Постанова № 11619168, 04.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2010 року Справа № 2а-4771/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Борзаниці С.В.

секретаря судового засідання: Гапоновій І.В,,

за участю:

представника позивача: Окулевич О.В.

представник відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2009 році, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2009 році.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що ФОП ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не працевлаштувала необхідну кількість інвалідів і тому підлягає відповідальності. На підприємстві ФОП ОСОБА_2 у 2009 році замість 1 інваліда не працювало жодного. В порушення вимог ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач не інформував Рубіжанський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Рубіжанського міського центру зайнятості №11/2-993 від 16.03.2010. В порушення ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 2009 рік відповідачем не було перераховано 3811,11 грн. адміністративно-господарських санкцій. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 69,54 грн. У звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 3811,11 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 69,54 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та додатково суду пояснив наступне. Відповідно роз'ясненням Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2009 №07.2-10/2 завданням Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до статей 19, 20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, розрахунок та сплата штрафних санкцій здійснюється наступного року за роком, в якому відбулося порушення нормативу. В зв'язку з цим зазначений розрахунок здійснюється на підставі законодавства, чинного протягом звітного періоду, а їх сплата та подання звітності - на підставі законодавства, чинного на момент вчинення відповідних дій.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надавав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач є субєктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем, яка використовує найману працю, та має зобовязання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон №875 ХІІ) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Судом встановлено, що позивачем 24.02.2010 отриманий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.9), складений відповідачем.

Згідно із даними звіту, відповідач зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу у кількості 9 працівників, відповідачем не зазначена кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (рядок 3), так само відповідач не зазначив кількість інвалідів, які фактично протягом року працювали на підприємстві (рядок 2). Також, у вказаному звіті відповідачем самостійно не визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (рядок 6).

Як встановлено у судовому засіданні, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була.

Слід зазначити, що не зазначення відповідачем у звіті форми №10-ПІ обовязкових даних не звільняє відповідача від встановленого законом обовязку щодо виконання 4% нормативу робочих місць, та нарахування адміністративно-господарської санкції у разі його невиконання.

Згідно із розрахунком, проведеним позивачем на підставі звіту форми 10-ПІ за 2009 рік фізичної особи підприємця ОСОБА_2 чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу становить 1 особу, сума штрафних санкцій, за нестворені робочі місця становить 3811,11 грн. (а.с.6).

Позивачем нараховано пеню в сумі 69,54 грн.(а.с.8) відповідно до ст. 20 Закону №875 і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Роботодавці про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Як було зазначено, звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік Форми № 10-ПІ наданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості.

Відповідно до п.4 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814, затверджена та погодженна з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (місячна). Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Судом встановлено, що протягом 2009 року відповідач не надавав до Рубіжанського міського центру зайнятості інформацію про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН, про що свідчать лист Рубіжанського міського центру зайнятості від 16.03.2010 № 11/2 (а.с.5).

З матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів .

Тобто, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних державних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2009 році задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: ВДК м. Рубіжне, р/р 31210230700071 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046780, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2009 році в сумі 3811,11 (три тисячі вісімсот одинадцять гривень одинадцять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 69,54 грн. ( шістдесят девять гривень пятдесят чотири копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08 жовтня 2010 року

СуддяС.В. Борзаниця