Постанова № 11620325, 07.10.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:45год. 07 жовтня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-2792/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

при секретарі судового засідання Колесник В.Ю.

за участю :

представника позивача - Коубіш А.П.

представників відповідача - Зінчука П.Ф., Плешко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Кіцманському районі доТовариства з обмеженою відповідальністю "Брусницька земля"про стягнення заборгованості по сплаті заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб, суд

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Кіцманському районі (позивач) звернулася із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 201 367,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що в липні 2010 року працівниками позивача була проведена виїзна позапланова перевірка (на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.06.10р.) з питань правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб ТОВ «Брусницька земля» за період з 01.04.07 по 31.03.10, в ході якої встановлено кредитовий залишок по податку з доходів фізичних осіб в сумі 201 367,56 грн., за результатами перевірки складено довідку №13/2320/3330048 від 29.07.10 про проведення позапланової документальної перевірки правильності нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб відповідача за період з 01.04.07р. по 31.03.10р.

Таким чином, відповідачем не виконані вимоги ст.ст. 16, 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 20 грудня 2005 року N 3235-IV (далі-Закон №3235), в звязку із чим утворився борг перед Брусницькою сільською радою в розмірі 201367,56 грн.

Представник позивача під час судового розгляду позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування чого надав письмові заперечення в яких зазначив наступне.

По-перше, дана справа не підсудна даному адміністративному суду, в звязку із наступним. У відповідності до вимог КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов, однак в якості позивача у даній справі виступає ДПІ у Кіцманському районі, тоді як позовні вимоги заявлені на користь Брусницької сільської ради.

Таким чином, за змістом позовної заяви позивачем у справі виступає Брусницька сільська Рада, а ДПІ у Кіцманському районі є скоріше органом, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, тому відповідач вважає, що позивачем у даній справі повинна бути Брусницька сільська рада, а справа, відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 КАС України, повинна розглядатися за предметною підсудністю у місцевому загальному суді.

По-друге, позовна заява не відповідає вимогам ч.4 ст.106 КАС (в останній редакції), оскільки в Додатках до позовної заяви навіть не зазначено про те, що позивач - суб'єкт владних повноважень, надсилав відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами, а копія довідки про проведення перевірки, фактично не надходила на адресу відповідача.

Крім того, відповідач вважає, що сама по собі довідка про проведення перевірки не може бути доказом наявності боргу. Зі змісту позовної заяви не зрозуміло на чому ґрунтується заявлена вимога про стягнення грошових коштів. Так, рішення про стягнення коштів за наслідками перевірки до відповідача не доводилось, а тому відповідно до п.7 ч.3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві.

По-третє, позивач намагається обґрунтувати небажання відповідача використати інструменти Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 № 2181-ІІІ (далі-Закон №2181) щодо узгодження податкового боргу та видачі відповідного рішення, але відповідач вважає це надуманим, оскільки Акт перевірки відповідач зобов'язаний підписати, однак Акти перевірки оскарженню в судовому порядку не підлягають, фактично відповідач не має можливості узгодити суму боргу чи оскаржити її розмір по Акту перевірки. Інших доказів, ніж довідка про проведення перевірки, до позовної заяви не додано.

По-четверте, відповідач, також не може погодитися із зазначеною сумою позову в розмірі 201367,56 грн., з огляду на таке.

Позапланова перевірка проведена позивачем згідно із постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року, результати перевірки оформлено в Акті від 20 липня 2010р. №13/2320/33330048 «Про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» за період з 01.04.2007 по 31.03.2010р.» (далі Акт).

Статтею 15 Закону №2181 визначений строк давності стягнення у 1095 днів, протягом якого можливо заявляти вимоги про стягнення податкового боргу. Позовна заява подана до суду 16 серпня 2010 року, ухвала про відкриття провадження винесена 20 серпня 2010 року. Таким чином, сума позову повинна складатися із заборгованості, яка виникла в період з липня 2007 по серпень 2010 року.

Оскільки позов заявлений в серпні 2010 року, то згідно приписів ст. 15 Закону №2181 заборгованість в межах заявленого позову слід було визначати за період з липня 2007 року по 31 березня 2010 року.

Дані про суми нарахованого податку за даними бухгалтерського обліку відповідача наведені в таблиці на сторінці 22 Акту. Згідно зазначених в таблиці даних в період з липня 2007 року по 31 березня 2010 року податок нарахований в сумі 128299,32 грн., за цей же період фактично сплачена сума податку 11470,00 грн. Отже заборгованість по даних бухгалтерського обліку та Акту в період з липня 2007 року по 31 березня 2010 року становить 128299,32 - 11470,00 = 116829,32 грн.

В зв'язку з наведеним відповідач просить застосувати положення ст.ст.99, 100 КАС України та ст.15 Закону №2181 щодо давності стягнення та строків звернення до суду.

