Рішення № 116177153, 28.09.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/24984/20

Провадження № 2/752/1736/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.09.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення з під арешту нерухомого майна, що належить АТ «Альфа-Банк», а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м.Києва 02.04.2009 р. у справі № 2-1493/09.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 032/29-004К. В зв`язку з неможливістю виконання умов Кредитного договору та наявності заборгованості позивач розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, провести стягнення неможливо в зв`язку з наявністю обтяження майна на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 02.04.2009 р. у справі № 2-1493/09.

З метою забезпечення звернення стягнення на предмет іпотеки, банк просить звільнити квартиру з під арешту.

10.12.2020 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

05.05.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

Представником позивача подана заява про розгляд справи у відсутність представника АТ «Альфа-Банк».

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся за місцем проживання у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України. Судова повістка повернулась до суду без вручення в зв`язку з відсутністю адресата за даною адресою.

В зв`язку з повторно неявкою відповідача в судове засідання суд вважає за можливе провести судовий розгляд у його відсутність.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 січня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 032/29-004К, за умовами якого відповідач отримав кредит.

11 січня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено Іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру6, в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 228557283 від 19.10.2020 р. в реєстрі обтяжень містяться відомості про арешт квартири на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 02.04.2009 р. у справі № 2-1493/09.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про скасування арешту майна, оскільки він перешкоджає Банку, як власнику майна, реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 368 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Арешт майна має тимчасовий характер і після припинення процедури, в зв`язку з якою накладено арешт, відповідне втручання право власності особи набуває фактично свавільного характеру.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем при зверненні до суду не надано доказів, що АТ «Альфа-Банк» є власником кв. АДРЕСА_3 і наявне обтяження порушує право позивача, як власника майна.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність доказів, що підтверджують право власності Банку на квартиру, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з підстав, заявлених АТ «Альфа-Банк».

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя