Постанова № 11619737, 17.09.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2010 р.

15 год.20 хв.Справа № 2-а-1239/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Печеному Є.В.,

за участю:

представників позивача - Васильєвої І.С., Гладченко Г.М., Міллера Р.І.,

представників відповідача ДПІ у м. Херсоні - Горбунової К.О., Левченко І.В.,

представника відповідача ГУДКУ у Херсонській області - Полонської Н.В.,

прокурора - Пуляєва І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Південьбудекспорт"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління державного казначейства України у Херсонській області,

про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити дії, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Південьбудекспорт» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач 1) та Головного управління державного казначейства України у Херсонській області (далі - відповідач 2) у якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.02.2010 р. № 0000622301/0, від 26.02.2010р. № 0005202301/1, від 18.05.2010р. № 0000170700/0 та зобовязати відповідачів вчинити дії по перерахуванню на розрахунковий рахунок позивача належного йому бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, мотивуючи тим, що попередніми перевірками заявлених ним у податкових деклараціях сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок відповідач підтвердив правомірність декларування права позивача на отримання з бюджету відшкодування з податку на додану вартість. Позивач, керуючись пп. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), вважає, що відповідач при отримані податкової декларації та підтвердження права платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість мав протягом 30 днів надати Головному управлінню державного казначейства висновок про перерахування цього відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок позивача в банківській установі. Недотримання відповідачем вимог пп.7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, на думку позивача, дало можливість відповідачеві для складення спірних податкових повідомлень-рішень у подальших податкових періодах.

Представники відповідача ДПІ у м. Херсоні у судовому засіданні заперечили проти позову, пояснивши, що перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування, а тому зменшення суми ПДВ є правомірним. Перевірка правомірності відшкодування ПДВ становить собою правовий механізм, метою якого є прослідковування руху товарів (у розрізі “оподатковуваної ціни” таких товарів) від їх товаровиробника. Головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Так у ході зустрічних перевірок неможливо підтвердити факт сплати до бюджету ПДВ контрагентами постачальників позивача по пятому третьому ланцюгу проходження товарів щодо ТОВ «Діамант», ТОВ «Вісмут 2009», ПП «Юрдан - ЛТД» у звязку із неможливістю провести перевірку даних підприємств через їх відсутність за юридичною адресою.

Представник відповідача Головного управління державного казначейства України у Херсонській області суду пояснила, що згідно діючого законодавства відшкодування УДК податку на додану вартість з бюджету провадиться на підставі висновку податкової інспекції і в функції УДК не входить контроль за своєчасним внесенням платежів до бюджету у тому числі і ПДВ. Але за наявності висновку ДПІ про відшкодування ПДВ або рішення суду із цього приводу, УДК не заперечує проти проведення таких виплат.

Прокурор підтримав позицію відповідача ДПІ у м. Херсоні та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 26.02.2010р. № 0005202301/1 складене на підставі висновків акту перевірки позивача від 16.11.2009р. № 3434/23-2/35027728 та апеляційного узгодження змінених податковим органом зобовязань з податку на додану вартість. За цим податковим повідомленням-рішенням позивачеві зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 3902168 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 18.02.2010р. № 0000622301/0 складене на підставі висновків акту перевірки позивача від 16.02.2010р. №627/23-2/35027728. За цим податковим повідомленням-рішенням позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009р. на 1175100,0 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010р. № 0000170700/0 складене на підставі висновків акту перевірки позивача від 17.05.2010р. № 2240/07-0/35027728. За цим податковим повідомленням-рішенням позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009р. на 713647,0 грн., за серпень 2009р. на 548288,0 грн., за вересень 2009р. на 1275190,0 грн., за жовтень 2009р. на 801432,0 грн.

За актом перевірки від 16.11.2009р. № 3434/23-2/35027728 відповідач досліджував сплату податку на додану вартість контрагентами позивача на всіх ланцюгах проходження товару за податковими накладними, складеними ПП «Херсонський завод пластикових виробів», які підтверджували право позивача на податковий кредит травня 2009 року у сумі 3908834,66 грн.

