Ухвала суду № 11620931, 06.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12708/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Троян Н.М., Романчук О.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Укрметал»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932320/0 від 05.10.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва 24.09.2009 р. було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал»на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 27.05.2009 р. про призначення позапланової документальної перевірки TOB «Укрметал»з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «Арон-Трейд»(код ЄДРПОУ 32899878) за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2009 року № 3085/23-622-32980869, в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 рік у розмірі 662942,00 грн., в т.ч. за II квартал 2007 року - 662 942,00 грн.

На підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2009 року № 0000932320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 994413,00 грн., в тому числі за основним платежем з податку на прибуток підприємств 662 942,00 грн. та 331 471,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 року, № 1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України», санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач придбав у ПП «Арон-Трейд»металобрухт повністю оплатив отриманий товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку TOB «Укрметал»про перерахування грошових коштів ПП «Арон-Трейд».

Товар, отриманий позивачем за Договором № 239, був повністю переданий на ВАТ «Макіївський металургійний завод», що підтверджується приймально-здавальними актами ЗAT «Макіївський металургійний завод».

ЗАТ «Макіївський металургійний завод»повністю оплатили зазначений товар TOB «Укрметал», що також встановлено відповідачем в Акті перевірки.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару за Договором № 239 підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, накладні про передачу товару), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; …

Таким чином, позивачем укладено договір купівлі-продажу товару № 239 від 21.03.2007 року з ПП «Арон-Трейд»з дотриманням вимог чинного законодавства України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Також апелянтом зазначено, що підписи при укладанні договору, а також на актах виконаних робіт (послуг) та податкових накладних ПП «Арон-Трейд»від імені директора ОСОБА_1 виконувалися неповноважною особою.

Зважаючи на це і було зроблено висновок про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП «Арон-Трейд», відповідно до якого позивачем сплачено ПП «Арон-Трейд»вартість отриманих товарів у розмірі 2668 163,00 грн., в т.ч. ПДВ 16395,80 грн. та відображено зазначену суму у складі валових витрат з декларуванням в декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2007 р.

Однак слід зазначити, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не звертались до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2007 року № 239, та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Арон-Трейд».

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2010 року.