Постанова № 1161443, 23.10.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

23.10.07 Справа№ 28/185А

За позовом: Військового прокурора Західного регіону України, в інтересах держави - Міністерства оборони України, в особі уповноваженого органу - Державного підприємства Міністерства оборони України „Львівський державний авіаційно- ремонтний завод”, м. Львів

до відповідача 1: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

до відповідача 2: Головного управління державного казначейства України у Львівській області, м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові №572301/2/4010 від 05.03.2007 року на суму 14929 грн 00 коп, № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року на суму 1808683 грн 16 коп та № 6452301/0/13086 від 20.07.2007 року на суму 496968 грн 33 коп, стягнення на користь Державного підприємства МО України „Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 1749341 грн 07 коп.

Головуючий - суддя Морозюк А.Я.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м.Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від прокуратури: Палига О.І. - прокурор відділу (посв. №88, дійсне до 11.10.2009 року)

Від Міністерства оборони України: не з”явився

Від позивача: Ларіонов Р.О. -юрисконсульт (довіреність № 22/573 від 07.05.2007 року), Андрушко Л.П.-головний бухгалтер(довіреність № 22/1110 від 07.09.2007 року)

Від відповідача 1: Марець В.Г. -начальник юридичного відділу(довіреність № 13546/10-0 від 27.07.07 року), Гладій О.Б.-старший державний податковий інспектор(довіреність № 8881/18/10-0 від 21.05.2007 року), Біла І.В.- головний державний податковий ревізор-інспектор(довіреність № 17757/10-0/57 від 02.10.2007 року), Комарницький Я.І.- старший державний податковий ревізор-інспектор(довіреність № 16594/10-0/56 від 12.09.2007 року), Чичирко Т.П. -заступник начальника ДПІ у м. Львові (довіреність № 10963/35/10-0 від 20.06.2007 року)

Від відповідача 2: не з”явився

Позов заявлено Військовим прокурором Західного регіону України, в інтересах держави - Міністерства оборони України, в особі уповноваженого органу - Державного підприємства Міністерства оборони України „Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” до Державної податкової інспекції у м. Львові та до Управління державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення ДПІ у м. Львові № 572301/2/4010 від 05.03.2007 року на суму 14929 грн 00 коп та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 14929 грн 00 коп.

Заявою про доповнення та уточнення позовних вимог, підстав та ціни позову від 05.09.2007 року № 3/1842 (вх.№ 19004 від 09.09.07 року) та Заявою про уточнення позовних вимог від 18.09.2007 року № 3/1928(вх.№ 19895 від 19.09.07 року) Військовий прокурор Західного регіону України просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №572301/2/4010 від 05.03.2007 року на суму 14929 грн 00 коп, № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року на суму 1808683 грн 16 коп та № 6452301/0/13086 від 20.07.2007 року на суму 496968 грн 33 коп, стягнути через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 1749341 грн 07 коп.

Відповідачем 1 було подано письмове клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів у відповідності до ст.24 КАС України.

Ухвалою голови Господарського суду Львівської області від 09.10.2007 року призначено колегіальний розгляд справи № 28/185 А у складі трьох суддів: Морозюка А.Я. -головуючого, судді Березяк Н.Є., судді Левицької Н.Г.

За письмовим клопотанням відповідача 1 судом здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Прокурор та представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в по зовній заяві (з врахуванням заяви про доповнення та уточнення позовних вимог, підстав та ціни позову, заяви про уточнення позовних вимог), позивач та прокурор позовні вимоги просять задоволити у повному обсязі, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №572301/2/4010 від 05.03.2007 року на суму 14929 грн 00 коп, № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року на суму 1808683 грн 16 коп та № 6452301/0/13086 від 20.07.2007 року на суму 496968 грн 33 коп, стягнути через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Львівський державний авіаційно- ремонтний завод” бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 1749341 грн 07 коп. Позовні вимоги обгрунтовують тим, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»сформувало податковий кредит по ПДВ у відповідні періоди на підставі належно оформлених податкових накладних, фактично отримало товарно-матеріальні цінності від контрагента та сплатило контрагенту суми ПДВ грошовими коштами у складі вартості товарів(робіт, послуг).

Від представника Міністерства оборони України за довіреністю від 25/12 06 НР 220/440-Д Швець О.І. на адресу суду надійшла телеграма (вх. № 1/291 від 12.09.2007 р.), в якій у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання він просить розглядати справу № 28/185 без представника Міноборони, позовні вимоги прокурора підтримує.

Представники відповідача 1 проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву та письмовому поясненні на заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, підстав та ціни позову, відповідач 1 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач 1 зазначає, що виходячи із суті податку на додану вартість, право на його відшкодування у відповідному податковому періоді виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України за аналогічні податкові періоди від контрагента позивача - продавця та постачальників продавця по ланцюгу.

Відповідач 2 в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання (повідомлення про вручення ухвали суду від 10.10.2007 року наявне в матеріалах справи). Враховуючи те, що в судовому засіданні, яке відбулося 10.10.2007 року представник відповідача 2 проти позову заперечив, а також те що в поданому суду письмовому поясненні відповідач 2 вказав, що Державне казначейство України здійснює відшкодування податку на додану вартість з бюджету за висновками податкових органів або за рішенням суду (тобто відповідач 2 висловив свою правову позицію по суті спору, і додаткові докази від нього судом не витребовувалися), суд розглядає справу за відсутності представника відповідача 2 на підставі ч.4 ст.128 КАС України.

Відповідачем 1(ДПІ у м.Львові) в судовому засіданні було подано письмове клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до ч.2 п.4 ст.156 КАС України до вирішення по суті касаційного провадження у справі № 5/958-19/65 А. Прокурор та представники позивача проти зазначеного клопотання заперечили і просили в його задоволенні відмовити.

Суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, так як не вбачається неможливості розгляду даної справи до вирішення по суті касаційного провадження у справі № 5/958-19/65 А, та не вбачається інших обґрунтованих причин для зупинення провадження у справі. Висновки суду по справі № 5/958-19/65 А не мають впливу на дану справу, оскільки стосуються інших правовідносин. Посилання відповідача 1 на подібність справи № 5/958-19/65 А до даної справи, на аналогічність правовідносин у справі № 5/958-19/65 А до правовідносин у даній справі, не можуть розглядатися як підстава для зупинення провадження у розглядуваній справі.

В судове засідання (в порядку ст.67,141 КАС України) за клопотанням відповідача 1 був викликаний та допитаний в якості свідка ОСОБА_1, директор ТзОВ «Тіком», паспорт НОМЕР_1, виданий Личаківським РВ УМВСУ у Львівській області 23.04.1996 року, 58 років, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 прописаний у АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_2 являється директором ТзОВ «Тіком», яке протягом останніх чотирьох років поставляє позивачу запасні частини і комплектуючі вироби, стосунків з відповідачами не має. Зокрема, свідок пояснив, що ТзОВ «Тіком»протягом останніх 4 років постачалися запасні частини і комплектуючі вироби для ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». На запитання представника відповідача 1 щодо причин неможливості перевірки ТзОВ «Тіком»за березень 2005 року пояснив, що ДПІ у Києво-Святошинському районі була проведена перевірка ТзОВ «Тіком»за наступні періоди, тому йому невідомо про причини неможливості перевірки ТзОВ «Тіком»за березень 2005 року. На запитання прокурора свідок відповів, що на кожен поставлений позивачу товар ТзОВ «Тіком»виписував податкові накладні та включав суми ПДВ до своїх зобов'язань. На запитання представника позивача свідок відповів, що ТзОВ «Тіком»сплачував до бюджету суми ПДВ, які утворювалися як різниця між розміром податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду. На запитання суду свідок відповів, що документальна перевірка ТзОВ «Тіком»за березень 2005 року не проводилася, до відповідальності за порушення податкового законодавства він та ТзОВ «Тіком»не притягувалися. На запитання суду свідок відповів, що ТзОВ «Тіком»за спірні періоди не декларував до бюджетного відшкодування сум ПДВ.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акти перевірки, податкові повідомлення-рішення, декларації з податку на додану вартість з додатками, податкові накладні, платіжні доручення, реєстри отриманих та виданих податкових накладних та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

В судовому засіданні 23.10.2007 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови, повний текст постанови складено 29.10.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які з”явились в судове засідання, прокурора, показання свідка, дослідивши письмові докази, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ДПІ у м. Львові було проведено невиїзні документальні перевірки ДП МОУ „Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” з питань правомірності декларування податку на додану вартість за березень 2005 року, та з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень, жовтень, грудень 2005 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та листопад 2005 року, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року. За результатами перевірок складені Акти за № 121/23-4/07684556 від 16.10.2006 року, № 142/23-4/07684556 від 19.07.2007 року.

Актами перевірки встановлено, що позивач не має права на формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з операцій по придбанню запасних частин та комплектуючих виробів у ТзОВ «Тіком», оскільки цей податок не сплачений до бюджету продавцем товару ТзОВ «Тіком»чи його контрагентами ПП «Лемпіра», ПП «Регіональна група», ПП «Всеукраїнський торговий альянс». Висновки перевіряючих обґрунтовуються матеріалами зустрічних перевірок ТзОВ «Тіком»та його контрагентів, які додані до письмового заперечення відповідача 1 від 02.08.2007 року(вх.№ 17505 від 16.08.07 року) та його письмового пояснення від 02.10.2007 року(вх.№ 20978 від 02.10.07 року).

