Постанова № 11619474, 24.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" вересня 2010 р. № 2-а-7166/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Супрун Ю.О.

при секретарі Дейнеко Т.В.

за участю сторін:

представника позивача - Недашковського В.М.,

представника відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківресурс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харьковресурс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просить суд: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010 року № 0001532330/0 та № 0001542330/0 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 20.05.2010р. № 1289/23-304/31645943, з посиланням на котрий були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є помилковими.

За твердженням позивача було правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від товару та підрядних робіт, отриманих від Приватного підприємства "БФ "Ліга-Люкс" та підтверджених податковими накладними та видатковими накладними. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Товариство з обмеженою відповідальністю "Харьковресурс" включено до валових витрат, податкового кредиту суми по документам, які не мають юридичної сили, так як вони підписані невідомою особою, яка не має право підписувати первинні документи - тобто по податковим накладним, видатковим накладним, договорам.

Отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Харьковресурс" здійснено оплату по всім документам Приватного підприємства "БФ "Ліга-Люкс", які виписані від імені підприємства і являються недійсними.

Вищевикладене у повному обсязі підтверджується поясненням громадянина ОСОБА_3, отриманими співробітниками відділу боротьби з відмиванням доходів отриманих злочинним шляхом Управління податкової міліції в Харківській області про те, що ОСОБА_3 не підписував жодних документів та не має ніякого відношення до діяльності Приватного підприємства "БФ "Ліга-Люкс".

Так, перевіркою встановлено, що до валових витрат позивача включено суми, по первинним документам, які не мають юридичної сили, оскільки вони підписані від імені Приватного підприємства "БФ "Ліга-Люкс" невідомими особами, які не мали права їх підписувати.

Усі документи надані позивачем підписані від імені Приватного підприємства "БФ "Ліга-Люкс" невстановленою особою, що свідчить про їх фальшивість, та не можуть бути визнані первинними документами, на підставі яких проводиться бухгалтерський та податковий облік підприємства.

ОСОБА_3 - директор та засновник Приватного підприємства "БФ "Ліга-Люкс" - податкових накладних позивачу не надавав, не підписував та нікого на це не уповноважував.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази судом встановлено наступне.

Відповідно до акту від 20.05.2010 р. №1289 /23-304/31645943 (а.с.4-26) Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. Перевіркою було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Харьковресурс":

- по податку на прибуток: п.п.5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим донараховано по податку на прибуток 34 479 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року - 19 429 грн., 4 квартал 2009 року - 15 050 грн.;

- по податку на додану вартість: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями, в зв'язку з чим донараховано по податку на додану вартість 15 541 грн., у тому числі за лютий 2009 року - 2 500 грн., березень 2009 року - 11 979 грн., квітень 2009 року - 1 062 грн.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок завищення позивачем валових витрат на загальну суму 77 714,46 грн. Склад порушення визначений пунктом 3.1.2 акту перевірки.

Завищення валових витрат встановлено у звязку із наявністю взаємовідносин з Приватним підприємством "Будівельна фірма "Ліга-Люкс" та відсутністю товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару. В акті перевірки зазначено, що згідно пояснення засновника та директора Приватного підприємства «Будівельна фірма «ЛІГА-ЛЮКС» ОСОБА_3, він зареєстрував підприємство за винагороду, договорів, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних по фінансово-господарських взаємовідносинах Приватного підприємства "Будівльна фірма "Ліга-Люкс" не складав та не підписував.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на додану вартість встановлене внаслідок завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 15 541 грн. Склад порушення визначений пунктом 3.2.2 акту перевірки.

За висновками вищенаведеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова 27.05.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.27-28):

- № 0001532330/0, яким визначена сума податкового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 47 203,5 грн., у тому числі за основним пла тежем - 34 479 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 724,5 грн.

