Постанова № 11617350, 07.10.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 рокуСправа № 2а-2621/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Макро-маркет», про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції звернулось в суд із позовом про зобовязання першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, відносно власника: ПП «Макро Маркет» (Іпотекодавця), код 30887745, а саме: - обєкт обтяження: все нерухоме майно в межах суми боргу, крім магазину продовольчих та промислових товарів (літера А-1), загальною площею 2731,4 м2, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 40 та земельної ділянки площею 0,6336 га (кадастровий номер 0710100000:21:029:0010), яка розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська (Шевченка), 40.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що постановою Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 16 квітня 2010 року накладено арешт на все майно, що належить приватному підприємству «Макро-маркет» у межах суми звернення стягнення 2562570,29 грн. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року скасовано постанову заступника начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацької О.В. про відкриття виконавчого провадження від 16 квітня 2010 року в частині накладення арешту на нерухоме майно магазин продовольчих та промислових товарів А-1, загальною площею 2731,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 40. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», керуючись положеннями ст. 6 Закону України «Про іпотеку», звернулось до відповідача з заявою про внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відносно власника ПП «Макро Маркет». Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції повідомив позивача, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року виконана в повному обсязі, а стосовно внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відносно земельної ділянки площею 0,6336 га (кадастровий номер 0710100000:21:029:0010), яка розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 40 відмовлено. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки останні суперечать Законам України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку».

В судове засідання представник позивача не зявився, однак подав клопотання від 5 жовтня 2010 року про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач 6 жовтня 2010 року подав клопотання за №45924 про здійснення розгляду справу за відсутності представника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Приватним підприємством «Макро-маркет» подано 6 жовтня 2010 року клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, яке здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, в тому числі і накладати арешт на майно боржника.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та предявлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Старшим державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Манькутом Т.В. 13 липня 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду по справі №2-7659/09 від 9 грудня 2009 року про солідарне стягнення з ПП «Макро-маркет» на користь ПАТ «Укрсиббанк» 2017516,24 грн. боргу та 1820 грн. судових витрат по справі, якою накладено арешт на все нерухоме майно в межах суми звернення стягнення, що належить приватному підприємству «Макро-маркет».

Право державного виконавця накладати арешт на майно боржника шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження, передбачено також частиною 1 статі 55 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок звернення стягнення на заставлене майно, відповідно до якої стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та розяснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Іпотекодержатель) та приватними підприємством «Макро-маркет» (Іпотекодавець) 11 липня 2007 року було укладено іпотечний договір, згідно умов якого предметом іпотеки є магазин продовольчих та промислових товарів А-1, загальною площею 2731,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 40.

Пунктом 1.2 вищезгадуваного договору передбачено, що предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці, яка набута Іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу №690 від 16 лютого 2007 року. Іпотекодавець зобовязується належним чином оформити право власності на земельну ділянку, отримати Державний акт. Іпотекодавець зобовязаний передати вищезазначену земельну ділянку в іпотеку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Статтею 6 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року у справі №2а-2145/10/0370 скасовано постанову заступника начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацької О.В. про відкриття виконавчого провадження від 16 квітня 2010 року в частині накладення арешту на нерухоме майно магазин продовольчих та промислових товарів А-1, загальною площею 2731,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 40.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обовязковість рішень суду.

Обовязковість виконання ухвал, постанов адміністративного суду віднесено також до принципів організації і діяльності названого суду. Статтями 14 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду підлягають обовязковому виконанню органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими чи службовими особами. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог постанов та ухвал адміністративних судів тягне за собою відповідальність, встановлену законами України.

Отже, наклавши арешт на земельну ділянку на якій розташований предмет іпотеки державний виконавець обмежив позивача у правах іпотекодержателя відповідно до статей 1 і 33 Закону України «Про іпотеку», в частині задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, статтею 621 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Оскільки, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року у справі №2а-2145/10/0370 скасовано постанову заступника начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацької О.В. про відкриття виконавчого провадження від 16 квітня 2010 року в частині накладення арешту на нерухоме майно магазин продовольчих та промислових товарів А-1, загальною площею 2731,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 40, а тому земельна ділянка площею 0,6336 га, яка розташована по вулиці Ковельській, 40, кадастровий номер 0710100000:21:029:0010 підлягає звільненню з-під арешту шляхом внесення змін в Єдиний реєстр заборон нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись частиною 4 статті 122, статтями 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобовязати перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, відносно власника: приватного підприємства «Макро-маркет», код 30887745, а саме обєкт обтяження: все нерухоме майно в межах суми боргу, крім магазину продовольчих та промислових товарів (літера А-1), загальною площею 2731,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 40 та земельної ділянки площею 0,6336 га, яка розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська (Шевченка), 40.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяА.Я. Ксензюк