Постанова № 11620286, 08.10.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1990/10/2470

11:20

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Самокішин М.І.;

з участю:

представників позивача Чернушки Й.І., Коржакової Г.М., Савчук М.П.;

представників відповідача Меренчука Є.В., Васійчук В.А., Агатія В.В;

представника прокуратури - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірного підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства " ДАК "Автомобільні дороги України" доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, в якому просить суд з урахуванням заяви про доповнення позову і зміну позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000200350/0 від 15 квітня 2010 року щодо суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ДП "Чернівецький облавтодор" за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності 191 386,50 грн., з яких за основним платежем 127 591,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63795,50 грн., та № №0000170233/0 від 15 квітня 2010 року щодо суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ДП "Чернівецький облавтодор" за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) 162915,00 грн., з яких за основним платежем 106549,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56 366,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Відповідачем необґрунтовано в акті перевірки відображено завищення задекларованих субєктом господарювання показників "Придбання з ПДВ на митній території України, які підлягають оподаткуванню 20% всього в сумі 106549,00 грн., оскільки позивач мав повне право на включення зазначеної суми до податкового кредиту" відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Субпідрядними організаціями, які виконували роботи по відновленню доріг, зруйнованих внаслідок стихійного лиха сплачено податок на додану вартість на увесь обсяг виконаних робіт і «податкових ям» по вищевказаних субпідрядних організаціях не виникало.

Тому брати до уваги п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" у інспекторів ДПІ у м.Чернівці не було підстав. До складу податкового кредиту звітного періоду позивачем правомірно віднесено суми податків, сплачені в ціні робіт, послуг при їх придбанні.

Крім цього, відобразивши в акті перевірки завищення валових витрат всього у сумі 510364,00 грн. і визначивши позивачу суму до сплати з податку на прибуток в сумі 127591,00 грн., відповідачем не взято до уваги, що виконання робіт з яких визначена вказана сума повязано саме з господарською діяльністю позивача, і на підприємстві наявні всі первинні підтверджуючі документи, а саме довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ3) (а.с.4-8).

Також позивач посилається на те, що акт ДПІ у м. Чернівці від 06.04.2010 року №1111/23-3/31963989, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не свідчить про документальну доведеність зокрема порушення п.п.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 2181-III від 21.12.2000 року, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ДП "Чернівецький облавтодор” за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності 191 386,50 грн. з яких за основним платежем 127 591,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63 795,50 грн.

Фактично ДПІ у м. Чернівці свої висновки обґрунтовує на підставі Акта іншого контролюючого органу, а саме Акта Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області від 27.01.2009 року №24-06/27, що є неприпустимим.

В той же час, Контрольно-ревізійним управління в Чернівецькій області в своїх вимогах від 12.03.2009 року №24-06-11/1373 та від 10.04.2009 року №24-06-11/2052 не ставиться вимога, яка перебуває у причинному зв'язку з податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ щодо сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення. Вважає хибним та безпідставним твердження позивача, в звязку з чим вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, обґрунтовуючи це наступним.

За результатами проведеної перевірки щодо повноти визначення податку на прибуток встановлено порушення п.5.1, п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 127591,00 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року на суму 127591,00 грн. Також перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період, що перевірявся встановлено порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 106549,00 грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 67169,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 37188,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 26,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 2166,00 грн. та встановлено відхилення в розрізі звітних податкових періодів за лютий 2009 року встановлено його заниження в сумі 6183.00 грн. та за березень 2009 року встановлено його завищення в сумі 6183,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити посилаючись на обгрунтування викладені в позовній заяві і письмових поясненнях.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на обставини викладені в запереченні і письмових поясненнях.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено перевірку ДП “Чернівецький облавтодор” ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України” та складено акт від 06.04.2010 року №1111/23-3/31963989 "Про результати планової виїзної перевірки ДП"Чернівецький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року (а. с. 12-99).

Відповідно до висновків акта перевірки, окрім іншого встановлено порушення:

1. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 127591,0 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року на суму 127591,0 грн.

2. п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 106549,00 грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 67169,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 37188,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 26,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 2166,00 грн.

За результатами розгляду акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2010 року №0000200350/0 та від 15 квітня 2010 року №0000170233/0 яким позивачу визначене податкове зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі: 191386,50 грн. та 162915.00 грн. (а.с.10-11).

12.03.2009 року Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області направлено позивачу вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією(а. с. 170-172).

10.04.2009 року Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області направлено позивачу лист про внесення змін до обовязкових вимог (а. с. 173).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі Закон №334) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 4.1 п.4 ст.4 Закону №334, визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Віцдповідно до п.5.1. ст.5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як зазначається в акті перевірки та письмових поясненнях відповідача, субпідрядною організацією ПП "Євробуд" завищено вартість виконаних робіт на суму 40806 грн.

Загальна сума отриманих коштів від позивача склала 871389,00 грн., а згідно бухгалтерського обліку сума понесених витрат по субпідряднику склала всього 822422,00 грн.

При цьому субпідрядником понесено витрати, які не підтверджені в бухгалтерському обліку на влаштування тимчасових будівель та споруд, а також витрати на перевезення працівників.

Загальна сума завищення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт склала 48967,00 грн.

Пунктом 3 ст.843 Цивільного Кодексу України визначено, що ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Субпідрядною організацією ПП "Еліпс" завищено вартість виконаних робіт на суму 174521,00 грн.

При цьому субпідрядником завищено відстані перевезення піщано-гравійної суміші, що призвело до завищення ціни перевезення. А також завищення норм трудовитрат, завищення загальної трудомісткості, загальновиробничих та адміністративних витрат, кошторисного прибутку, та як наслідок завищення загальної вартості виконаних робіт.

Згідно ст.ст.526, 599 Цивільного Кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору або Закону і припинятись виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом МФУ від 24.05.1995 р. №88, визначено, що первинні документи підлягають обовязковій перевірці, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Субпідрядною організацією Катеринопільське СП «Агрошляхбуд» завищено вартість виконаних робіт на суму 195413,00 грн.

При цьому субпідрядником в бухгалтерському обліку відображено коефіцієнт по визначенню вартості робіт при систематичному русі транспорту на одній стороні дороги, який не визначений при складанні кошторису по визначенню вартості робіт відповідно до дефектного акту. Як наслідок вказані порушення призвели до завищення норм трудовитрат, завищення загальної трудомісткості, загальновиробничих та адміністративних витрат, кошторисного прибутку, і відповідно завищення загальної вартості виконаних робіт.

Крім цього, проведеною перевіркою встановлено, щодо підтвердження вартості матеріальних ресурсів, встановлено завищення вартості матеріальних ресурсів та нарахування складських витрат, що призвело до завищення вартості робіт.

Субпідрядною організацією ТОВ "Автошляхбуд" завищено вартість виконаних робіт на суму 99624,00 грн.

При цьому, субпідрядником завищено витрати на титульні тимчасові будівлі та споруди на підставі виконавчого кошторису, вартість яких відповідно до договору компенсовано за рахунок генпідрядника, а також безпідставно включено складські витрати на асфальто-бетонну суміш, цементний розчин та бетон.

В ході судового розгляду представниками позивача жодним доказом не спростовано, виявлені і відображені контролюючими органами порушення, які відображені в акті перевірки в частині формування кошторисів і проведення розрахунків, з порушенням державних будівельних норм, а тому суд погоджується з запереченнями відповідача, як такими, що ґрунтуються на нормах діючого законодавства в частині порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334-94 ВР, а саме завищення валових витрат на загальну суму 510364 грн.

Щодо заниження податку на додану вартість, судом зазначається наступне.

Пунктом 4.1. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (далі Закон №168), визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 15 квітня 2010р. №0000170233/0 за результатами перевірки позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 162915,00 грн., в т.ч. 106549,0 грн. основного платежу та 56366,00 грн. штрафних санкцій.

Згідно акта перевірки, в частині визначення повноти податкових зобов'язань (стор. 38 -39 акту), встановлено їх заниження за лютий 2009 року в сумі 6183 грн. та їх завищення за березень 2009 року в сумі 6183 грн.

Аналізуючи вказаний факт, суд виходить з того, що підприємством невірно визначено базу об'єкта оподаткування податком на додану вартість та дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2009 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в розмірі 6183,0 грн., а саме в результаті не включення до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість в лютому 2009 року в сумі 6183,00 грн. з попередньої оплати в загальній сумі 37100,0 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок підприємства в лютому 2009 року від фізичної особи ОСОБА_1. в сумі 33778,0 грн. за купівлю автогрейдера АТЕК-421, згідно біржової угоди 09/002 від 09.02.2009 року, в т.ч. ПДВ 5629,67грн. Станом на 01.03.2009 року по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" рахується кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 33778,0 грн. Станом на 01.03.2009 року по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" рахується кредиторська заборгованість перед ВАТ "Буковинська універсальна біржа" в сумі 3322,0 грн.

