Постанова № 116095, 29.08.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2006 р. 12:50 Справа № АС-42/199-06

вх. № 4497/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін :

позивача - Маслов Л.К. (дов.)

відповідача - Старостенко С.А. (дов.), Логвінов О.Б. (дов.)

по справі за позовом ТОВ "Медтекс", м. Вовчанськ Харківської області

до Вовчанської МДПІ Харківської області, м. Вовчанськ Харківської області

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ №0002232320/1 від 19.10.2005р. в частині визначення податкового зобов*язання з ПДВ 3751,0грн. та фінансової санкції 2085,20 грн., як таке, що суперечить чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечує повністю, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Медтекс" за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005 р. представниками ДПІ складено акт від 20.09.2005 р. за № 272/23-31707407.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було ухвалене податкове повідомлення-рішення від 20.09.2005р. № 0002232320/0.

Не погоджуючись з висновками акту, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в порядку п. 2.1.4 ст.2 п.5.2.2 ст.5, п. 6.1 ст. 6 Закону України № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач скаргу частково задовольнив, в частині нарахування 4858,0грн. ПДВ та 1540,0грн. фінансової санкції своє рішення скасував, в решті залишив його без змін, в зв*язку з чим було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0002232320/1 з посиланням на порушення п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.З, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" остаточно визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3851,00 грн. та фінансову санкцію в сумі 2092,00 грн., всього 5943,00 грн.

Позивач визнає нарахування лише 106, 80 грн. суми ПДВ та 170 грн. фінсанкції по всіх порушеннях податкового обліку податкових зобов'язань з ПДВ і в цій частині податкове повідомлення-рішення не оспорює.

Як вбачається з акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги решта нарахування ПДВ здійснено на підставі того, що позивач, на думку ДПІ, в порушення п.п.7.4.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ 2140,65 грн. та 1611,00 грн. по придбаних будівельних матеріалів, які були використані ним на поліпшення основних фондів.

Позивач протягом лютого-березня 2005 року придбав товарно-матеріальні цінності:

-у лютому 2005 року - дошка соснова 2,088 м.куб., бруски обрізні 1,2 м.куб. та двері у кількості 5 шт. на загальну суму 12844,60 грн. у СПДФО Литвинова А.М., який є платником ПДВ і надав позивачу податкову накладну №3 від 25.02.2005р. (ПДВ - 2140,65 грн.), яка була включена до податкового кредиту по декларації за лютий 2005 року;

-у березні 2005 року - двері соснові у кількості 3 одиниці та вікна у кількості 13 одиниць на загальну суму 9666,00 грн. у СПДФО Литвинова А.М., який надав податкову накладну №6 від 30.03.2005 р. (ПДВ - 1611 грн.) яка була включена до податкового кредиту по декларації за березень 2005 року.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що придбані ним вищезгадані будівельні матеріали були використані на поліпшення орендованого приміщення на підставі п.2.5 договору оренди майна від 15.07.02р. укладеного з ТОВ "ЖЮРІ", а згідно підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції яка діяла в спірний період), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

При цьому позивач посилається на те, що абзацом третім підпункту 8.1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чітко визначено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Отже, витрати фактично понесені позивачем на поліпшення основних фондів підлягають амортизації, а тому сума ПДВ по придбаним матеріалам відноситься до складу податкового кредиту, і посилання відповідача на п.п.7.4.4 статті 7 Закону "Про ПДВ" є помилковим.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень по суті позову вказує на те, що дійсно позивачем придбані у лютому та березні 2005р. будівельні матеріали були використані на поліпшення орендованого майна, але в порушення вимог п.п.8.7.1 , 8.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не створив відповідної групи основних фондів, та понесені витрати на придбання будівельних матеріалів не відніс ні до складу валових витрат виробництва, ні до поліпшення основних фондів, які підлягають амотризації, а тому не мав права у відповідності до п.п.7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відносити до складу податкового кредиту у відповідному періоді суми ПДВ по придбаним будівельним матеріалам.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в частині визнання неправомірним донарахування фінансової санкції в розмірі 166,50грн., виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач у лютому 2005р. придбав дошку соснову, бруски обрізні та двері на загальну суму 128644,60грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 2140,65грн., яка була включена до податкового кредиту по декларації за лютий 2005р., та у березні 2005р. двері та вікна на загальну суму 9666,0грн., в т.ч. ПДВ - 1611,0грн., яка була включена до податкового кредиту по декларації за березень 2005р.

Вказані будівельні матеріали він використав на поліпшення орендованого майна у відповідності до п.2.5 договору оренди майна від 15.07.02р. укладеного з ТОВ "ЖЮРІ". Своїх основних фондів позивач не має.

Відповідно до п.п. 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п.5.2.10 ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до п.п.8.7.1 зазначеного Закону, платники податку мають право протягом звітного периоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всех груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондов групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Відповідно до п.п.8.8.1 зазначеного Закону у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

З аналізу наведених норм законів вбачається, що віднесенню сум ПДВ по придбаним товарам до податкового кредиту передує те, чи відноситься вартість таких придбаних товарів до складу валових витрат виробництва та обігу чи основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно даних головної книги та балансу підприємства станом на 01.01.2005 року по балансу підприємства основні засоби взагалі не рахувалися.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, на його підприємстві відсутні будь-які основні засоби, всю вартість придбаних будівельних матеріалів в бухгалтерському обліку підприємства було віднесено до складу валових витрат виробництва,а в податковому обліку така вартість придбаних матеріалів взагалі ніяк не відображалась, та відповідної групи основних фондів також не створювалось. Створення відповідних груп основних фондів ним планувалось в майбутньому.

Суд зазначає, що оскільки використання чи невикористання у власній господарській діяльності придбаних платником податків матеріалів це його право, і тому тільки подальші його дії по відображенню такої вартості придбаних товарів у своєму бухгалтерському та податковому обліку до відповідної категорії груп товарів можуть свідчити про те чи буде платник податків використовувати такі товари у оподатковуваних операціях чи ні.

Оскільки у позивача у лютому - березні 2005р. були відсутні будь-які групи основних фондів, тобто їх балансова вартість рівнялась "0", він у відповідності до вимог п.п.8.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинен був створити відповідні групи основних фондів для включення вартості придбаних будівельних матеріалів до балансової вартості таких груп для її амортизації.

Таким чином суд вважає, що оскільки позивач не створив відповідні групи основних фондів та не включив до їх балансової вартості вартість придбаних у лютому-березні 2005р. будівельних матеріалів, тобто не визначився з подальшим використанням у власній господарській діяльності, він не мав права включати до складу податкового кредиту і суму ПДВ по таким товарам відповідно до п.п.7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, відповідач при визначенні штрафної санкції повинен був керуватися п.п.17.1.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким визначений максимальний розмір штафної санкції не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання. Враховуючи, що сума нарахованого податкового зобов*язання складає 3851,0грн., сума штрафних санкцій в такому випадку не повинна перевищувати 1925,50грн., тому відповідачем неправомірно донараховано 166,50грн., та в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області № 0002232320/1 від 19.10.2005р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 166,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі складена 04.09.2006р.

Суддя Яризько В.О.