Ухвала суду № 116181111, 09.01.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 січня 2024 рокусправа № 380/264/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Морська Галина Михайлівна, перевіривши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, у якому просить (мовою оригіналу):

« 1. Визнати за ОСОБА_1 право на виключення службової квартири

АДРЕСА_1 . Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (ЄРДПОУ 07638027) у виключення кв. АДРЕСА_2 , із висла службових.

3. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова (ЄРДПОУ 07638027) подати клопотання за належністю про виключення з числа службового житла квартири за адресою: кв. АДРЕСА_2 , житловою площею 27 м2».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира за адресою АДРЕСА_3 , була видана її батьку ОСОБА_2 на підставі ордеру №11 від 17.12.1979 та має статус службової.

Стверджує, що після смерті батька позивач стала основним квартиронаймачем згідно договору найму із будинковим управлінням №4.

З метою реалізації права на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, позивачка звернулася до квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова із відповідною заявою. Проте, відповідач відмовив їй у задоволенні поданої заяви.

Позивач вважає, що оскаржувані дії є неправомірними і такими, що суперечать положенням чинного законодавства, оскільки службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та на наявність права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири.

Із аналізу позову та доданих до нього документів слідує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача із виключенням квартири, у якій проживає позивачка, із числа службових, що унеможливлює реалізацію права позивачки на отримання житла у постійне користування.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, слідує, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушених, на думку позивача, його житлових прав (права на виключення квартири із статусу службового для подальшого отримання вказаного житла у постійне користування).

Вирішення питання щодо виключення квартири із числа службової впливатиме на вирішення питання щодо права на вказане нерухоме майно. Наведене свідчить про наявність цивільного спору, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Та обставина, що відповідачем у справі позивач визначив Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, як суб`єкта владних повноважень, не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 08.06.2022 по справі №362/643/21, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 6 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15, від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 127/15109/18 і від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15 і від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16а.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Поряд з цим, суд зауважує, що дані правові висновку не можливо застосувати до спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки ОСОБА_1 не є військовослужбовцем та реалізація її права на житлове приміщення не пов`язане з проходженням військової служби як різновиду служби публічної. Відтак вказані правовідносини не є публічно-правовим спором, а відтак не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією права власності фізичними особами регулюються Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Слід зазначити, що за ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином суд прийшов до висновку, що даний спір не є адміністративним, його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248 КАС України, - Керуючись ст.ст. 170, 243, 248 КАС України, -

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання протиправними дій.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

СуддяМорська Галина Михайлівна