За декларацією з податку на додану вартість за травень 2009 року позивач задекларував експортні операції з продажу продукції у сумі 3395307 грн., які оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість та податковий кредит у сумі 663740,0 грн. тобто за результати цієї декларації позивач отримав відємне значення з податку на додану вартість у сумі 663740,0 грн. За рядком 23 «Залишок відємного значення з попереднього звітного податкового періоду, що включений до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» позивачем задекларовано показник у сумі 4576701 грн. Цей показник рядку 23 Декларації з ПДВ позивача за травень 2009року утворився внаслідок перенесення відємного значення з ПДВ у сумі 4232819 грн., отриманого за результатами квітневої Декларації з ПДВ та відємного значення з ПДВ у сумі 343882,0 грн., яке утворилося внаслідок складання Декларацій з ПДВ за податкові періоди, які передували квітню 2009року. Із зазначеної суми відємного значення з податку на додану вартість позивач задекларував намір отримати на розрахунковий рахунок ПДВ у сумі 3902168,0 грн. у вигляді бюджетного відшкодування цього податку, решту відємного значення у сумі 674533,0 грн. позивач задекларував як таку, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із задекларованого у травні 2009 року податкового кредиту у сумі 663740,0 грн., вирішальними були поставки від ПП «Херсонський завод пластикових виробів» (індивідуальний податковий номер з ПДВ - 350286121030) на суму 3302994,86 грн., з яких ПДВ 660598,98 грн.

За Декларацією з ПДВ за червень 2009року позивач задекларував експортні операції з продажу продукції у сумі 4067133 грн., які оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість та податковий кредит у сумі 803195,0 грн. тобто за результати цієї декларації позивач отримав відємне значення з податку на додану вартість у сумі 803195,0 грн. За рядком 23 «Залишок відємного значення з попереднього звітного податкового періоду, що включений до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» позивачем задекларовано показник у сумі 1338273 грн.

Цей показник рядку 23 Декларації з ПДВ позивача за травень 2009 року утворився внаслідок перенесення відємного значення з ПДВ у сумі 663740 грн. отриманого за результати травневої Декларації з ПДВ та відємного значення з ПДВ у сумі 674533,0 грн., яке утворилося внаслідок складання Декларацій з ПДВ за податкові періоди, які передували травню 2009 року. Із зазначеної суми відємного значення з податку на додану вартість позивач задекларував намір отримати на розрахунковий рахунок ПДВ у сумі 1185708,0 грн. у вигляді бюджетного відшкодування цього податку, решту відємного значення у сумі 152565,0 грн. позивач задекларував як таку, що підлягає включенню до податного кредиту наступного податкового періоду.

Із задекларованого у червні 2009 року податкового кредиту у сумі 803195,0 грн., вирішальними були поставки від ПП «Херсонський завод пластикових виробів» (індивідуальний податковий номер з ПДВ - 350286121030) на суму 4012092,85 грн. з яких ПДВ складає 802418,57 грн.

Згідно поданої позивачем декларації із ПДВ за липень 2009 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 803195,0 грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 955760,0 грн. Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 803195,0 грн. Сума, що підлягає відшкодуванню, становить 803095,0 грн.

Згідно поданої позивачем декларації із ПДВ за серпень 2009 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 548288,0 грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 700853,0 грн. Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 548288,0 грн. Сума, що підлягає відшкодуванню, становить 548288,0 грн.

Згідно поданої позивачем декларації із ПДВ за вересень 2009 р. з урахуванням уточнюючого розрахунку до неї та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 1275190,0 грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 1427755,0 грн. Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 1275190,0 грн. Сума, що підлягає відшкодуванню, становить 1275190,0грн.

Згідно поданої позивачем декларації із ПДВ за жовтень 2009 р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 861356,0 грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 969910,0 грн. Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 861356,0 грн. Сума, що підлягає відшкодуванню, становить 861356,0 грн.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР (п 7.7.1.) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2. зазначеної статті передбачає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При досліджені судом обставин формування Декларацій з ПДВ за травень-жовтень 2009 року порушень норм діючого законодавства з податку на додану вартість при складанні цих декларацій, декларування зобовязань з ПДВ та бюджетного відшкодування з цього податку не виявлено. Такої ж думки дотримується відповідач при проведені перевірок декларування показників за ці податкові періоди.

За нормами Закону України № 168/97-ВР головними умовами віднесення сплаченого (нарахованого) при придбані товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження факту сплати (нарахування) податку належним чином складеними податковими накладними постачальниками-платниками ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податку в межах оподатковуваних операцій.

Результати перевірок, які були підставою для складення спірних податкових повідомлень-рішень, свідчать, що відповідачем не надано жодного зауваження стосовно дотримання порядку складання податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача за квітень-жовтень 2009 року. Також відповідач не піддав сумніву використання придбаних протягом квітня-жовтня 2009 року товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача в межах оподатковуваних операцій. Тому суд вважає, що позивач дотримався головних умов, необхідних для формування податкового кредиту квітня-жовтня 2009 року.

За даними додатку 5 Декларацій з податку на додану вартість позивача за квітень - жовтень 2009року головним постачальником товарів та вирішальним контрагентом при формуванні податкового кредиту був ПП «Херсонський завод пластикових виробів». За податковими та бухгалтерськими документами цей контрагент постачав позивачеві сільськогосподарську продукцію, яку позивач продав на експорт за зовнішньоекономічними контрактами.

За актом перевірки від 16.11.2009р. № 3434/23-2/35027728 відповідач досліджував сплату податку на додану вартість субєктами підприємницької діяльності на всіх ланцюгах проходження, які були постачальниками товару ПП «Херсонський завод пластикових виробів».

При перевірці було встановлено, що поставлений покупцю товар ПП «Херсонський завод пластикових виробів» придбав у ПП «Вікторія». ПП «Вікторія» товар придбало у ПП «Біа - Плюс». ПП «Біа Плюс» придбало товар у ПП «Юрдан ЛТД». ПП «Юрдан ЛТД» придбало товар у ТОВ «Діамант». За даними відповідача ПП «Юрдан ЛТД» поставило у квітні 2009р. ТОВ «Діамант» просо, соняшник, пшеницю, буряк, капусту на загальну суму 24818611,41 грн. ПДВ по цій поставці склало 4136435,22грн.

Провести перевірку взаємовідносин ПП «Юрдан ЛТД» з ТОВ «Діамант» податковий орган за місцем реєстрації останнього не зміг у звязку з тим, що на момент перевірки 30.10.2009р. ТОВ «Діамант» ухвалою суду про банкрутство від 14.09.2009р. № 45/110Б скасовано державну реєстрацію, знято з обліку з 29.09.2009р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.09.2009р. за даними місцевої Макіївської ОДПІ єдиним видом діяльності цього СПД була роздрібна торгівля пальним.

За даними звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було встановлено, що основним постачальником сільськогосподарської продукції ТОВ «Діамант» у квітні 2009р. був ТОВ «Вісмут 2009». По взаємовідносинах з цим СПД ТОВ «Діамант» задекларувало податковий кредит у сумі 6172187,42 грн. Відповідачем було встановлено, що у ТОВ «Вісмут 2009» свідоцтво платника ПДВ анульоване 17.07.2009р., порушено справу про банкрутство. Провести перевірку зазначеного СПД відповідач не зміг у звязку з відсутністю його за юридичною адресою.

За даними податкової звітності ПП «Вісмут 2009» відповідач встановив, що цей СПД сформував податковий кредит квітня 2009 року по постачальнику ТОВ «Віндкомсервіс» на суму 191429,54 грн. та по постачальнику ТОВ «Медіа кейс» на суму 6172187,42 грн. За даними відповідача ТОВ «Віндкомсервіс» визнано банкрутом 21.04.2009р, а ТОВ «Медіа Кейс» діяльність припинено, анульовано свідоцтво платника ПДВ 30.06.2009р., знято з податкового обліку 30.06.2009р.

За актом перевірки від 16.02.2010р. № 627/23-2/35027728 відповідачем було встановлено, що позивач для придбання експортованої у травні червні 2009 року сільськогосподарської продукції використав господарські звязки з ПП «Херсонський завод пластикових виробів». ПП «Херсонський завод пластикових виробів» придбав товар у ПП «Біа-Плюс» та ПП «Вікторія», які у свою чергу придбали товар у ПП «Юрдан ЛТД».

ПП «Юрдан ЛТД» придбало товар у ТОВ «Вісмут 2009» та ТОВ «Діамант». За даними відповідача ухвалою суду про банкрутство від 14.09.2009р. № 45/110Б скасовано державну реєстрацію ТОВ «Діамант», знято з обліку з 29.09.2009р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.09.2009р. За даними податкової звітності ТОВ «Діамант» у квітні 2009 року податковий кредит цього СПД сформовано по взаємовідносинах з ТОВ «Вісмут 2009», яке не знаходиться за юридичною адресою і діяльність СПД припинено у вересні 2009 року. При аналізі податкової звітності ТОВ «Вісмут 2009» було встановлено, що постачальники товарів, які мали вирішальне значення для формування податкового кредиту цього СПД у квітні 2009 року, не декларували зобовязання по взаємовідносинам з цим покупцем, а саме ТОВ « Віндкомсервіс» (сума ПДВ - 191429,54 грн.) у декларації за квітень зобовязань з ТОВ «Вісмут 2009» не декларував, а ТОВ «Медіа кейс» (сума ПДВ - 6172187,42 грн.) надав Декларацію про відсутність господарської діяльності у квітні 2009року.

При досліджені ланцюгів проходження товарів, які вплинули на податковий кредит травневої 2009 року Декларації з ПДВ позивача було встановлено, що при перепродажі товару ПП «Завод пластикових виробів» - «Вікторія» -ПП «Біа-Плюс» - ПП - ПП «Юрдан Лтд»-ТОВ «Діамант» -ТОВ «Вісмут 2009» постачальником товарів ТОВ «Вісмут 2009» було ТОВ «Інтербрен» ПДВ по цій операції склав 3122127,0 грн. За даними відповідача діяльність ТОВ «Інтербренд» припинено 14.07.2009р. свідоцтво платника ПДВ анульоване 17.07.2009р.

Аналогічно за актом перевірки від 17.05.2010р. № 2240/070/35027728 відповідачем було встановлено, що позивач для придбання експортованої у липні-жовтні 2009 року сільськогосподарської продукції використав господарські звязки з ПП «Херсонський завод пластикових виробів». ПП «Херсонський завод пластикових виробів» придбав товар у ПП «Біа-Плюс», яке в свою чергу придбало товар у ПП «Юрдан ЛТД». Відповідно до інформації, отриманої з ДПІ у Приморському районі м. Одеси, за місцем реєстрації ПП «Юрдан ЛТД», дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт від 18.03.2010р. № 103/23-150/. Також у червні 2009р. постачальником ПП «Біа-Плюс» було ТОВ «Південна будівельна компанія 9», яка відповідно до отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси відповіді від 26.02.2010р. не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідач за актами перевірки від 16.11.2009р., від 26.02.2010р. та від 17.05.2010р. зробив висновок про декларування завищеної суми податку на додану вартість за травень - жовтень 2009 року посилаючись на те, що джерелом відшкодування податку на додану вартість при надмірній його сплаті є сплата цього податку в бюджет постачальниками товарів на всіх етапах проходження товарів починаючи від виготовлення товарів або їх імпорту на територію України. На думку відповідача поняття надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету платником податків полягає у сплаті цього податку до бюджету всіма учасниками господарських відносин по поставці, виробництву або імпорті цього товару, несплата податку до бюджету окремою ланкою, або недоведення факту сплати податку цією ланкою свідчить про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету цим платником податку.

Суд не може погодитись з таким трактуванням законодавства з податку на додану вартість зі сторони відповідача тому, що виходячи з норм Закону №168/97-ВР податок на додану вартість при продажу товарів (робіт, послуг) не завжди має надходити до бюджету. Зокрема у випадку позивача мало місце реалізація продукції сільськогосподарського виробництва які, за матеріалами справи, вироблені українськими сільгоспвиробниками.