В ході судового розгляду представник відповідача позов визнав частково, підтримав викладене в письмових запереченнях, та зазначив, що заборгованість дійсно існує, проте він згідний сплатити 116829, 32 грн., тобто в межах строків давності. Крім того, надав суду клопотання про розстрочку суми зазначеного боргу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач, відповідно до довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстрований як субєкт господарювання 14 грудня 2004 року (а.с. 8-9) та перебуває на обліку як платник податків відповідно до довідки про взяття на облік платника податків з 16 грудня 2004 року (а.с. 7).

Відповідно до акту про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Брусницька земля» за період з 01.04.07 по 31.03.10 від 29.07.10 №13/2320/33330048, представниками позивача було проведено позапланову перевірку за результатами якої встановлено заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб за вказаний період в розмірі 201367,56 грн. (а.с.10-17, 65-92).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавного податку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990р. №509 (далі Закон №509).

Відповідно до п.п.1, 11 ст.10 Закону №509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже на підставі викладеного, суд вважає, що позивач є належним позивачем у справі, оскільки саме він подає позов до суду про стягнення заборгованості перед бюджетом, в даному випадку перед місцевим. А тому відповідно до ч.2 ст.18 КАС України справа підсудна Чернівецькому окружному адміністративному суду, оскільки позивачем у справі є Державна податкова інспекція у Кіцманському районі, тобто орган державної влади.

Стосовно тверджень відповідача, що позовна заява не відповідає вимогам ч.4 ст.106 КАС, оскільки в додатках до позовної заяви навіть не зазначено про те, що позивач - суб'єкт владних повноважень, надсилав відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає їх безпідставними, так як позивач при поданні позовної заяви надав суду доказ надіслання позовної заяви відповідачу - копію фіскального чеку. Крім того, в судовому засіданні позивач надав копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було отримано відповідачем 18.08.2010р., натомість відповідач не надав суду доказів зворотного.

Статтею 16,17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, зарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які проводять виплати доходів.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 ст.3 Закону №2181 визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податку згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов"язковий платіж) якими оподатковуються особи у тому числі податки на доходи фізичних осіб, а також будь-які інші податки, утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов"язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби наділені функціями по контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і своєчасного надходження.

Норми Закону №2181, який є спеціальним з питань оподаткування та регламентує поряд з іншими, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами з податків, зборів (обов'язкових платежів), стосовно погашення боргу з прибуткового податку з громадян, позасудового порядку стягнення не передбачають, оскільки на заборгованість, яка є предметом спору не поширюються норми вказаного Закину, стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6 Закону), виникнення податкової застави (ст.8 Закону), ситуація має місце у зв"язку із тим, що всі перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу, тобто узгоджених сум податкових зобов'язань.

Визначення терміну "податковий борг" наведено в п.1.3 ст.1 Закону №2181. Так, згідно вказаної норми податковий борг - це податкове зобов"язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджено в адміністративному порядку чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Підпункт 5.1. ст.5 Закону №2181 передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків в декларації вважається узгодженним з дня подання такої податкової декларації. Специфіка оподаткування прибутковим податком не передбачено подання податкових декларацій чи розрахунків з нового платежу, тобто узгодження суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб не відбувається і картки особових рахунків даного податку податковою інспекцією не ведуться.

Таким чином, заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб не є узгодженою сумою податкового зобов»язання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем шляхом проведення позапланової перевірки з питань правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб відповідачем встановлена заборгованість за даним податком в сумі 201367, 56 грн. за період з 01.01.2005р. по 31.03.2010р.

Разом з тим, при визначенні суми, яка підлягає стягненню суд виходить з того, що позивачем порушено строк визначення суми податкового зобов'язання, передбаченого підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181, оскільки заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб є податковим зобов'язанням і при визначенні суми зобов»язання податковим органом мають дотримуватись строки, передбачені підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181.

Відповідно до підпункту 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Встановивши перевіркою з питань правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб позивачем встановлена заборгованість за даним податком в сумі 201367, 56 грн. за період з 01.01.2005р. по 31.03.2010р., проте суд вважає, що відповідач пропустив трирічний строк для визначення зобов»язання з 01.01.2005 року по 31.06.2007 р. в сумі 73068, 24грн.

Крім того, суд приймає до уваги твердження відповідача, що ним в період 2007-2010 роки погашено частково заборгованість в сумі 11470,00 грн., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень (а.с.42-52), і вважає безпідставними посилання позивача, що дана сума була зарахована в рахунок погашення податкового боргу на підставі п.п.7.7 ст.7 Закону №2181 виходячи з наступного.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону№2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування позивачем сплачених відповідачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 11470 грн. у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, суд вважає неправомірним, отже стягненню підлягає сума 116829, 32 грн.

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на підставі ст.263 КАС України, суд зазначає, що дане питання можливо вирішити лише на стадії виконання судового рішення.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» (с.Брусниця, Кіцманський р-н Чернівецька обл., інд.код 33330048) на користь місцевого бюджету 116829 (сто шістнадцять тисяч вісімсот двадцять девять) грн. 32 коп.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позову.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 12 жовтня 2010 р.

Суддя В.О. Ковтюк