Постанова № 11617371, 07.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-4903/09/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.1

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М.за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Приватне підприємство «Акваперл», представник Митровцій В.І.;

відповідача: Державна податкова інспекція у місті Ужгороді, представник - Пацкан М.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою Приватного підприємства «Акваперл»до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив :

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 07 жовтня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 жовтня 2010 року.

Приватне підприємство «Акваперл»»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення начальника ДПІ у місті Ужгороді, № 0003661640/0 2857/15-2/22098755/21046 від 27 серпня 2009 року, яким зменшено ПП «Акваперл»суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року у розмірі 4203, 00 грн..

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, наведені в позовній заяві та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення начальника ДПІ у місті Ужгороді, № 0003661640/0 2857/15-2/22098755/21046 від 27 серпня 2009 року, яким зменшено ПП «Акваперл»суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року у розмірі 4203, 00 грн..

Представник відповідача в судовому зсіданні позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні даного позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Ужгород в період з 22.07.2009 року по 27.07.2009 року було проведено перевірку ПП «Акваперл», за наслідками якої було складено акт № 1808/23-4/22098755 від 28.07.2009 року „Про результати позапланової виїзної перевірки ПП „Акваперл" код за ЄДРПОУ 22098755 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за травень 2009 року".

За наслідками перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п.4.1., п.4.3. ст..4, пп.,7.3.1. п.7.3., пп..7.4.1. п.7.4., пп..7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку перевіряючих, підприємством було завищено суму ПДВ, належного до відшкодування за травень 2009 року на 26650, 00 грн. та за червень 2009 року на суму 4203 грн..

На підставі акту перевірки №1808/23-4/22098755 було прийнято податкове повідомлення-рішення начальника ДПІ у м. Ужгороді, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на 26650, 00 грн., яке на даний час оскаржено в судовому порядку.

Пункт 4.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на момент виникнення спору (далі - № 168/97-ВР) передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. При цьому Звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону). Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від 09.07.1997 №307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 10, 11, 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

1. Позов Приватного підприємства «Акваперл»до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення начальника ДПІ у місті Ужгороді, № 0003661640/0 2857/15-2/22098755/21046 від 27 серпня 2009 року, яким зменшено ПП «Акваперл»суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року у розмірі 4203, 00 грн..

3. Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3, 40 (три грн. 40 коп.) грн..

4. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шешеня О.М.