- №0001542330/0, яким визначена сума податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 23 311,5 грн., у тому числі за основним платежем - 15 541 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 770,5 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» за договором № 01/02 від 01.02.2009 року було отримано від Приватного підприємства «Будівельна фірма «ЛІГА- ЛЮКС» роботи з різання металоконструкцій та отримані металоконструкції, які були у користуванні, загальною вагою 64 т., усього на суму 93 257,36 грн. (у т. ч. ПДВ 15 542,90 грн.) по накладних: від 19.02.2009 № 00019.02.09 р. на суму 15 000,00 грн., від 02.03.2009 р. № 020309 на суму 23 220,00 грн., від 03.03.2009 р. № 030309 на суму 22 149,30 грн., від 04.03.2009 р. № 040309 на суму 21 065,70 грн., від 05.03.2009 р. № 050309 на суму 5452,06 грн., від 06.03.2009 р. № 060309 на суму 6 370,30 грн. (а.с.37 - 49).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» отримало від Приватного підприємства «БФ «ЛІГА-ЛЮКС» наступні податкові накладні: № 190209 від 19.02.2009 року на суму 15 000,00 грн., № 020309.1 від 02.03.2009 року на суму 23 220,00 грн., № 030309.1 від 03.03.2009 року на суму 22 149,30 грн., № 040309.1 від 04.03.2009 року на суму 21 065,70 грн., № 050309 від 05.03.2009 року на суму 5 452,06 грн., № 060309 від 06.03.2009 року на суму 6 370,30 грн. (а.с. 50-55).

На виконання п. 2.2 Договору № 01/02 від 01.02.2009 року, поставка металоконструкцій здійснювалася транспортом Приватного підприємства "Будівельна фірма "Ліга-Люкс" на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс», який розташований за адресою: 61052 м. Харків, вул. Довгалевського,19, та орендується Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» у підприємства Відкритого акціонерного товариства «Харківшляхпостач» за договором № 9/К від 01.01.2009 р. (а.с.90-91).

Із службової записки начальника ВПМ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова Котенко М.Д. вбачається, що відділом податкової міліції у ході супроводження виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківресурс" проведено наступні заходи:

- направлено запити щодо місць отримання доходів посадовими особами підприємств-контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Харьковресурс";

- опитано керівника Приватного підприємства "БФ "ЛІГА-ЛЮКС" ОСОБА_3, який пояснив, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "БФ "ЛІГА-ЛЮКС", податкових накладних позивачу не надавав, не підписував та нікого на це не уповноважував.

Відповідно до рішення власника від 20.06.2008 року, підписаного ОСОБА_3, створено Приватне підприємство "БФ "ЛІГА-ЛЮКС" та визначено місцезнаходження згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.2006 року, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал" терміном до 31.12.2008 року, за адресою: 91012, Луганська область, м. Луганськ, Кам"янобрідський район, вул. Махових Братьєв, б.2 У.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.08.2010 року, Приватне підприємство "БФ "ЛІГА-ЛЮКС" зареєстровано за адресою: 91012, Луганська область, м. Луганськ, Кам"янобрідський район, вул. Махових Братьєв, б.2 У, 25.06.2008 року за номером 1 382 102 0000 015077 Виконавчим комітетом Луганської міської ради (а.с.175).

З повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 09.02.2010 року № 4382/29-005 вбачається, що не встановлено за вищезазначеною адресою місцезнаходження Приватного підприємства "БФ "ЛІГА-ЛЮКС".

Отримані металоконструкції були оприбутковані у бухгалтерському обліку (по ставлені на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківресурс») на рахунку 28 «Товари».

Як встановлено судом, зазначені металоконструкції Товариство з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс» за договором № 36 від 30.01.2009 р. по накладній № 2 від 20.03.2009р. Оплата за металоконструкції отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс» за платіжними дорученнями № 660 від 11.03.2009 р., № 717 від 17.03.2009 р., № 732 від 18.03.2009 р., № 742 від 20.03.2009 р.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Стосовно епізоду порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд відзначає, що на момент виникнення спірних правовідносин питання переліку, змісту та форми відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не унормовано законодавцем у спосіб прийняття відповідного акту законодавства з даного приводу.

Тому, суд вважає за можливе керуватись при вирішенні спору положеннями ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення), де зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні»; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Беручи до уваги при розвязанні спору приписи ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що відповідно до приписів названої норми закону у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

В ході розгляду справи з пояснень представників відповідача, які в даній частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова при винесенні спірних правових актів індивідуальної дії не виходив з відсутності правоздатності або дієздатності позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківресурс» та його контрагента Приватне підприємство «БФ «Ліга-Люкс», відсутності у перелічених субєктів права статусу платників податків, в тому числі і податку на додану вартість, нікчемності або невідповідності закону господарських операцій за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківресурс» та Приватним підприємством «БФ «Ліга-Люкс» правочину у формі письмового договору № 01/02 від 01.02.2009р., фізичної відсутності товару за цими господарськими операціями.

В акті перевірки від 20.05.2010р. № 1289/23-304/31645943 таких мотивів для винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не викладено.

Водночас з цим, аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Отже, при вирішенні спору по справі суду належить перевірити виключно юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» у спірних правовідносинах п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на викладені в акті від 20.05.2010 р. судження Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова.

При цьому, суд зважає на приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту від 20.05.2010р. № 1289/23-304/31645943 показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому був реалізований Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» іншим субєктам господарювання. Отримання позивачем збитку від операцій з придбання та подальшого продажу товару Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова не виявлено, в зазначеному акті таких висновків не відображено. В судовому засіданні ці обставини були підтверджені представником відповідача. Окрім того, представник відповідача пояснив суду, що порушень в оприбуткуванні товару проведеною перевіркою виявлено не було. Зазначені пояснення повністю узгоджуються з обставинами спірних правовідносин та з наданими позивачем на вимогу суду до матеріалів справи документами про подальшу реалізацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» товару іншим субєктам господарювання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» шляхом проведення операцій з подальшого продажу товару визнані Державною податковою інспекцією в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання. З огляду на це суд визнає помилковим висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, бо формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому, суд зазначає, що визнання Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Додатково при вирішенні спору суд зауважує, що оглянувши в судовому засіданні укладений між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» та Приватним підприємством «БФ «Ліга Люкс» договір № 01/02 від 01.02.2009р., суд не вбачає порушень закону в укладенні даного договору, оскільки правочин було укладено право і дієздатними юридичними особами, предмет, зміст прав і обовязків сторін оглянутого правочину не суперечать закону. Окремо суд відмічає, що текст оглянутого договору засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами, що свідчить про розумність правової поведінки сторін правочину та відсутність підстав для виважених припущень щодо неповноважності представників.

Пояснення ОСОБА_3, який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є керівником Приватного підприємства «БФ «Ліга-Люкс», про непричетність до господарської діяльності означеного субєкта права та його створення за винагороду не можуть бути взяті судом до уваги, позаяк такі дії утворюють склад злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а доказів порушення за даним фактом кримінальної справи та доказів ухвалення судом вироку у відповідній кримінальній справі відповідачем, Державною податковою інспекцією до суду не подано.

В ході розгляду справи представником відповідача до матеріалів справи залучено запит до Державної прикордонної служби (окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної підсистеми "Гарт"), щодо перетинання державного кордону громадянином України ОСОБА_3, оскільки згідно наведеними поясненнями ОСОБА_3 в 2009 році виїхав на заробітки.

Згідно наданої відповіді від 20.07.2010, що знаходиться в матеріалах справи, зазначена інформація може бути надана із зазначення правових підстав, визначених Кримінальнирм та Кримінально-процесуальним кодексами України, Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та іншими законодавчими актами.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до письмових пояснень ОСОБА_3, оскільки зазначена інформація не підтверджена порушенням кримінальної справи в рамках якої повинні бути з'ясовані наведені обставини.