Законом про ПДВ передбачається звільнення від сплати до бюджету цього податку субєктів підприємницької діяльності, які мають статус сільськогосподарського виробника та реалізують сільськогосподарську продукцію власного виробництва. Поряд з тим Законом №168/97-ВР не передбачено особливого порядку формування податкового кредиту покупцями товарів у сільськогосподарських товаровиробників та не ставиться залежність податкового кредиту від сплати цього податку до бюджету сільськогосподарськими постачальниками товарів. На думку суду, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість це лише один із випадків, який виникає при обрахуванні податкових зобовязань з податку на додану вартість. Отже відповідне до Закону України № 168/97-ВР право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у платника податків виникає при перевищенні належним чином сформованого податкового кредиту над податковими зобовязаннями платника податку з податку на додану вартість у розмірі фактичної сплати такого перевищення податкового кредиту постачальникам товарів (робіт, послуг).

Відповідач, при дослідженні джерел формування податкового кредиту позивача за травень - жовтень 2009 р., висновки про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування зробив лише на підставі того, що він не зміг дослідити фактичну сплату ПДВ при продажі та перепродажі товарів, починаючи від виробника або експортера цього товару. Відповідач не зміг надати доказів про відсутність чи неможливість проведення цих операцій, що може свідчити про їх безтоварність.

Суд вважає, що відповідач у відповідності з вимогами пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР мав вжити контрольних заходів по перевірці структури задекларованого податкового кредиту у місячний термін після декларування відємного обєкту оподаткування з ПДВ. Несвоєчасне проведення перевірок та зволікання у проведенні контрольних заходів з боку відповідача вплинули на наслідки проведення цієї роботи та не дали змогу прослідкувати стан сплати ПДВ на всіх ланцюгах проходження товарів.

На думку суду, визнання банкрутом та припинення ТОВ “Діамант”, ТОВ «Віндкомсервіс», ТОВ «Медіа Кейс», а також відсутність за юридичною адресою ТОВ «Юрдан ЛТД», ТОВ «Вісмут 2009» після складання ними податкових накладних не може бути причинами для зменшення податкового кредиту та заявленої суми бюджетного відшкодування, враховуючи той факт, що дані підприємства були постачальниками контрагента позивача по третьому шостому ланцюгу проходження товару.

Визнання банкрутом ТОВ “Діамант”, ТОВ «Віндкомсервіс», ТОВ «Медіа Кейс» не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій даних підприємств з іншими субєктами господарювання та не тягне за собою недійсності угод, укладених з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд не може погодитись з висновками про недостовірність формування податкового кредиту на підставі того, що відповідач не зміг встановити фактичне місцезнаходження постачальників ТОВ «Юрдан ЛТД», ТОВ «Вісмут 2009». Акти про відсутність за місцезнаходженням були складені вже після проходження господарських операцій. Доказів, які підтверджували б відсутність даного підприємства за юридичною адресою на час оформлення ними податкових накладних відповідач суду не надав.

Отримані від місцевих ДПІ відомості свідчать про декларування своїх зобовязань з ПДВ цими платниками податків за період складання податкових накладних, які підтверджують спірний податковий кредит.

Відповідач не спростував факт постачання товарів та декларування зобовязань з ПДВ постачальниками товару ТОВ “Діамант”, ТОВ «Вісмут 2009», ТОВ «Юрдан ЛТД» і тому суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо включення до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ за травень - жовтень 2009 р. ПДВ сформованого за участю цих контрагентів постачальника позивача.

З метою об'єктивного вирішення справи, зясування всіх обставин у справі, суд зобовязав ДПІ в обґрунтування своїх заперечень надати докази, які підтверджують її доводи щодо порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань, докази, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Таких доказів відповідач до суду не надав.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як субєкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу.

На думку суду, позиція ДПІ, яка полягає в тому, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Фактично відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Відповідач висновок про завищення бюджетного відшкодування платника податків робить на підставі того, що йому не вдалось підтвердити сплату податку всіма СПД, які задіяні у поставці, виробництві, або експорту цього товару. Системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР свідчить, що цим законом передбачено саме індивідуальну а не колективну відповідальність платників податків за нарахування та сплату податку на додану вартість до бюджету, достовірність декларування ними податкових зобовязань, податкового кредиту, чистої суми зобовязань, відємного значення з ПДВ, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, тому конкретний платник ПДВ може нести відповідальність у тому числі і фінансову лише за достовірність податкової звітності та податкових документів складених або отриманих ним особисто від іншого субєкта підприємницької діяльності.

