Рішення № 11610531, 01.10.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 2-434

Категорія: 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2010 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді Невара О.В.,

при секретарі Абрамчук Н.В., Каращук В.С.,

з участю представника позивача Шевчик В.А.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом Державного підприємства „Маневицьке лісове господарство” до ОСОБА_2 про виселення з службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Маневицьке лісове господарство” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про виселення з службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення. Свої вимоги обґрунтували тим, що згідно наказу Волинського державного лісогосподарського обєднання „Волиньліс” № 66-к від 14.06.1995 року на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України № 139-к від 14.06.1995 року на посаду директора ДП „Маневицьке лісове господарство” було призначено ОСОБА_4 Відповідно до розпорядження Маневицької райдержадміністрації Волинської області від 19.03.1998 року ОСОБА_4 було видано ордер на вселення у трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_1 якій цим же розпорядженням було надано статус службового жилого приміщення Маневицького держлісгоспу. Згідно наказу № 89 по Маневицькому ДЛГ на підставі наказу № 267-к Державного комітету лісового господарства України ОСОБА_4 було звільнено з посади директора підприємства в звязку з переведенням його на посаду директора Городоцького ДЛГ з 28.08.2000 року. В звязку з цим, адміністрація Маневицького ДЛГ неодноразово в усній та письмовій формі повідомляла ОСОБА_4 та його сина ОСОБА_5 про необхідність звільнення службового жилого приміщення в звязку з припиненням ОСОБА_4 трудових відносин з підприємством. Оскільки останні в добровільному порядку не звільнили службове жиле приміщення, ДП „Маневицьке лісове господарство” звернулося з відповідним позовом до суду. При розгляді справи в Маневицькому районному суді сторони уклали мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобовязувалися до 1.01.2009 року звільнити службове жиле приміщення по АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умов укладеної мирової угоди не виконали, внаслідок чого ВДВС Маневицького районного управління юстиції були 2.09.2009 року примусово виселені із займаного службового жилого приміщення. Тоді ж зясувалось, що ключі від вхідних дверей вказаного службового жилого приміщення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було передано ОСОБА_2, яка, як член сімї ОСОБА_4, також проживала в даному жилому приміщенні. На звернення ДП „Маневицьке лісове господарство” № 429 від 29.04.2010 року добровільно виселитися із займаного службового жилого приміщення та передати ключі від нього ОСОБА_2 ніяк не відреагувала. Позивач вважає, що жодних підстав у відповідача ОСОБА_2 займати службове жиле приміщення по АДРЕСА_1 немає. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд виселити ОСОБА_2 з службового жилого приміщення по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, а також стягнути з відповідача судові витрати по даній справі.

Представник позивача Шевчик В.А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просила суд виселити ОСОБА_2 з службового жилого приміщення по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, а також стягнути з відповідача судові витрати по даній справі.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними, а тому у задоволенні позову просили відмовити. Вказали на пропуск позивачем строку звернення до суду, а тому просили відмовити у задоволенні позову і з цих підстав. Крім того, вважають, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки статус службового житла квартирі по АДРЕСА_1 надано розпорядженням Маневицької райдержадміністрації, а не рішенням виконавчого комітету районної ради народних депутатів. ОСОБА_2 являється пенсіонером за віком, а тому згідно вимог ст. 125 ЖК України не підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу Волинського державного лісогосподарського обєднання „Волиньліс” № 66-к від 14.06.1995 року на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України № 139-к від 14.06.1995 року на посаду директора ДП „Маневицьке лісове господарство” було призначено ОСОБА_4 Відповідно до розпорядження Маневицької райдержадміністрації Волинської області № 108 від 19.03.1998 року ОСОБА_4 було видано ордер на вселення у трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_1 якій цим же розпорядженням було надано статус службового жилого приміщення Маневицького держлісгоспу. В ордері на службове жиле приміщення № 21 від 26.03.1998 року, виданому Маневицькою райдержадміністрацією, було вказано ОСОБА_4, його дружину ОСОБА_2 та сина ОСОБА_5 З 21.04.1998 року вказані особи були зареєстровані за цією адресою. Згідно наказу по Маневицькому ДЛГ № 89 від 29.08.2000 року на підставі наказу № 267-к Державного комітету лісового господарства України ОСОБА_4 було звільнено з посади директора підприємства в звязку з переведенням його на посаду директора Городоцького ДЛГ з 28.08.2000 року. Трьохкімнатна квартира по АДРЕСА_1 які надано статус службового жилого приміщення, перебуває на балансі ДП „Маневицьке лісове господарство”. В звязку з цим, адміністрація Маневицького ДЛГ неодноразово в усній та письмовій формі повідомляла ОСОБА_4 та його сина ОСОБА_5 про необхідність звільнення службового жилого приміщення в звязку з припиненням ОСОБА_4 трудових відносин з підприємством. Оскільки останні в добровільному порядку не звільнили службове жиле приміщення, ДП „Маневицьке лісове господарство” звернулося з відповідним позовом до суду про їх виселення. При розгляді справи в Маневицькому районному суді сторони уклали мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобовязувалися до 1.01.2009 року звільнити службове жиле приміщення по АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умов укладеної мирової угоди не виконали, внаслідок чого ВДВС Маневицького районного управління юстиції були 2.09.2009 року примусово виселені із займаного службового жилого приміщення. З позовом про виселення ОСОБА_2 з службового жилого приміщення позивач раніше не звертався. Звільнити службове жиле приміщення в добровільному порядку ОСОБА_2 відмовилась. Зазначене не оспорюється сторонами в судовому засіданні та підтверджується дослідженими судом наказом Волинського державного лісогосподарського обєднання „Волиньліс” № 66-к від 14.06.1995 року на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України № 139-к від 14.06.1995 року про призначення на посаду директора ДП „Маневицьке лісове господарство” ОСОБА_4, наказом по Маневицькому ДЛГ № 89 від 29.08.2000 року на підставі наказу № 267-к Державного комітету лісового господарства України про звільнення ОСОБА_4 з посади директора підприємства в звязку з переведенням його на посаду директора Городоцького ДЛГ, розпорядженням Маневицької райдержадміністрації Волинської області від 19.03.1998 року № 108, ордером Маневицької райдержадміністрації на службове жиле приміщення № 21 від 26.03.1998 року, будинковою книгою для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1 журналом основних засобів по ДП „Маневицьке лісове господарство”, інвентарною карткою обліку основних засобів № 325, виконавчими провадженнями ВДВС Маневицького районного управління юстиції № 720/09 М, № 721/09 М про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 11.06.2008 року, виконавчим листом Маневицького районного суду Волинської області № 2-251/2008 від 11.06.2008 року, повідомленням Маневицької райдержадміністрації № 41/21 від 26.06.2006 року, повідомленням Маневицького РВ УМВС № 229 від 30.06.2010 року, паспортом серії АС № 078851, виданим Маневицьким РВ УМВС 5.11.1996 року.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у звязку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача та її представника в судовому засіданні в тій частині, що ОСОБА_2 фактично проживає не у службовому жилому приміщенні, оскільки статус службового жилого приміщення надано квартирі по АДРЕСА_1 розпорядженням Маневицької райдержадміністрації, а не рішенням виконкому районної ради народних депутатів, а тому вимоги позивача, які ґрунтуються на нормах ст. 124 ЖК України, є безпідставними, враховуючи наступне. В судовому засіданні сторонами не оспорювалось, що статус службових жилих приміщень на території Маневицького району надавався лише на підставі розпоряджень райдержадміністрації, якою також ведеться облік всіх службових жилих приміщень. Так, розпорядженням Маневицької райдержадміністрації Волинської області № 108 від 19.03.1998 року ОСОБА_4 було видано ордер на вселення у трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_1 якій цим же розпорядженням було надано статус службового жилого приміщення Маневицького держлісгоспу. Разом з тим, Маневицькою райдержадміністрацією ОСОБА_4 та членам його сімї - дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_5 було видано спеціальний ордер № 21 від 26.03.1998 року на вселення в службове жиле приміщення. При цьому, ні ОСОБА_4, якому було надане службове жиле приміщення в звязку з перебуванням в трудових відносинах з Маневицьким держлісгоспом, ні членами його сімї у встановленому законом порядку вищевказане розпорядження райдержадміністрації не оскаржувалось, як і не заявлялись вимоги про визнання ордеру недійсним, що свідчить про те, що вони вселились саме у службове жиле приміщення.