Право на відшкодування ПДВ, на переконання відповідача 1, виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, якщо суму ПДВ було сплачено покупцем продавцю(постачальникові), а отриману від покупця суму ПДВ було сплачено продавцем (постачальником) до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку на додану вартість в ціні товару. А тому, на думку відповідача 1, позивачем порушено п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР(із змінами та доповненнями).

Також в Акті № 142/23-4/07684556 від 19.07.2007 року вказується на встановлену розбіжність в сумі 86018,09 грн при звірці сум ПДВ податкових накладних ТзОВ «Тіком», наданих ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», з сумами ПДВ по податкових накладних, вказаних в Довідці ДПІ у Києво-Святошинському районі № 19/23-1-15/32549355 від 30.01.2007 року, складеній за результатами невиїзної документальної перевірки по ТзОВ «Тіком» з питань правових відносин з ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод».

На підставі висновків вищевказаних Актів, ДПІ у м.Львові були винесені податкові повідомлення-рішення № 572301/2/4010 від 05.03.2007 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за березень 2005 року у розмірі 14929 грн, № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень, листопад 2005 року, квітень-листопад 2006 року у загальному розмірі 1783926 грн 12 коп та застосування штрафних(фінансових санкцій) в розмірі 24757 грн 04 коп, усього на суму 1808683 грн 16 коп, № 6452301/0/13086 від 20.07.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 331312 грн 22 коп -основного платежу та 165656 грн 11 коп- штрафних(фінансових) санкцій, усього на суму 496968 грн 33 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, між ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»(покупцем) та ТзОВ «Тіком»(продавцем) було укладено договори купівлі-продажу № 5-АР від 02.12.2003 року, № 25/01-05 від 25.01.2005 року та № 7-АР від 10.11.2005 року. Виконання сторонами вказаних договорів частково припадає на податкові періоди, за результатами господарської діяльності яких зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування по ПДВ та визначено суму податкових зобов'язань по ПДВ. На підставі вказаних договорів у продавця виникло зобов'язання передати товар покупцеві, а у покупця виникло зобов'язання прийняти товар і здійснити його оплату, предметом договорів є запасні частини та комплектуючі вироби(далі-товар).

На виконання своїх зобов'язань позивачем (ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіком»обумовлені сторонами суми коштів, в складі яких було також сплачено суми ПДВ в ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи. Факт оплати запасних частин та комплектуючих виробів Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»визнається також і відповідачем 1 (зокрема, на сторінці 10 Акту перевірки № 142/23-4/07684556 від 19.07.2007 року, де надано детальний опис платіжних документів, номера, дати і суми яких повністю співпадають з реквізитами платіжних доручень, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи).

На виконання своїх зобов'язань ТзОВ «Тіком»було здійснено передачу товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за березень 2005 року, факт передачі товару за період, охоплений Актом перевірки № 142/23-4/07684556 від 19.07.2007 року, підтверджує і сам відповідач 1 на сторінці 9 вказаного Акту перевірки, детально описуючи номера і дати видаткових накладних, які були надані до перевірки. Зазначені обставини підтверджують у своїх поясненнях представники позивача та допитаний в судовому засіданні як свідок директор ТзОВ «Тіком» ОСОБА_1, вони підтверджуються податковими накладними, копії яких представлено як позивачем, так і з боку ТзОВ «Тіком», та їх реєстрами.

Виходячи з наведеного та відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, вказані операції є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Згідно із п. 7.1.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Продавець (ТзОВ «Тіком») зареєстрований платником ПДВ у ДПІ у Києво-Святошинському районі з 08.07.2003 року та має свідоцтво платника ПДВ 13843933, що підтверджує ДПІ у Києво-Святошинському районі в своїй Довідці № 19/23-1-15/32549355 від 30.01.2007 року, складеній за результатами невиїзної документальної перевірки по ТзОВ «Тіком»з питань правових відносин з ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», копію якої долучено відповідачем 1 до матеріалів справи із письмовим поясненням від 02.10.2007 року, вх.№ 20978 від 02.10.07 року(сторінка 2 Довідки). Також це підтверджує і відповідач 1 в Акті перевірки № 142/23-4/07684556 від 19.07.2007 року(сторінка 8 Акту). Таким чином, ТзОВ «Тіком»мав право надавати покупцю (ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») відповідні податкові накладні. Надані ТзОВ «Тіком»податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи (Актів перевірок, податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за березень, вересень, листопад 2005 року, квітень- листопад 2006 року), у позивача у всіх вказаних періодах наявне від'ємне значення ПДВ. Також, як вбачається із розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з ПДВ за відповідні періоди, позивачем було сплачено у попередньому податковому періоді постачальнику товарів (послуг) суми ПДВ в складі вартості товарів(робіт,послуг), що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Даний факт не оспорюється і відповідачем 1.