Суд вважає, що відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого покладено функції контролю за повною та своєчасною сплатою платниками податків обовязкових платежів до бюджету зобовязаний був контролювати сплату податку на додану вартість субєктами підприємницької діяльності при перепродажі цього товару постачальниками позивача. При виявлені факту несплати податку на окремій ланці (ланцюгу) при перепродажі товару відповідач, або інші податкові органи за територіальною ознакою платника податків, зобовязані були вжити заходів по сплаті до бюджету податку на додану вартість цією ланкою проходження товарів та відновити зв'язок задекларованого податкового кредиту платника податків з податковими зобовязаннями з ПДВ постачальника товарів (робіт, послуг).

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до податкового законодавства України підставою для збільшення зобовязань платника податків за наслідками документальних перевірок є відповідний акт документальної перевірки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Однак, за актом перевірки, висновки які стали підставою для складення спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач при досліджені стану сплати податку на додану вартість на всіх ланцюгах проходження товарів від їх виробника або експортера не забезпечив відповідність аналітичної частини сплати ПДВ контрагентами позивача висновкам акту перевірки.

Ставлячи залежність бюджетного відшкодування від стану сплати податку на додану вартість на всіх ланцюгах проходження товарів відповідач не навантажує акти перевірки контрагентів позивача доказовою частиною впливу саме відносин досліджуємих взаємовідносин на формування кінцевої суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Відповідач досліджує сплату ПДВ по ланцюгах одного із контрагентів перевіряємого платника податків зовсім не доводячи те, що саме податок від перепродажу цього товару був підставою для декларування наміру отримати бюджетне відшкодування. Як правило позивач та його контрагенти мали господарські звязки по придбанню та продажу товарів (робіт, послуг) з багатьма субєктами підприємницької діяльності, а податковий орган, розглядаючи стан сплати ПДВ окремого контрагента, не доводить факт реалізації саме цього товару, саме від цього постачальника роблячи при цьому не підтверджений належними доказами висновок про безпідставне включення ПДВ по цьому контрагенту до податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердила, що висновки перевірок зроблені на підставі даних звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка дає можливість прослідкувати лише факт руху коштів (податкового зобовязання та податкового кредиту), але не дає змогу встановити вид продукції та конкретизувати одного постачальника із декількох.

Таким чином, наявні матеріали перевірок від 10.09.2009р. не дали змогу суду у повній мірі дослідити обґрунтованість розміру бюджетного відшкодування, зменшеного за результатами цієї перевірки, а інших доказів суду не надано і вичерпано всі можливості щодо їх встановлення та витребування.

У суду відсутній механізм, спосіб здійснення перевірки обставин, викладених ДПІ у м. Херсоні в актах перевірок, які, фактично, є припущенням. Суд може ґрунтувати свої рішення лише на обставинах, встановлених у судовому засіданні та підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно з вимогами пп. 4.4.1 п. 4 ст. 4 Закону України ст. 4 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, позовні вимоги ПП «Південьбудекспорт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Південьбудекспорт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління державного казначейства України у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити дії по відшкодуванню бюджетної заборгованості із ПДВ, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2010 р. № 0000622301/0, від 26.02.2010р. № 0005202301/1, від 18.05.2010р. № 0000170700/0.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Держказначейства України в Херсонській області з рахунку № 31118030700002, одержувач держбюджет м. Херсон, код ОКПО 24104230, МФО 852010, код доходу 14010200 на користь приватного підприємства "Південьбудекспорт" (м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 77, оф. 413, код за ЄДРПОУ 35027728, р/р № 260090133407 у Херсонському відділенні № 1 ПАТ "Сбербанк Росії" МФО 320627) - суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8415825 грн., (вісім мільйонів чотириста п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 вересня 2010 р..

Суддя Морська Г.М.

кат. 2.11.1