Щодо обставин відсутності Приватного підприємства «БФ «Ліга-Люкс» за місцезнаходженням суд зауважує, що згідно з матеріалами справи (а.с.64) повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням було складено Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську лише 09.02.2010р. при тому, що господарські операції між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» та Приватним підприємством «БФ «Ліга-Люкс» закінчились ще 31.12.2009 р..

З зібраних судом по справі доказів випливає, що позивачем були понесені витрати за взаємовідносинами з Приватним підприємством «БФ «Ліга-Люкс» шляхом видачі простих векселів та їх подальшої оплати, а також шляхом оплати вартості товарів грошовими коштами шляхом проведення безготівкових розрахунків. Здійснення фізичного переміщення товару підтверджується приєднаними до справи копіями товарно-транспортних накладних. Достовірність поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» документів про оприбуткування та внутрішнє переміщення товару відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував. Доказів вчинення позивачем та його контрагентом зловмисних взаємоузгоджених дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди; доказів неможливості реального здійснення у спірних правовідносинах господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «БФ «Ліга-Люкс» з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; доказів відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; доказів обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; доказів здійснення у спірних правовідносинах операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку, відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин по справі не виявив.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і при цьому не встановив наявності нікчемних правочинів або наявності господарських операцій, які суперечать закону чи інших обставин, які в силу закону спричиняють втрату первинними документами юридичної сили, то факт порушення вказаної норми закону не знайшов свого підтвердження судовим розглядом, а відтак, висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьковресурс» валових витрат обігу та виробництва є помилковим.

Стосовно епізоду порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»:

За матеріалами справи контрагент позивача за договором № 01/02 від 01.02.2009р. Приватне підприємство «БФ «Ліга-Люкс» на момент виникнення спірних правовідносин мав правовий статус платника податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Приватне підприємство «БФ «Ліга-Люкс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, то дана особа мала право на виписування податкових накладних.

Вимоги до податкових накладних визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Приєднані до справи копії податкових накладних вимогам наведеної норми закону відповідають.

Дослідивши акт від 20.05.2010 р. № 1289/23-304/31645943, суд зауважує, що вказаний акт не містить висновків відповідача про вчинення Товариством з обмеженої відповідальністю «Харьковресурс» нікчемних правочинів, про здійснення господарських операцій, які суперечать закону, про наявність інших обставин, які в силу закону спричиняють втрату первинними документами, в тому числі і податковими накладними, юридичної сили.

Зясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд окремо зауважує, що відомості про відсутність Приватного підприємства «БФ «Ліга-Люкс» були встановлені Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську 09.02.2010 р., тобто значно пізніше від періоду здійснення господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «БФ «Ліга-Люкс», що мали місце в період часу з 01.02.2009 р. по 31.12.2009 р..

Таким чином, повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) не може доводити ані факту відсутності Приватного підприємства «БФ «Ліга-Люкс» за місцезнаходженням на момент укладання та виконання правочину у формі договору від 01.02.2009р., ані факту обізнаності позивача з обставинами відсутності Приватного підприємства «БФ «Ліга-Люкс» за місцезнаходженням.

При цьому, суд відзначає, що сам лише факт відсутності субєкта господарювання за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як його місцезнаходження, не має своїм наслідком нікчемності укладених цим субєктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого субєкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А доказів обізнаності позивача та Приватного підприємства «БФ «Ліга-Люкс» з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських звязків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова до суду не подано.

За таких обставин, судження відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Харькоресурс» вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, так як Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано до суду доказів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів самостійного визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні" та за ознаками ст..3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд доходить висновку, що ці податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст. 87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40 грн..

На підставі вищевикладеного керуючись ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.1, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.3, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківресурс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 27.05.2010 р. №0001532330/0 та №0001542330/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харьковресурс" (місцезнаходження 61177, місто Харків, вул. Золочівська, буд.1) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2010 року.

Суддя Супрун Ю.О.