Таким чином, позивач правомірно сформував собі податковий кредит, а також заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 1749341 грн 07 коп за періоди березень, вересень, листопад 2005 року, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, оскільки вона була фактично ним оплачена у попередніх податкових періодах.

Твердження відповідача 1 про те, що ненадходження до бюджету сум ПДВ від контрагентів ТзОВ «Тіком»- ПП «Лемпіра», ПП «Регіональна група», ПП «Всеукраїнський торговий альянс», є підставою для втрати позивачем права на податковий кредит та бюджетне відшкодування сум ПДВ, які були фактично сплачені позивачем в ціні товару ТзОВ «Тіком», не заслуговує на увагу суду.

Так, пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.3 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. В даному випадку позивач (ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») є покупцем товару (послуг), а платником податку є його контрагент (в даному випадку -ТзОВ «Тіком»), а відтак саме на нього Законом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем (позивачем), і він несе відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Чинне податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету.

Невстановлення податковим органом факту сплати до бюджету сум ПДВ наступним контрагентом по ланцюгу (ПП «Лемпіра», ПП «Регіональна група», ПП «Всеукраїнський торговий альянс»), з яким ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»не мав жодних правових відносин, не може впливати на формування податкового кредиту ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»за рахунок фактично сплачених на адресу ТзОВ «Тіком»сум ПДВ в складі вартості товарів(робіт, послуг). Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності(ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов”язане нести відповідальність за дії інших осіб.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит та на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку продавцем товару ТзОВ «Тіком»чи його контрагентами.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, подані позивачем платіжні доручення, податкові накладні та їх реєстри, а також подані ТзОВ «Тіком»податкові накладні з їх реєстром, є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, податкові органи, у даному випадку, не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на позивача при стверджуваній несплаті цього податку продавцем ТзОВ «Тіком»чи його контрагентами, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Не може бути взяте до уваги і твердження представників відповідача 1 щодо розбіжностей в сумі 86018,09 грн між даними наявних податкових накладних у ТзОВ «Тіком»та у ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», оскільки вказана розбіжність встановлена працівниками відповідача 1 за результатами аналізу даних Довідки ДПІ у Києво-Святошинському районі № 19/23-1-15/32549355 від 30.01.2007 року. При цьому, як вбачається із пояснень представників позивача та свідка ОСОБА_1, при складанні вказаної вище довідки працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі не відображено усіх податкових накладних, що належать до оспорюваних періодів. Це підтверджується і поданими до суду позивачем та керівником ТзОВ «Тіком»податковими накладними разом з їх реєстрами.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, стягнути з відповідача кошти. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові № 572301/2/4010 від 05.03.2007 року на суму 14929 грн 00 коп, № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року на суму 1808683 грн 16 коп та № 6452301/0/13086 від 20.07.2007 року на суму 496968 грн 33 коп є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно вимог п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 200/86 від 21.05.2001 року, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Враховуючи наведене, підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1749341 грн 07 коп. Заявлена до стягнення сума 1749341 грн 07 коп підставно обрахована прокурором виходячи із суми 1783926 грн 12 коп (на яку зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування в податковому повідомленні-рішенні № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року) мінус 49514 грн 05 коп (сума, що фактично відшкодована позивачу із суми 1783926 грн 12 коп, про що зазначено в податковому повідомленні-рішенні № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року) плюс 14929 грн(сума, на яку зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування в податковому повідомленні-рішенні № 572301/2/4010 від 05.03.2007 року): 1783926 грн 12 коп - 49514 грн 05 коп + 14929 грн = 1749341 грн 07 коп.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 30 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», Військовий прокурор Західного регіону України звільнений від сплати судового збору за позовами, з якими він звертається до суду в інтересах держави, зокрема, в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». Доказів по понесенню інших судових витрат суду не представлено. Враховуючи наведене та відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 128, 137, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 572301/2/4010 від 05.03.2007 року на суму 14929 грн 00 коп, № 6442301/0/13085 від 20.07.2007 року на суму 1808683 грн 16 коп та № 6452301/0/13086 від 20.07.2007 року на суму 496968 грн 33 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” (79040, м.Львів, вул.Авіаційна,3, ідентифікаційний код 07684556) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1749341 грн 07 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий - суддя Морозюк А.Я.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Левицька Н.Г.