Зазначене порушення, як в позовній заяві, так і в ході судового розгляду позивачем не спростовувалось, а тому суд вважає, що спірне рішення в цій частині відповідачем прийнято правомірно, відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закону №168).

Відповідно до п.п. 7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідачем в ході перевірки встановлено, що внаслідок завищення вартості виконаних підрядних робіт в актах форми КБ-2в відповідні податкові накладні також містять завищені вартісні показники, а тому накладні є такими, що виписані з порушенням порядку їх заповнення, і не є підставою для включення до податкового кредиту ПДВ з витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю платника податків, нарахованих в порушення законодавства про державні будівельні норми.

На порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 104357 грн. з суми завищення вартості придбаних за кошти державного підприємства - розпорядника бюджетних коштів субпідрядних будівельних робіт по відновленню доріг, що перебувають у комунальній власності та були зруйновані внаслідок стихії, яка сталася 23-27 липня 2008 року, по наступних Субпідрядниках: ПП "Євродорбуд" - завищено вартість виконаних робіт на суму 40806грн., завищено податковий кредит по ПДВ за листопад 2008 року в сумі 8161,0 грн.; ПП "Еліпс" - завищено вартість виконаних робіт на суму 174521 грн., завищено податковий кредит по ПДВ за грудень 2008 року в сумі 34904,0 грн.; Катеринопільське СП "Агрошляхбуд" - завищено вартість виконаних робіт на суму 195413 грн., завищено податковий кредит по ПДВ за листопад 2008 року в сумі 39083 грн.; ТОВ «Автошляхбуд» - завищено вартість виконаних робіт на суму 99624 грн., завищено податковий кредит по ПДВ за листопад 2008 року в сумі 19925 грн.; ТОВ "Камтранс" - завищено вартість виконаних робіт на суму 11420,37 грн. (вказані витрати не включені до валових витрат, що не призвело до донарахування податку на прибуток), завищено податковий кредит по ПДВ за грудень 2008 року в сумі 2284 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог, так само і під час судового розгляду справи, позивачем не доведено і жодним доказом не спростовано, що понесені ним витрати на придбання підрядних будівельних робіт здійснювалось виключно з додержанням державних будівельних норм, так само не доведено, що ці витрати мають зв'язок з господарською діяльністю позивача або використовуються ним з метою здійснення такої діяльності, що також підтверджується претензійними діями до субпідрядних організацій зі сторони позивача в частині повернення зайво одержаних державних коштів.

В частині посилань позивача на те, що в акті документальної перевірки має бути документальна доведеність порушення п.п. 17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року (далі Закон №2181), суд зазначає наступне.

Положеннями п.п. 17.1.3 п.17.1 статті 17 "Штрафні санкції (штрафи)" Закону №2181 визначено порядок застосування штрафних санкцій, а саме: у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.»

Згідно п.п.2.4.3 п.2.4 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

В той же час відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

А тому, з урахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку, що твердження позивача в цій частині позовних вимог є необгрунтованими.

В частині посилань позивача на те, що податковим органом під час перевірки було використано виключно інформацію, надану Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області, суд розцінює такі твердження, як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з наступного.

З матеріалів перевірки КРУ в Чернівецькій області (а.с.162-173) вбачається, що контролюючим органом було проведено лише ревізію актів приймання виконаних підрядних робіт ф.№КБ-2в, щодо достовірності вартості виконаних робіт з відновлення доріг та інших об'єктів дорожнього господарства, що перебувають у комунальній власності і зазнали наслідків стихійного лиха, що сталися в Чернівецькій області 23-27 липня 2008 року, та зустрічні звірки субпідрядних організацій з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ДП "Чернівецький облавтодор". В межах своїх повноважень КРУ в Чернівецькій області пред'явило ДП "Чернівецький облавтодор" вимоги, щодо повернення позивачу зайво сплачених субпідрядним організаціям коштів внаслідок завищення ними обсягу та вартості робіт з відновлення доріг, які були зруйновані.

При цьому КРУ в Чернівецькій області під час перевірки не визначало валові витрати та податковий кредит по ПДВ позивача. Зазначені факти були встановлені самостійно, як вбачається з акту перевірки відповідачем після перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів, відповідних правовідносин та системного аналізу норм права, що регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення перевірки і відповідно прийняття спірного рішення, є правомірними і відповідають вимогам ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів належним чином правомірність прийнятого рішення, тоді як позивачем не надано достатніх та належних доказів протилежного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В звязку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 13 жовтня 2010 року

Суддя О.В. Боднарюк