даним твердженням відповідача та пояснює це тим, що останнім в порушення вимог статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», не було дотримано обовязку щодо нарахування та сплати до Фонду у визначені законом строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням за період з 2002 по 2007 роки.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»(далі про тексту Закон № 2240-III ).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2240-III, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Положенням частини 5 ст. 10 Закону № 2240-III передбачено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, які підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону № 2240-III, до повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності віднесено здійснення контролю за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечення цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

З цією метою положенням п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону № 2240-III страховику надано право накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 22 Закону № 2240-III передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи. Юридичні особи, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду (ч. 4 ст. 22 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 2240-III, на страхувальників-роботодавців покладено обовязок сплачувати до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Статтею 27 Закону визначено, що страхувальник зобов'язаний окрім іншого нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески; вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок; вести облік заробітної плати застрахованої особи та зберігати ці дані протягом строку, встановленого законодавством; надавати на вимогу застрахованої особи відомості щодо заробітної плати, суми сплачених страхових внесків тощо.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001р. № 2213-ІІІ, норми якого кореспондуються з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», шляхом визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм вищезазначених законів.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону № 2240-III, страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Аналізуючи вищевикладені норми діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач наділений обовязком сплачувати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

При цьому, порядок надходження, обліку та витрачання страхових коштів Фонду, складання та виконання бюджету, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності щодо коштів Фонду визначається правлінням Фонду відповідно до законодавства (ч.2 ст. 25 Закону).

З метою реалізації положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»та Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №16 від 26.06.2001 року було затверджено Інструкцію про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду.

Пунктом 5 вказаної Інструкції передбачено аналогічну із Законом № 2240-III правову норму про відповідальність страхувальника роботодавця за несвоєчасну сплату та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню та/або відображає суми цих фінансових санкцій в звіті за формою Ф4 ФСС з ТВП.

Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в доход Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 р. №1387 та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003 р. Указані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону № 2240-III, спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що заборгованість зі сплати страхових внесків до Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 30733,00 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, розмір заборгованості не спростував, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які слід визнати такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський Інженерно-Науковий центр»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

А.Ю. Коротких

Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.10 р.