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу доводи відповідача та її представника в тій частині, що ОСОБА_2 не може бути виселена із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, так як являється пенсіонером. Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі з грудня 2005 року, отримує пенсію за віком. Зазначене не оспорюється сторонами та підтверджується дослідженими судом довідкою управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі № 1140 від 14.09.2010 року, пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 17.12.2005 року. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4, якому було надане службове жиле приміщення в звязку з перебуванням в трудових відносинах з Маневицьким держлісгоспом, було звільнено з посади директора вказаного підприємства з 28.08.2000 року. Тобто, з 28.08.2000 року відповідач ОСОБА_2 мала звільнити службове жиле приміщення з усіма особами, які з нею проживають, що в добровільному порядку зроблено не було. На момент звільнення ОСОБА_4 з посади директора підприємства відповідач ОСОБА_2 пенсіонером не являлася, в трудових відносинах з ДП „Маневицьке лісове господарство” не перебувала і на даний час не перебуває працює головою правління Маневицької райспоживспілки, а тому не відносилася до передбачених ст. 125 ЖК України осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. Право відповідача на користування службовим жилим приміщенням по АДРЕСА_1 є похідним від такого ж права, яке мав ОСОБА_4 і який на момент звільнення з підприємства також не відносився до передбачених ст. 125 ЖК України осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, суд вважає, що оскільки підстави виселення з службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення врегульовані ст. 124 ЖК України, з 28.08.2000 року відповідач ОСОБА_2 користується службовим жилим приміщенням без відповідних на те підстав, оскільки ні вона, ні члени її сімї не перебувають в трудових відносинах з позивачем, посилання відповідача та її представника на застосування строків позовної давності є безпідставним, оскільки норми цивільного законодавства підлягають застосуванню при розгляді спорів, які не врегульовані житловим законодавством. Разом з тим, суд бере до уваги, що ОСОБА_4, якому надавалось службове жиле приміщення по АДРЕСА_1 ВДВС Маневицького районного управління юстиції разом з сином ОСОБА_5 було виселено з вказаного приміщення 2.09.2009 року.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки відповідач займає службове жиле приміщення без визначених законом підстав, слід виселити ОСОБА_2 із квартири по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ДП „Маневицьке лісове господарство” підлягає стягненню 8 гривень 50 копійок судового збору та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову, а всього судові витрати на загальну суму 45 гривень 50 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 124-125 ЖК України, постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 4 лютого 1988 року „Про службові жилі приміщення”, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

ОСОБА_2 виселити з службового жилого приміщення по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства „Маневицьке лісове господарство” (р/р 26002055462800 в Волинському ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 303440, ЗКПО 00991545) 45 (сорок пять) гривень 50 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: